Проект, що пережив століття
Аналогів Теребле-Ріцької ГЕС, що на Хустщині, якій цьогоріч минуло 46 років, немає ані в Україні, ані в колишньому СРСР. Щось подібне спорудили радянські інженери на Сеанському каскаді ГЕС, що у Вірменії. Та інженерна думка закарпатського проекту, розробленого анонімним автором ще в кінці ХIХ сторіччя за Австро-Угорщини, а втіленого тільки за радянську добу, куди оригінальніша. А підставою святкування 100-літнього ювілею для закарпатських енергетиків є факт укладення в грудні 1902 року між урядом міста Ужгорода, з одного боку, та АТ “Ужгородський меблевий завод”, з іншого, про електрофікацію міських вулиць, площ, власних будинків, установ тощо. Втім, закарпатський “план ГОЕРЛО” ще 1893 року мали реалізувати будапештська фірма “Ганс і Ко” та АТ угорських заводських акумуляторів “Електра”.
Ми — біля приміщення Теребле-Ріцької ГЕС. Перед нами стіною — Бовцарський гірський хребет. Тут річки Ріка та Теребля, біля сіл Нижній Бистрий та Вільшани, розділені хребтом, протікають одна поряд з іншою на мізерній відстані — 3,6 км. А річка Теребля, що по той бік гори, вище рівня річки Ріки на 160 метрів. Цей фактор і змусив запрацювати інженерну думку анонімного автора ще століття тому, як використати дармову енергію річки Теребля?
Супроводжуючий нашого кореспондента головний інженер Теребле-Ріцької ГЕС, заслужений енергетик України Іван Росоха, пропрацювавший тут на різних посадах, в тому числі й начальника станції, розповів нам про всі тонкощі втіленого проекту. Річку Тереблю біля села Вільшани перегороджено греблею висотою 41 метр. У водосховищі — понад 3,7 млн. кубометрів води. Двома трубопроводами діаметром 2,1 метри під тиском 21 атмосфери вона самопливом потрапляє у приміщення колекторів станції. Собівартість однієї виробленої кіловат-години, каже Іван Росоха, — 2,3 копійки, тоді як на теплових станціях — у п’ять разів дорожче.
Заходимо в приміщення колекторів. Нині з трьох працює одна турбіна. Агрегати відключені аж ніяк не через нестачу води. Станція, за словами Івана Росохи, відноситься до швидкоманеврових. Тобто до підтримки в мережі пікової потужності. Зараз вона в нормі. Тільки-но у мережі перевантаження, як за лічені секунди на станції автоматично запускаються ще дві турбіни. Кожна з них — потужністю 9 тис. кіловат. Цьогоріч, каже Іван Росоха, колектив станції виробив 151,4 млн. кіловат-годин. Це на 18 млн. більше від проектної потужності. А рекордних позначок тут сягали 1974 і 1980 року, відповідно виробивши 185,9 та 186,8 млн. кіловат-годин електроенергії.
Нині Теребле-Ріцька ГЕС забезпечує електрострумом народне господарство Закарпаття тільки на 10 відсотків од потреби. Тож на замовлення угорських енергетиків Харківський НДІ “Гідропроект” розробив техніко-економічне обгрунтування оновлення ГЕС, що дозволить збільшити її потужність у кілька разів. Але не менш важливо, сказав у розмові з нашим кореспондентом заступник начальника управління енергетики, транспорту, зв’язку Закарпатської облдержадміністрації Володимир Католик, розвивати в краї “малу” енергетику. Приміром, у селі Кваси, що на Рахівщині, на гірській річці Тростенець намічено збудувати міні-ГЕС потужністю 500 кіловат. До речі, це пілотний проект харківської фірми “Регіонінвест” — виробника обладнання для ГЕС, яка з метою експерименту готова встановити своє обладнання та профінансувати будівництво об’єкту. Іван Жирош