Дата, яку закарпатцям не забути...

Ця дата для закарпатців, без перебільшення, є найяскравішою сторінкою в їхній історії. Саме 26 листопада 1944 року, коли ще точилась війна, в нинішньому кінотеатрі “Перемога”, що в Мукачевому, делегати Першого з’їзду комітетів Закарпатської України висловили віковічну мрію закарпатців жити в одній великій українській сім’ї — Україні. Закарпатці були свідками розпаду Австро-Угорської імперії, Угорської революції 1919 року, пережили 20 років під владою Чехословаччини, зазнали чимало горя 1938 року через трагічні події Карпатської України та фашистську окупацію під час Другої світової війни. Проте вони ніколи не забували, що тільки в своїй батьківщині — Україні, вони знайдуть своє щастя.



Втім, як сказав голова Закарпатської облдержадміністрації Микола Андрусь, це було волевиявлення не тільки українців (русинів) Закарпаття, але й усіх його багатонаціональних верств. Адже за воз’єднання Закарпаття з Україною тоді проголосували делегати, з яких були 622 українці (русини), 26 — угорці, 5 — росіяни, 4 — євреї, 2 — німці та 2 — румуни.



Голова Закарпатської обласної ради Микола Андрусь та перший заступник голови Закарпатської облдержадміністрації Михайло Думнич урочисто привітали 18 учасників тих далеких буреломних подій. На адресу делегатів того доленосного з’їзду було сказано багато теплих слів. Хто нині би що не говорив, чому вони поступили так, а не інакше, проте з огляду тих історичних подій, коли Україна нарешті стала незалежною, вчинок цих сивих вже людей викликає повагу — чужі діти, крім рідної матері, нікому не потрібні.