Сергій Ратушняк розпочав судове переслідування закарпатської народної газети “Репортер”

Прикриваючись як щитом депутатським мандатом та членством у правовому комітеті Верховної Ради України, — тобто, маючи практичний вплив на судочинство в Україні! — Сергій Ратушняк подав позовну заяву до Ужгородського міського місцевого суду аж на 13(!) сторінках, аби той …захистив його “честь, гідність та ділову репутацію”(!?!).



Однак і це ще не все. Найближче оточення пана Ратушняка, а саме — працівник багатопрофільного видавництва “Карпати”, він же донедавна за сумісництвом і головний редактор газети “Вісті тижня”, Вячеслав Федченко зі сторінок газети “Трибуна” відкрито погрожує взагалі закрити газету “Репортер”! Як то кажуть — приїхали! Цікаво, як В.Федченко — “не родич” С.Ратушняка, разом із останнім буде нас “закривати”?



Що ж, шановний пане Ратушняк! Подивимося, ХТО гідно вийде з цієї ситуації. Ви — зі своєю аморальною та антизакарпатською позицією, чи ми, редакція газети, котра з першого дня існування у своїх публікаціях намагалася захистити ужгородців і краян від свавілля та обману з боку кримінальних авторитетів і просто непорядних людей.



Щодо самої позовної заяви Сергія Ратушняка, то загальна сума позову пана депутата склала 800 тис.грн.



А тепер по суті звинувачень нас паном Ратушняком. На 8-ми із 13-ти сторінок його позовного “опусу” перераховуються матеріали та приводяться цитати з них, котрі, на думку нардепа, не відповідають дійсності. Що ж, перерахуємо і ми назви окремих матеріалів, а читачі нехай самі розсудять, відповідають вони “дійсності” чи ні. Отож, у нардепа “претензії” до наступних газетних публікацій “Репортера”: “Від Макіавеллі до Сембера і Ратушняка, або Чому страждають ужгородці” (№4(49) від 26 січня 2002 року), “Ужгородську громаду хвилює стан психічного здоров’я Сергія Ратушняка” (№88 від 15.11.2002 року), “Втілення ринкових реформ по-Ратушняківськи як перші кроки команди нового мера” (№65 від 18.05.2002 року), “Сергій Ратушняк зрадив ужгородців!” (№65 від 18 травня 2002 року), “Сергій Слободянюк: “У справі, яку розпочав Ратушняк проти ужгородців, програє його команда!”, “Сергій Слободянюк: “Вперше я засумнівався у Ратушняку під час нашого візиту до Павла Лазаренка” та інші. До особистої образи з боку газети Сергій Ратушняк зарахував навіть інтерв’ю з кандидатом на посаду Ужгородського міського голови Сергієм Слободянюком “Я вдячний за довіру ужгородцям!” (№53 від 26 лютого 2002 року). У зв’язку з цим напрошується одне досить цікаве питання: чому в переліку цих “неправдивих” матеріалів, Ви, пане Ратушняк, не згадали статтю “Хто винен у смерті Петра Зимокосова” (№98 від 4 лютого 2003 року). Тому ми залишаємо за собою право самим порушити це питання перед відповідними органами, аби дошукатися правди, чи “дійсно” відповідають реаліям згадані в цьому матеріалі нюанси, що, на нашу думку, призвели до передчасної смерті директора Ужгородської гімназії. Окрім того, пропонуємо Вам, Сергію Миколайовичу, включити до переліку згаданих у Вашій позовній заяві інформативних матеріалів, опублікованих на сторінках газети “Репортер”, ще один, з яким Ви можете ознайомитися на цій же газетній полосі, але трохи нижче. І який має коротку, але промовисту назву — “Корито для депутата...…”.



У позовній заяві звичайне висвітлення ЗМІ повсякденних фактів та подій, реакції та точки зору окремих громадян на те, що відбувається, п.Ратушняком називається не інакше, як “організованою, навмисною”, “наклепницькою та образливою” інформацією, “злим умислом”. Виходячи з таких “міркувань”, позивач “як громадянин та Депутат Верховної Ради України” вимагає від відповідачів (а таких цілих 7, навіть київський офіс компанії “УкрСат”!) виплати моральної шкоди у 800 тисяч гривень. Ось такі далеко не платонічні “апетити” депутата, котрому мешканці м.Ужгород, Ужгородщини, Перечинщини та Великоберезнянщини довірили захищати їх болі та проблеми. Однак, як бачимо, Сергія Ратушняка хвилює значно більший “інтерес” — матеріальний, а не моральний…



У своїй позовній заяві пан Ратушняк також вимагає опублікування в газеті “Репортер” спростування, в якому редакція б визнала відомості, що їх містять видрукувані на її сторінках матеріали, “неправдивими” та попросила “вибачення у Ратушняка Сергія Миколайовича”.



На що відповідаємо чесно й відкрито: “НЕ ДОЧЕКАЄТЕСЯ!” Якщо доведеться, ми скоріше самі закриємо газету, ніж поступимося нашою життєвою позицією! Всі розміщені у нашому виданні матеріали — чиста правда і щирі переконання. Не тільки редакції та окремих політиків, але й більшості ужгородців. Редколегія