ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Блиск і пустка “залізничних воріт” Карпат, або Чому Гоголь не був у горах

    29 марта 2024 пятница
    Аватар пользователя Гость

    КАРПАТИ... Око не сміє озирнути їх, а на вершину декотрих не ступала й нога людська. Дивні вони й з виду: чи не забоїсте море вибігло в бурю з широких берегів, метнуло вихором угору бурхливі хвилі, і вони, закам’янівши, зостались незрушними в повітрі? Чи не зірвались з неба тяжкі тучі і завалили собою землю?..” Певен, ніколи не вгадаєте, кому належать ці слова. Вони зродились в уяві не корінного гуцула, а в... Миколи Васильовича Гоголя. Класик ніколи не був у Карпатах, проте, скориставшись народною фантазією, так чудово вималював наші гори Карпати.



    ЗАКАРПАТТЯ, Івано-Франківщина, Львівщина, Буковина — краї, багаті природним рельєфом і красою Карпат, цілющим повітрям і мінеральними джерелами, розмаїттям пам’яток історії й архітектури.



    На базі природних рекреаційних ресурсів запросто можна розвивати усі складові індустрії кліматолікування, туризм, його гірськолижний різновид, санаторно-курортне оздоровлення. Звісно, для цього потрібні чималі асигнування для створення відповідної інфраструктури. Створивши відповідний сервіс, можна буде сподіватися на вітчизняного й іноземного туриста, який за свій гаманець хоче отримати усі послуги, причому найвищого гатунку. Потрохи ми позбуваємось пострадянського ненав’язливого сервісу. Але ще треба багато зробити, аби Карпати дійсно стали так званою українською Швейцарією, про що так багато люблять говорити місцеві чиновники. Давайте сьогодні поведемо мову про один аспект цієї проблеми — транспортне сполучення.



    Здешевлення авіаквитків удвічі аж ніяк не позначилось на пасажиропотоці повітряних суден: народ наш ще занадто бідний, аби слугуватись повітряними лайнерами. Погодьтеся, не кожному туристу по кишені викласти 170 гривень в один бік, аби дістатись із Києва до Ужгорода, чи 160 гривень відповідно до Львова та 140 гривень — до Івано-Франківська. Та й автобусами узимку мерзнути не кортить, а влітку, стікаючи сімома потами, трястись по бездоріжжю. Залишається залізничний транспорт. Але й тут не все продумано до кінця. Якщо до Львова, Трускавця залізничне сполучення налагоджено відносно добре, то до Ужгорода, Чернівців, Івано-Франківська курсує не так вже й багато потягів— здебільшого з Києва, Харкова, Одеси, Москви, Мінська. Але ж обласні центри західних країв — це лише половина дороги до оздоровниць, будинків відпочинку.



    Візьмемо, приміром, одну з карпатських візитівок — Яремче. Нині Яремче — це не лише місце відпочинку й туризму, але й проведення всіляких зустрічей бізнесменів, урядовців — як вітчизняних, так й іноземних. Неприглядно виглядав тут залізничний вокзал. Отож під час чергової дефіляди навесні нинішній міністр транспорту й в одній іпостасі шеф “Укрзалізниці” Георгій Кирпа, побачивши занедбане приміщення яремчанського вокзалу, наказав здійснити його капітальний ремонт. Сказано — зроблено. Через чотири місяці залізнична брама Яремче стала невпізнанною.



    Нині Яремчанський вокзал виблискує на сонці усією своєю красою, і, це без перебільшення, водночас стоїть пусткою. Майже. Адже до Яремче, окрім “червоної рути” (так охрестили дизель-потяг) поїзди далекого сполучення не курсують. Шкода грошей, витрачених на реконструкцію вокзалу, який окупиться не швидко. Правда, через Яремче щоденно проїжджає потяг “Львів-Рахів”, але ж він має міжобласний статус. До того ж 280 кілометрів дороги з Ужгорода до Львова він долає аж понад 10 годин. Та й вагони старі-престарі, обдерті, поржавілі, без вентиляції і т. д., і т. п..



