Хто винен у смерті Петра Зимокосова?

Та про надзвичайно важливу тему про етику та мораль як у людських стосунках, так і в стосунках чільного місцевого керівника з державними службовцями чинами поменше, що її зачепив у своєму виступі головний редактор крайової новинки “Вісті тижня”, а за “сумісництвом” заступник голови Представництва МЦВП ЮНЕСКО у Закарпатській області, Вячеслав Федченко.



По-перше, трохи забігаючи наперед, зазначимо, що вищезгаданий товариш доводиться близьким родичем нардепу Ратушняку С.М., який особисто шантажував безадресною анонімкою заступника міського голови В.Г.Балажа та завміськно О.І.Метелешка, погрожуючи надрукувати резонансний матеріал про них у випадку незвільнення П.Д.Зимокосова. По-друге, повідомляємо про те, що опубліковані паном Федченком факти є цілком перекрученими, поданими у кривому дзеркалі. А точніше, — безсоромним чином “згвалтовані”. Так як переслідування й залякування нині покійного Петра Давидовича Зимокосова, напрочуд порядної й інтелігентної людини, розпочалися не в останні “три місяці, які наближали трагедію”, як це намагається представити нам пан Федченко, а …весною 2002 року, відразу ж по обранні Ужгородським міським головою пана Ратушняка. Чи не першим кроком новообраного мера стало скликання ним народного “віче” міських депутатів-освітян, на якому він настійливо наполягав на якнайшвидшому звільненні Петра Зимокосова з посади директора Ужгородської гімназії. Більш-менш розумної мотивації цього свого “прохання” пан Ратушняк тоді так і не озвучив. Однак для присутнього освітянського депкорпусу міста вона була цілком ясна й зрозуміла: у пана мера у гімназії працює близька родичка — рідна сестра, яку братик і побажав бачити на посаді директора гімназії. Однак директори ужгородських середніх навчальних закладів не виправдали надій “самого”: тверезий розум і поміркованість освітян взяли верх над цілком очевидним службовим бажанням не загострювати стосунків з вищим начальством. А тому некоректній пропозиції з боку міського голови Ратушняка було відмовлено.



Однак, якщо ви гадаєте, що на цьому все й закінчилося, то ви глибоко помиляєтеся! Бо саме з цього часу проблеми в повсякденній діяльності передової за всіма показниками Ужгородської гімназії почали стрімко зростати в геометричній прогресії, а на її директора П.Зимокосова став чинитися спочатку підкилимний, а потім і відкритий тиск з метою усунення останнього із займаної ним посади — чи добровільно, чи примусово. При цьому зовсім не бралося до уваги, що педагогічний колектив гімназії є одним з найкращих в обласному центрі. І “викладаються” вчителі цього навчального закладу повністю, як то кажуть, “на всі сто”, аби передати гімназистам максимум з тих знань, котрими володіють вони самі. Свідчення цьому — численні дипломи та грамоти, здобуті учнями гімназії на усіляких предметних олімпіадах міського, обласного та всеукраїнського масштабів.



Однак “замовнику” все це було “до лампочки”! Головне ж — працевлаштування своїх близьких родичів.… А тому з його подачі руками тимчасово виконуючого керівництва обласного центру розпочалося фактично переслідування Петра Зимокосова.



І що виглядає вже зовсім аморальним і абсолютно неприйнятним — хоча б з етичного боку! — так це те, що “дописувач” “Трибуни” Вячеслав Федченко прикривається вивіскою закарпатського представництва МЦВП ЮНЕСКО. Чому? Та хоча б тому, що головою правління цього представництва є …...рідна ненька Сергія Ратушняка!



P.S. Опублікована в газеті “Трибуна” стаття В.Федченка означає в даному конкретному випадку тільки одне: “ХТОСЬ”, аби прикрити свою участь у чи не щоденному тиску на Петра Зимокосова, що і стало основною причиною його передчасного уходу з життя, намагається таким ось безсоромним “жонглюванням” фактів перекласти увесь тягар вини за смерть колишнього директора Ужгородської гімназії з себе на інших.



Що ж, у царстві мертвих нехай бог йому буде суддею. Однак ми всі поки що ще в царстві живих, а тому й оцінка наших діянь — і добрих, і поганих — має бути живою і адекватною. Навіть якщо подібні, м’яко кажучи, негарні вчинки не підпадають під жоден з діючих законів, то вони мають бути засуджені згідно вищих духовних принципів — МОРАЛІ та ЛЮДЯНОСТІ. Але відповідати, пане Ратушняк, за скоєні нелюдяні вчинки Ви будете ще у цьому житті... Втратою довіри з боку людей і ганьбою при складанні депутатських повноважень. Юрій Правдолюб