Ми не раби, але... Стаємо такими без впливового місцевого самоврядування
Мешканці 72-квартирного будинку на вулиці Льва Толстого,31 упродовж декількох років неодноразово звертаються до керівників міської влади зі проханням допомогти в упорядкуванні прибудинкової території та забезпеченні належного утримання будинкового комплексу. Міська влада ще в 1995 році "вставила" жителям. Нехтуючи їхніми протестами, як співвласників будинку, вилучила з грубими порушеннями будівельних норм 0,15 га прибудинкової території. Там розміщався дитячий майданчик. Він був, до речі, свого часу обладнаний силами мешканців. Його передали під забудову… приватній особі. Мер Е.Ландовський, як виявилося, був симпатиком євангельських християн-баптистів. І навіть не міських - із району. Чому б, мовляв, їм не співати свої псалми в центрі Ужгорода: діти на вулиці Льва Толстого фізично не будуть розвиватися, зате стануть духовно багаті, а хворі в обласній лікарні біля молитовного будинку теж молитимуться про вдале видужання і за те, щоб лікар перед операцією не був злий після чергової летучки. Словом, зелені насадження "во ім'я Христа і баптистів Ужгородщини" були знищені, понад двісті мешканців фактично втратили прибудинкову територію. Ні Ратушняк, ні Сембер не спромоглися відновити справедливість. Жителі просили і міського голову пана Погорєлова дати можливість хоча би частково відновити дитячий майданчик. На словах городян підтримали, але замість конкретного вирішення міські посадовці нещодавно… вилучили ще близько 30 квадратних метрів прибудинкової території. Понад десять років не вирішується питання з ремонтом підвальних приміщень. Через несправність комунікацій, вони перетворилися в збірник стоків, розсадник гризунів і комах. Під час опалювального сезону звідти завжди виривається смердюча пара, що руйнує під'їзди, всю будівлю. Погано проведені ремонт покрівлі, під'їздів, сходових клітин, асфальтового покриття перед збезчещеним будинком. Через апатію погорєловців, підприємницькі структури, що займають перший поверх будинку на Льва Толстого, роками не вносять плату на утримання будинку. В міській раді, говорили жителі для "Репортера", склалася хибна практика нехтування зверненнями будинкового комітету, окремих мешканців. В цьому не один із них переконався, побувавши на прийомі в п.Погорєлова ще в травні 2003 року, а потім неодноразово нагадуючи йому про свої проблеми під час прямих телефонних ліній. Що це - культ особи чи владний склероз?
МЕШКАНЦІВ БУДИНКУ НА ЛЬВА ТОЛСТОГО, 31, такі ПОдії не влаштовують
Ще у вересні 2003 року в Києві проходили муніципальні слухання з питань реформування житлово-комунальної сфери. На жаль, скрушається голова будинкового комітету і колишній працівник облвиконкому Степан Бачо, в Ужгородському міськвиконкомі й опісля слухань усе зводилося до розмов про ліквідацію населенням десятків тисяч гривень заборгованості за надані йому послуги.
- Це важливо, - зазначає Степан Степанович, - але чому проблеми утримання багатоповерхових житлових будинкових комплексів у належному стані та формування для цього нових відповідних ринкових структур продовжують залишатися поза увагою міської влади?! По-перше, на регіональному рівні потрібно офіційно визнати, що ми - мешканці та власники квартир - є одночасно і співвласниками багатоквартирного комплексу. І, отже, без нашої згоди органи місцевого самоврядування не вправі проводити будь-які юридичні дії з цим майном, яке перебуває в загальному користуванні. Такі права ми, жителі, набули, оформивши право власності на свої квартири згідно із Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Закон не містить якихось додаткових вимог, які мають виконувати власники квартир, щоби вважатися суб'єктами права частки спільної власності на допоміжні приміщення, конструктивні елементи, прибудинкову територію тощо. По-друге, для здійснення функцій, що забезпечують реалізацію прав власників на володіння та користування спільним майном, захист прав мешканців-співвласників для сприяння в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами, належне утримання будинку і прибудинкової території, потрібно не декларативно, а на ділі підтримувати створення формувань громадськості. Йдеться не про "декоративні" формування при діючих структурах управління, а про будинкові комітети як про об'єднання співвласників відповідно до законів України про органи самоорганізації населення та про об'єднання співвласників відповідно до законів України про органи самоорганізації населення та про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку з наданням їм права юридичної особи. По-третє, про кошти. Всі без винятку