Невже Закарпаттю зайві 433 млн. гривень?
В Закарпатті останнім часом проявили себе декілька прогресуючих тенденцій, серед яких, на жаль, домінують зростання трудової міграції і бідності. Віра в заробітчанство стала частиною національної, точніше регіональної, самосвідомості. В сільській економіці Закарпаття до 90% базується на заробітчанах. Заробітчани в наших селах були і є важливим стратегічним об’єктом при всіх владах. Якщо сьогодні в один день закриється заробітчанський ринок, це струсоне всю господарську структуру області. Річний бюджет області становить 350 млн. грн., а річні поступлення від заробітчан — понад 400 мільйонів гривень! В обласному бюджеті ніяк не враховуються заробітчанські кошти, а вони могли б бути включеними в бюджетний процес і суттєво підняти його ефективність. 95% заробітчан зараз знаходиться в “тіні”. Це неоподатковані суб’єкти, це зменшення надходжень насамперед від прибуткового податку громадян.
Трудова міграція з нашого краю має більш як столітню історію, про що свідчить більш як мільйонна діаспора підкарпатських русинів, вихідців з нашого краю, в різних державах світу. Чисельність робочої сили в нас завжди перевищувала попит, що пов’язано з демографічною ситуацією. Затримати трудові ресурси вдома не вдається — і це доведено багатьма спробами, починаючи від Едмунда Егана, в радянський час, так і зараз. Нереально покращити зайнятість населення, особливо в селах, без використання можливостей трудової міграції, як правило сезонної. Один трудовий мігрант годує чотирьох осіб, що залишились вдома. Світовий досвід показав: країни-експортери такої специфічної продукції, як робоча сила, отримують мільярдні прибутки в твердій валюті, набувають цінний досвід. Багато з них саме таким чином вийшли в розряд середньорозвинених. Згідно з науковими дослідженнями, експорт робочої сили в п’ять разів вигідніший за експорт товару.
Зараз є всі передумови: і організаційні, і правові, і технологічні, і фінансові, щоб наші заробітчани легалізувались. Необхідно не говорити про кризу, а шукати структуру, яка працює і дозволить нашій регіональній економіці жити і розвиватись. Треба починати з того, з чого можна почати, де є традиції. Всі кричать про заробітчанські проблеми, але дуже мало хто щось зробив, щоб створити цивілізовані форми життя, захистити заробітчан. Конче необхідна легалізація всієї діяльності заробітчан. Тільки Чехія і Словакія за останні 10 років депортували понад 15 тисяч закарпатців!? Саме заробітчани потребують активної соціальної підтримки, саме вони сьогодні безіменні герої нашого часу, саме їх роль в нових економічних умовах різко виросла. Але чомусь про них ні в одній державній програмі нема і слова. Виходить, що такого соціального явища, не говорячи вже про економічне, не існує. Якісь речі можна і необхідно регулювати на місцевому рівні, але необхідний і державний закон, який би регулював заробітчанську політику.
Мати при сировинній моноструктурі регіональної економіки заробітчан вигідно. Хочемо ми того чи ні, але зараз фактор заробітчан працює на користь Закарпаття і його потрібно використовувати.
В світі пройшла фінансова революція, яка зробила величезні соціальні й економічні зміни. Уже існує фінансова база, яка забезпечує цивілізовану комерційну експлуатацію трудовими мігрантами цих досягнень.
Не менш революційні зміни пройшли і в страховому бізнесі. Нині існують надійні механізми і форми страхування заробітчан (дуже доступні) як на загальноприйнятих умовах, так і по індивідуальній схемі.
Заробітчанський блок в “Регіональній програмі подолання бідності” є програмою мас, яка дозволить поліпшити матеріальний стан найбідніших верств краю (100-120 тис.осіб), і взагалі, це оздоровить, насамперед, сільську економіку краю. Петро Гецко, голова ГО “Зайнятість”