ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Сценарій НАТО для України

    28 марта 2024 четверг
    Аватар пользователя Гость

    Тема вступу до НАТО займає не останнє місце у зовнішній політиці України. НАТО, в свою чергу, давно і активно втручається в оборонну політику нашої країни. З 1995 року в межах програми """Партнерство заради миру" в Україні регулярно провадяться спільні з НАТО навчання - ""Щит миру" та Sea Breeze ("""Морський бриз"). За зобов'язаннями, добровільно узятими на себе Україною, ми щорічно збільшуємо витрати на реформування армії, готуючись до переходу на стандарти НАТО. В планах Північноатлантичного альянсу добитися повної сумісності української та армії НАТО, а лише після цього офіційно затвердити вступ України до своїх лав. Стратеги НАТО планомірно вербують українську військову та політичну еліти, переконуючи віддати до рук альянсу важелі керування армією. Найбільший успіх вербувальників із НАТО в цьому напрямку - це один з кандидатів в президенти, ""заповзятий проповідник "НАТО-інтеграції", який неодноразово та недвозначно заявляв, що """вступить" нашу країну до НАТО у випадку власної перемоги на виборах. Історія Північноатлантичного альянсу дає відповідь на запитання, що на нас чекає у випадку його перемоги.

    Північноатлантичний альянс (блок НАТО) заснований у 1949 році представниками 12 країн. Метою альянсу був переділ світу після Другої світової війни і створення воєнного табору західних країн, який протистояв би країнам Варшавського договору. Ослаблені війною передові європейські держави - Англія та Франція - не змогли завадити тому, що США легко і безповоротно узяли під контроль Північноатлантичний альянс, та стали його головними спонсорами. Пізніше НАТО, використовуючи пугало """червоної загрози" , лише розширював свої межі та посилював вплив на військову політику інших європейських країн. На час розпаду соціалістичного табору до складу альянсу входили вже 16 держав Західної Європи.

    У 1991 році СРСР розвалився і НАТО, здавалось би, втратив мету свого існування. Але на той момент США остаточно сформувалися як країна-споживач більшої частини світових ресурсів. Для того, щоб утримати лідерство у виснажливій боротьбі за нафту та політичний вплив, Америка продовжує нарощувати свою військову присутність в усіх економічно привабливих регіонах. Саме тому НАТО, як інструмент американської агресії, лише збільшив свою значимість для США. Росія та інші країни колишнього соціалістичного табору, як і раніше, залишаються в зоні активності альянсу. І якщо НАТО ще не готовий підкорити собі Росію, яка й досі володіє ядерною зброєю і величезною територією, то сусідні з нею незалежні країни повною мірою відчувають всі наслідки агресії Північноатлантичного альянсу. За рахунок колишніх радянських союзників США стискає навколо Росії кільце країн, лояльних до політики НАТО.

    Спочатку до НАТО вступили колишні радянські союзники - колись учасники Варшавського договору, потім Прибалтика, яка фактично виявляється західними морськими воротами для Євразії. Під лозунгом """боротьби з тероризмом" військові бази з'явилися у Середній Азії - там, звідки можна одночасно погрожувати і Росії, і Ірану. Останньою на сьогоднішній день країною, яка потрапила під американський вплив, стала Грузія, ключова країна вибухонебезпечного Кавказького регіону.

    У березні 2004 року американська армія отримала право на безперешкодне просування територією Грузії. США зобов'язались щорічно виділяти 75 мільйонів доларів на переозброєння грузинської армії (а це 10% бюджету Грузії). Американські військові інструктори готують підрозділи грузинських командос для ведення бойових дій у горах, прискореними темпами модернізується грузинська техніка. На тлі конфлікту в Південній Осетії все це більше нагадує приготування до війни. Президент Грузії Михаїл Саакашвілі прямо заявив, що у випадку початку бойових дій це буде війна не між Грузією та Осетією, а між Грузією та Росією. Саакашвілі чудово знає, що переважна частина населення Південної Осетії є громадянами Росії, і Путін не може собі дозволити """здати" осетинів, як це трапилося з Аджарією. Саакашвілі відмінно уявляє, що квола грузинська економіка цілком залежить від російської електроенергії та російських товарів. Але продовжує нагнітати обстановку, спираючись на підтримку США, які, розпалюючи новий конфлікт біля російських кордонів, реалізують свої цілі. А всі мінуси, у вигляді загострення відносин з Росією, падають на тендітні плечі грузинської економіки.

    Наступним плацдармом просування НАТО на схід може стати Україна. А на той час, коли американці готуються взяти владу на Україні, у Іраку загинув ще один український юнак, якого послали воювати за американські інтереси. Каміла Валітова