Ялинок на ринках більше, ніж у лісі

Іще на початку тижня придбати ялинку до новорічних свят мало хто з ужгородців відважувався — не кожен спроможний за лісову красуню викласти від 20 до 30 гривень. А як було на “ялинковому” ринку міста у вівторок, вивчав наш кореспондент.



“Ой, краще вже обійдусь без ялинки, — скиглив товариш. — Хто бачив, аби за якийсь стовбур викинути 20 гривень?” Однак я не повірив і поїхав на центральний ринок, що на площі Корятовича.



Безліч ялинок, викладених навколо камійону, одна краще іншої, зеленіли здаля. Продавець посміхається, пропонує товар. “Малеча — три, — каже, — більші від шести до 12 гривень!”



Їду, як кажуть в народі, на “п’яний” базар, що в іншому кінці міста. Можливо, там дешевше? Підхожу до першого продавця. “Почім ялинкові дровцята?” — питаю. “Ось ця, двометрова, — 15, менші — три гривні. Якщо візьмете, скину на гривню-дві,” — відповідає розпашіла від морозу жінка в кожушині. Та чим далі в ліс, тобто вглиб ринку, тим ціни нижчі. Приміром, два парубки пишні деревця разом із залізною підставкою продавали за 8-10 гривень. Вибирай будь-яку! А поруч торгували сімейним підрядом — чоловік з дружиною. “Просимо, — кажуть, — недорого — 3-5 гривень.” Запропонували за півтора гривні ялинкову гілляку з шишками. “Не потрібно, — порадили, — жодних прикрас. Он яке диво!” Подружжя — із села Ставне, що на Великоберезнянщині. Неподалік мерзнуть хлопчаки. Ті взагалі “збили” ціну — невеличкі, проте прегарні, деревця готові віддати хоч за гривню. Та я відмахуюсь. Дружина, кажу, бажає сріблясту. Аж тут як тут вигулькнула молодиця. “Вибирайте! — тицьнула на стовбури. — Двадцять гривень, і вона ваша!”



Завозять сріблясті ялинки на ужгородський ринок, виявляється, аж зі Львівщини Турківського району. “Село Яблунька, чули? — зітхнула молодиця. — Не близько. Проте ж їсти дітям, ой, як хочеться!” Простуючи далі торговими рядами, в очах від ялинок темнішало, як у сосновому лісі. Щоб раптом не заблукати, поспішаю до виходу.



Завітав я і на ринки, що біля універмагу “Україна” та магазину “Білочка”. Тут ціни на лісові красуні значно вищі — від 15 до 30 гривень. Розчарувавшись, вже було покинув ринок, як на шляху — веселенький чолов’яга, тримаючись за стовбур. “Продаю, — каже, — за гривню!” Але ж бо ялиночка — як жива! Не те що з обламаними гілляками. Виймаю гривню, намагаюсь забрати ялинку. Та вона, наче примерзла. “Не ламай, чоловіче, деревце, бо оштрафують. Розіграв я тебе!” — розсміявся в обличчя незнайомець. Озираюсь. Там — живі ряди небесно-синіх ялинкових міських посаджень, що аж голова закрутилась! А не ті, що живуть у спалахах кілька днів…