Відкритий лист
Днями в редакцію надійшов лист із Мукачева, під яким стоять підписи 11 членів правління Мукачівської міської Спілки воїнів-ветеранів Афганської війни та інших локальних конфліктів, в якому висвітлюється відношення органів місцевого самоврядування цього “не першого, але й не другого” закарпатського міста до цієї категорії населення. Нижче подаємо повний текст цього листа.
ШАНОВНА РЕДАКЦІЯ!
Влада м.Мукачева в останній час повністю усунулась від співпраці і надання будь-якої допомоги Спілці. Хоча, згідно ст.20 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, місцеві органи виконавчої влади і самоврядування зобов’язані надавати ветеранським організаціям відповідну фінансову та іншу підтримку.
Нас спонукало звернутися до засобів масової інформації перш за все те, що міська влада практично повністю усунулась від безпосередньої участі й підготовки до відзначення 14-ї річниці виводу військ із Афганістану, вважаючи, що це проблеми лише самих “афганців”. Як відомо, 15 лютого 2003 року вказана дата широко відзначалася на всіх просторах колишнього Радянського Союзу. Завдяки ЗМІ ми також бачили, чули й читали, як на всій території України органи влади всіх рівнів з почуттям високої відповідальності віднеслися до відзначення 14-ї річниці виводу військ з Афганістану, повсюдно вшановували пам’ять загиблих воїнів, приймали безпосередню активну участь в організації та проведенні інших урочистих заходів, надавали необхідну матеріальну й фінансову допомогу воїнам-ветеранам, у першу чергу — інвалідам і вдовам.
Як же відзначила 14-у річницю виводу військ з Афганістану міська влада м.Мукачева?
По-перше, ніхто з керівництва міської влади навіть не спромігся взяти участь у покладанні вінків до пам’ятника воїнам-визволителям, який знаходиться за 50 метрів від міськвиконкому (пам’ятника воїнам — ветеранам Афганської війни у м.Мукачево немає, хоча Мукачівська міська Спілка — найчисельніша на Закарпатті. Тільки учасників бойових дій в Афганістані в Мукачеві проживає більше 400 чоловік), не кажучи вже про те, що на урочистому зібранні з нагоди 14-ї річниці навіть вдовам і інвалідам Спілки містом не було виділено жодної копійки для їх грошового заохочення. Дійшло до того, що у посвідченнях до медалі “Захиснику Вітчизни”, які були вручені учасникам бойових дій, двом ветеранам були неправильно вписані ім’я та по-батькові.
Є ряд й інших прикладів бездушного ставлення міської влади Мукачева до проблем Спілки. Так, напередодні 15 лютого керівництво Мукачівської міської ради категорично відмовилось надати допомогу Спілці автотранспортом (8 та 14 лютого) для участі членів Спілки в змаганнях з міні-футболу та урочистостях з нагоди 14-ї річниці в обласному центрі. Крім того, на 2003 рік Спілці з міського бюджету не виділені кошти навіть на оплату за телефон, хоча згідно ст.20 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ветеранські організації звільняються від плати за користування телефоном. На всі звернення і клопотання до керівництва міської ради, на жаль, можна почути лише: “це ваш закон” або “то ваші проблеми”, “у вас є членські внески” і т.інше.
Нами перед владою також неодноразово порушувалося питання про спорудження пам’ятника воїнам-афганцям в місті, адже у нас, як уже зазначалось вище, найчисельніша організація в регіоні, 14 воїнів не повернулися з війни, у Спілці — 19 інвалідів. Самотужки вирішити таке питання ми не спроможні. Неодноразово порушували його перед владою, щоб узятися за цю справу разом, пропонуємо взаємовигідні варіанти. Але, на жаль, влада нам назустріч не поспішає.
І ще одне хотілося би сказати. Коли в минулому році проходила виборча кампанія, відношення міської влади до Спілки було зовсім інше, хоча багато обіцянок тоді також залишилися тільки на словах.
Хотілося б також ще раз нагадати нашим керівникам, що 2003 рік у всіх країнах СНД оголошений роком підготовки до 15-ї річниці виводу військ з Афганістану, а в світі — Міжнародним роком допомоги інвалідам. І як би сьогодні декому не хотілося принизити воїнів-інтернаціоналістів або обмежити їх законні права, ми знаємо одне — в Афганістані ми опинилися не з власної волі, туди свого часу нас послала держава і ми чесно виконали свій військовий обов’язок. Тому маємо право і повинні вимагати відповідного ставлення до нас. Оригінал листа з підписами 11 членів правління Мукачівської міської Спілки воїнів-ветеранів Афганської війни та інших локальних конфліктів знаходиться в редакції)