власники житлових та інших приміщень багатоквартирного будинку повинні також вносити кошти на утримання всього будинкового комплексу. Стосується це і тих підприємницьких структур, які використовують перші поверхи. Невідомо, чому місцева влада Ужгорода не наважується в особах цілої низки мерів на рішуче виконання вимог Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території". В нашому будинку дев'ятеро власників використовують для підприємницької діяльності майже 1120 квадратних метрів приміщень, але протягом багатьох років не беруть жодної дольової участі в утриманні будинку. Щорічно недоодержуємо від них близько 10000 гривень, що майже дорівнює сумарним платежам усіх мешканців будинку. Звісно,. що цим товстосумам добре сидіти на нашій шиї, переповнювати внизу смітники, не прибирати і посміюватися. А спеціалістам неважко підрахувати, які кошти не задіюються в цілому по нашому місту. З нього можна було, за умови дотримання законодавства, зробити квітку. По-четверте, необхідність термінового розв'язання злободенної проблеми ЖКГ - стосунків між жрерівцями, комунальною службою міськвиконкому і споживачами послуг. До цих пір для нас, наприклад, це гра "в темну". Платіть квартплату, а якщо обслуговування вас не задовольняє або зовсім не надається, можете скаржитися, ходити в інстанції, звертатися в суд - і все одно нічого не зміниться. Так заявив один високоранговий комунальник. Тому ми за створення конкурентних житлово-комунальних підприємств, у тому числі й приватних. При цьому повинні чітко визначатися їхні конкретні обов'язки, міра відповідальності, а місцеві органи влади в цьому не можуть відводити собі роль стороннього спостерігача. Та, на жаль, поки що вони в Ужгороді, наче на чужих іменинах.
…Створення та функціонування об'єднань співвласників на сьогодні стикається з масою невирішених організаційних та правових питань проблемного характеру. Чому би міській владі не ховати голову в пісок нововідкритого пляжу біля філармонії, а зібрати ділову зустріч із цих питань із зацікавленими організаціями, ініціативними групами, будинковими комітетами тощо. Доцільно було би не фуршетно вояжувати, а ретельно вивчити практичний досвід утримання багатоповерхівок у сусідній Ніредьгазі. Бо насильне створення чергових "колгоспів" у майже п'ятистах багатоповерхівок Ужгорода може призвести лише до непродуктивного ускладнення ситуації.
- На мій погляд, - говорить С.С.Бачо, - як колишнього працівника апарату облвиконкому, вирішення комунальних проблем міста могло би просуватися за ефективного сприяння обласних структур та районної влади, як це практикувалося в радянські часи. Адже службовці цих установ теж мешкають в Ужгороді, а на території діє багато підприємницькиїх структур, зареєстрованих на Ужгородщині.
Та віз і нині там…
Рівень проживання не можна відфутболювати лише до мешканців. На Льва Толстого нині гнівно коментують слова В.В.Погорєлова про те, що "ужгородці не готові жити по-європейському". Вони, в свою чергу, в цьому звинувачують самого градоначальника. Закони про житлово-комунальне господарсттво в Ужгороді не діють. За десяток років мешканці будинку на Льва Толстого, 31 так нічого й не добилися. Тепер сподіваються на кандидата в Президенти України В.Януковича, що він підкаже В.Погорєлову шляхи для цілком можливого нинішнього розквіту Ужгорода.
Нині ж маємо будову для баптистів і невпорядковану площу біля неї, сміття в переповнених смітниках, жахіття в підвалах. Нікому ні до чого нема діла. Міська влада мала би розставити всі крапки над "і". Але… легше виступити, наче вокальний співак, на площі Петефі, ніж розбудити енергію мас і впорядкувати багатоповерхове житло і площі біля нього.
- Ми не просимо фантастики, а реальних речей, - говорить на прощання С.С.Бачо. - І почати треба з подолання інерції, заданої ще Емілом Ландовським. Молитися треба, але не на чужому городі, бо господар тоді не може з нього зібрати врожай, стає голодним і нервовим. Як і ми нині. З'являється від таких дій, подібних до партизанських "посадок" молитовень, невиправдана щільність міста. Про будову молитовні між багатоквартирним будинком і обласною клінічною лікарнею не знала взагалі санепідемстанція.
Порушується життєвий ритм у людей. Порушений він нині, як бачимо, не тільки тут. І міській владі пора напружити чоло і піти назустріч до народу не з деклараціями, а з пропозиціями реальної взаємодії в справах упорядкування рідного міста, яке розсиплеться від своєї древності, коли не доглядати за ним, а питання догляду пускати на самоплив, нехтуючи розпачливими скаргами від населення, закручуючи їх у нескінченній бюрократичній каруселі. Василь Зубач