Хто такий румунський Сусанін – Іван Ботош???
Хто такий румунський Сусанін – Іван Ботош?
Останнім часом на теренах Закарпаття все більше починає привертатися увага пересічного громадянина до "румунського" питання: відстоювання прав румунської національної меншини (близько 32 тисяч мешканців Закарпаття).
При цьому, обиватель може не помічати поступового загострення проблеми, наслідком якої будуть події, аналогічні до ситуації в Косово, чи Південній Осетії або ж Абхазії. Посилюють можливість такого сценарію й амбіції русинів щодо утворення Республіки Підкарпатська Русь.
Серед лідерів національних товариств нашого краю чи не найбільшим "захисником" прав румунів є Іван Ботош – керівник обласної спілки румунів Закарпаття "Дачія". Завдяки своїм націоналістичним поглядам та пропаганді ідеї "Великої Румунії" він досяг визнання не лише серед румунської меншини краю, а й у державницьких колах представників Румунії.
Особливу увагу І.Ботош приділяє співробітництву з румунськими структурами, оскільки розраховує не лише на моральну підтримку з-за кордону. У цьому напрямку він досяг певних успіхів: налагодив тісні контакти з представниками Департаменту у справах румунів звідусіль МЗС Румунії, а також консульського апарату Генерального консульства Румунії в Чернівцях. Окрім цього І.Ботош активно співпрацює з діячами Румунії, які вирізняються націоналістичними поглядами і вважають, що окремі території сусідніх держав, мають належати Румунії.
Видаючи себе захисником румунської мови та культури, І.Ботош обрав тактику розповсюдження "історичних" матеріалів про діяльність історично-відомих культурних та національних діячів Румунії у селах Тячівського і Рахівського районів. Поширюючи такі відомості він намагається довести, що більшість території цих районів раніше була частиною Румунії. А щоб приховати лобійовані ним територіальні претензії до України сусідів з Румунії, пропонує створити "Солотвинський район", акцентуючи увагу на потенційних перевагах саме для румуномовного населення краю.
Політичні кола Румунії не залишають без фінансової підтримки свого апологета, сприяючи йому у виданні вигідних їм псевдонаукових матеріалів. Не лише друк, а й коригування півдесятка своїх видань, І.Ботош здійснював у румунському місті Клуж. У книзі із назвою "Життя румунів північного Марамурешу - малої Румунії", яка була надрукована в Румунії, читачу нав’язується думка про те, що частина території України, де мешкають громадяни України румунської національності, історично входила до складу "Великої Румуни".
Активно роздаючи інтерв’ю журналістам румунських друкованих та електронних засобах масової інформації Румунії, а також використовуючи власну місцеву румномовну газету "Апша" з накладом у кілька сотень примірників, І.Ботош регулярно "нарікає" на багаторічне обмеження українською державою прав корінного румунського населення. А для захисту інтересів закарпатських румунів нав’язливо пропонує якнайшвидше утворити "Солотвинський район", де, завдяки прикордонню, населення матиме змогу заробляти "великі гроші", менше залежатиме від українських чиновників, безпосередньо будуватиме стосунки з Румунією.
Хочеться вірити, що "захисник" прав румунської громади Закарпаття І.Ботош керується лише інтересами співвітчизників, а не роздмухує у багатонаціональній області чергове вогнище міжетнічної напруги, сподіваючись на отримання тридцяти срібняків чи посади "війта всіх румунів з правого берега Тиси". мараморошанин