    Цікавою, як на мене, є думка щодо розвитку залізниць у Карпатах директора Карпатського біосферного заповідника, доктора біологічних наук Федора Гамора. Як відомо, 2002 рік за рішенням Генеральної Асамблеї ООН оголошено Міжнародним роком гір. Ніхто інший, мабуть, так досконало не знає проблеми гір, як учений й еколог Федір Гамор. Очолювана ним адміністрація Карпатського біосферного заповідника не тільки дбає про збереження довкілля, але й усіляко пропагує екологічний рух. Зокрема, поруч з географічним центром Європи неподалік гуцульського містечка Рахів, де стоїть геодезичний знак і стела, де латинською мовою викарбувані слова “Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, із спеціальним апаратом, який виготовлений в Австрії і Угорщині, зі шкалою меридіанів і паралелей встановлений, центр Європи, 1887”, адміністрація Карпатського біосферного заповідника спорудила оригінальний Музей екології Карпат, розгорнула будівництво еколого-культурологічного комплексу. Тут також буде капличка, де за задумом ученого-ентузіаста бажаючі здійснюватимуть обряд “Вінчання у центрі Європи”. Поряд туристи зможуть у кафе посмакувати гуцульськими стравами: банушем, кулешою з вишкварками, овечою бринзою тощо. Це б привабило туристів не тільки з України, але й з-за кордону. Але ж знову справа впирається у транспортне сполучення. Сюди, як і до Яремчі, курсують лише “червоні рути” з Коломиї та Івано-Франківська плюс згадуваний потяг “Львів-Рахів”. Вихідними дістатися можна лише останнім. Старожили пам’ятають, як у середині минулого сторіччя до Рахова курсували пасажирські потяги з Будапешта і Праги. Ще Марія Терезія своїм указом постановила перетворити Рахів нарівні з Карловими Варами, Копрадом і Трускавцем у гірський курорт Австро-Угорської імперії. Та й у радянські часи туристичні потяги з Середньої Азії, Прибалтики, Москви до гуцульського Парижа — так величали Рахів за часів Австро-Угорщини та Чехословаччини (до 1945 року Закарпаття було складовою останньої) — були тут звичним явищем. Нині це вже історія. Федір Гамор пропонує відкрити новий залізничний маршрут “Київ-Рахів” через Львів, Івано-Франківськ, Надвірну, Яремче, Ворохту. Швидкісний фірмовий потяг “Гуцульщина”, вважає учений, мав би попит. Адже багатьом мешканцям України кортить у вихідні відпочити в Карпатах. Сівши ввечері у п’ятницю в Києві в потяг, вони уранці були б уже в самому серці Карпат, ну, а в неділю, після обіду, спокійно б відправились додому, аби встигнути в понеділок на роботу.



    Відповідно й горяни, особливо молодь, вихідними могли б без перешкод ознайомитись із столичною культурою. І це не якась забаганка одного Федора Гамора, але вимога часу. Належне залізничне сполучення до Рахова передбачене й постановою уряду від 16 березня 1998 року “Про заходи щодо державної підтримки реалізації Комплексної програми еколого-економічного та соціального розвитку гірської Рахівщини на період 1998-2005 рр.” Уже й добігає термін дії цього урядового документу, але зроблено для реалізації наміченого, на жаль, як кіт наплакав. Папір усе витримає, а чи довго ще терпіти горянам, які, живучи в чудовій місцині, не мають від того нічого, хіба що лише безробіття й злидні? Порятунок бачать у розвої туризму, зокрема так званого “зеленого”. А без надійного й швидкісного залізничного сполучення цей процес гальмується.



    Розпочав цю статтю неспроста цитатою Миколи Гоголя, який так чудово описав Карпати, навіть не будучи там ніколи. Мабуть, Микола Васильович з хутора поблизу Диканьки чи з Петербурга не міг приїхати в Карпати: з однієї імперії в іншу тоді не курсували потяги через наш край, хоча залізниця у Галичині збудована раніше, ніж у Росії. Не приїхав би великий Гоголь й нині до нас: потягів з хутора поблизу Диканьки чи Санкт-Петербурга у Карпати як не було, так і немає. А пора вже! Іван ДМИТРІВ, Яремче—Ворохта—Рахів