ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Альпійська надбавка

    28 марта 2024 четверг
    Аватар пользователя Гость

    До таких територій можна повністю віднести Воловецький, Великоберезнянський, Міжгірський, частково Іршавський, Перечинський, Рахівський, Свалявський, Тячівський та Хустський райони.



    [b]Як у вас тут чудово![/b]



    Замилувавшись верховинськими краєвидами, не зчувся, як наша автівка подолала 28-кілометрову відстань від райцентру до села Нижнє Студене, що на Міжгірщині. На нашому шляху — майже жодного автотранспорту. А коли на єдиній вулиці села раптом постав екскаватор, автівка позадкувала — нема де розминутися! Затиснуте з обидвох боків горами та розділене гірською річкою Студенкою, село простяглось аж на 12 км — за довжиною Нижньому Студеному серед закарпатських сіл немає рівних. А над селом — гора Києвець, назва якої засвідчує давню любов верховинців до України.



    Заснували село, за легендою, два брати-втікачі ще 800 років тому. Тікаючи від злиднів, податків, розповідав мені директор місцевої середньої школи Федір Косюч, брати напились з тутешнього потічка холодної-престуденої води та й залишились тут назавжди. А позаяк місцеве джерело здалось їм надто студеним, так і прозвали своє поселення — Студений. З того часу, розмірковую, творились і зникали цілі держави, збудувались величезні міста, світ безмежно змінився й ускладнився, а село Нижній Студений обабіч від великих шляхів залишилось таке саме, продовжуючи далі своє тихе й скромне існування. Оглядаючи невеличкі дерев’яні будиночки, що тулилися під пагорбами, над якими підноситься дерев’яна церковка XVIII століття, було щось рішуче зворушливе в цій архаїчній скромності. Вдивляючись в ескіз храму та минаючи доглянутий єврейський цвинтар, я згадав: сюди полюбляє приїздити малювати пейзажі відомий художник Наум Рєпкін.



    ”Попиваючи на терасі нашої турбази пивко, й милуючись сільськими краєвидами,- каже Федір Косюч,- один з відпочиваючих киян мимоволі вигукнув: “О, як тут у вас чудово!” А через деякий час, ознайомившись з тутешнім життям-буттям, сумно додав: “І як бідно!”



    [b]“Гірські” пільги[/b]



    Будучи бійцем альпійської роти Радянської армії, що дислокувалась на високогір’ї Закавказького військового округу, нам, пам’ятається, за службу у важких гірських умовах до харчового раціону додавали “альпійську” надбавку: вдвічі більше отримували харчів, ніж вояки, що служили в інших регіонах. Ну, Нижній Студений — не Кавказ. Але 611 метрів — над рівнем моря. Чи отримують селяни Нижнього Студеного “альпійську” надбавку? “Авжеж, — каже Федір Косюч. — Приміром, кожен вчитель за працю в гірських умовах, згідно із Законом “Про статус гірських населених пунктів” до окладу додатково отримує на 25 відсотків більше зарплати, ніж у низинних районах. У середньому — від 180 до 210 гривень. Однак тільки сім із двадцяти педагогів. Бо інші через неповну зайнятість — на півокладах. Окрім нас, “гірську” надбавку отримують лікарі, інші бюджетні працівники. На 20 відсотків більше отримують пенсії літні люди. Проте з двотисячного населення села “гірськими” пільгами від сили користується 200 чоловік. Інші — безробітні.



    [b]Хоча б невеличкий колгосп![/b]



    Барельєф голови колишнього місцевого колгоспу Юрія Штелі, встановлений на адміністративному приміщенні сільради, доволі здивував. Я очікував побачити пам’ятку на честь місцевого вченого, творця, лікаря, прославивших село, навіть опришка, тільки — не голови колгоспу! Та в багатьох з сільчан, виявляється, і досі ностальгія за колгоспним ладом. І мимоволі закралась думка, чи, бува, брати-втікачі, що заснували село, були не нащадками рабів?



    Між тим місцевий колгосп імені Кірова, очолюваний Юрієм Штелею, навіть для низинних районів досяг небувалих вершин. Молоко, бринза лились рікою — за надоями молока та кількістю овечих отар колгосп посідав перші місця в районі. Не менше вироблялось м’яса, вовни. А нині? “Ну, що з того, що по майновому розпаюванню колгоспу маю трактор? — поскаржився нашому кореспонденту колишній тракторист Василь Головняк. — Коли немає коштів, аби придбати запчастини до того трактора? Так і стоїть металобрухтом у дворі”. Тож його сім’ї з чотирьох осіб доводиться виживати за рахунок продажу картоплі, вирощеної на власній присадибній ділянці, збору грибів тощо. Та все це сезонні роботи. А про дію вищезгаданого Закону він і не чув.



    Невідомо про Закон і колишній доярці колгоспу, пенсіонерці Марії Щадей. Отримуючи разом з гірською надбавкою 104 гривні пенсії, жінка навіть здивувалась: “Цієї ледь вистачає на три дні, а на скільки б вистачило 86 гривень?”



    Технік-спостерігач метеостанції Юрій Мигалинець начуваний про дію цього закону. Разом з “гірською” надбавкою щомісяця він отримує 200 гривень, а його дружина-вчителька Надія, яка на півокладі, — 100 гривень. У селі їм заздрять, вони вважаються ледь не багатіями! “Закон, — каже пан Юрій, — на рахунок відсотків — добрий, та оклади мізерні. Не було б власного дворогосподарства — не вижили б.”



    За комуністів у селі жилось також не солодко. Та навіть на ту мізерну зарплату, кажуть селяни, можна було прожити. А зараз — ні зарплати, ні роботи. Тому й не дивно, що у Нижньому Студеному встановили барельєф голови колгоспу. За колгоспного ладу, мовляв, хоч життя було.



    З іншого боку, нині у селі, як повідомив сільський голова Василь Славець, виробляється стільки ж молока, м’яса, вовни, бринзи, скільки і за комуністів. Причому без будь-яких дотацій. Однак збут їх налагоджено вкрай погано. Тому й скорочується у дворогосподарствах чисельність голів худоби. Тож, крім державної підтримки, вважає Василь Славець, потрібна активізація власних ресурсів та можливостей. І справді, чомусь австрієць з гірського Тироля, зацікавлений державними пільгами, не преться оселятися до Відня, а займається скотарством на альпійських луках, маючи з цього обопільну користь.



    Загалом статус гірських у краї, як сказала в розмові з нашим кореспондентом начальник відділу головного управління економіки Закарпатської облдержадміністрації Марія Попадинець, мають 192 населені пункти з населенням близько 250 чоловік. У стадії опрацювання — ще 18 населених пунктів, яким пропонується надати статус гірських, відповідно до змін в цьому законі. Протягом 2000-2001 років, згідно із Законом, здійснено додаткові виплати по пенсіях, стипендіях, всіх видах матеріальної допомоги (20%) та по заробітній платі працівникам бюджетних установ (25%). На ці цілі в 2000-2001 роках було направлено 76,1 млн., цьогоріч — 56,8 млн. грн.