“Зорро” в чорних масках

Пенсіонерку Гафію Д., мешканку села Станово, що на Мукачівщині, розбудив опівночі затятий собачий гавкіт. “Ач, розлаявся Рекс! — у подумках зле лайнула собаку бабця. Та собака аж ніяк не вгамовувався, ще більше лютував. Ось-ось зірветься з ланцюга!



Гроші — на стіл!



“Василю, підводься-но! — щосили штовхнула в бік Гафія сонного чоловіка. — І кого там нечиста носить о такій порі?”. Та не встигла господарка розбудити 72-річного чоловіка, як у двері загрюкали. “Хто там?” — озвалась пенсіонерка. “Негайно відчиніть!” — пролунав наказ знадвору. Не на жарт перелякавшись, Гафія і не думала відчиняти. Аж раптом непрохані гості взяли двері приступом і за мить опинились в оселі. Увімкнули світло... Ой лишеньки,— двоє у чорних масках! Од страху у старої аж щелепа відвисла. В одного у руці — тесак з великим лезом. Аж тут і чоловік підвівся з ліжка. Забившись од переляку в куток, старенькі перехрестились.



“Гроші! Швидко!” — Скомандував один із нападників. “Та звідкіля вони в нас?” — спробувала заперечити газдиня. “Брешеш, бабо, ти ж корову продала! — проявив дивну обізнаність нападник. — Не віддаси грошей — поріжемо вас, як курей!” І давай нишпорити по хаті, як удома. Та не віднайшовши нічого цінного, накинулися з кулаками на діда. “Може, хоч тепер скажеш, де гроші?!” Однак старий, схрестивши руки, мовчав як партизан, закривав голову від ударів. “Йой, тільки не бийте!” — заблагала старенька. “Отож бо!” — задоволено гарикнула “маска”.



Підвівшись, жінка попростувала в комору. А за хвильку подала згорток нападникам. “Тут чотири тисячі! Це все...” — вся у сльозах забожилася Гафія. Схопивши гроші, нападники було дали драпака. Проте той, що був з ножем, раптом повернувшись на порозі, грізно попередив: “І щоб нікому ні гу-гу, бо...” — і для більшої переконливості, що вони аж ніяк не жартують, ніби чиркнув лезом по горлу.



Викрадач вуликів



Шоковані, старенькі до ранку так і не стулили очей. Однак про нічний напад жодним словом нікому не обмовились. Виходить, кінці у воду? Авжеш! Аж тут один з оперів Мукачівського райвідділу міліції згадує справу про крадіжку вуликів, під час розслідування якої підозрюваний 21-річний житель Станова Михайло К. обмовився, що він та два його кориші збиралися обчистити грошовитих місцевих пенсіонерів... Оце зачіпка, нумо, трусонемо його ще! Згодом опери вкотре намагалися вийти на щиру розмову з пограбованими пенсіонерами. Та ті — ні в яку! Але ж бо вода камінь точить. А слідчий — словом. Опери настирливо продовжували допити пенсіонерів, затриманого Михайла. Зрештою, вони вже володіли всіма подробицями тієї “маскарадної” ночі.



У старушенції грішви — кури не клюють!



Михайлу К. про це було достеменно відомо. Авжеж, хто може бути краще поінформований про господарів оселі, ніж сусід! Отож добре знав, що у них є гроші. У сусідському хліві, заздрісно споглядав Михайло через тин-перелаз, завше повно живності. У хазяйновитої домогосподарки тільки й клопоту, як чимшвидше реалізувати на міському ринку сир, сметану, молоко. А якість яка—пальчики оближеш! Нещодавно бабуся здала на заготівельний пункт ще й ялову корову...

Якось біля сільської корчми Михайло зустрів корешів Василя та Володю. На честь зустрічі, задля годиться, молодикам закортіло хильнути чарку-дві. Але ж бо кишені порожні! Де роздобути гроші? Тут Михайло і запропонував “навідати” грошовитих “буратіно”. План нападу обговорювався до подробиць. Наступного вечора Володимир мав підготувати маски, а Василь — прихопити з дому ніж, яким його батько-гентеш зазвичай різав свиней. Та час спливав, а корешів катма! Як пізніше з’ясувалося, Михайла до нападу вони віришили не долучати. Він, мовляв, і так під ковпаком у міліції. Отож поки Михайло марно чекав, спільники вже орудували на обійсті у пенсіонерів...



За фактом розбійного нападу порушено кримінальну справу. Василь С. та Володимир Б. заарештовані. Частину грошей, які зловмисники ще не встигли витратити, вилучено. Як повідомив начальник УМВС у Закарпатській області генерал Станіслав Крижановський на прес-конференції, у краї щотижня реєструється один розбійний напад, а кожні три дні — два програбунки. Така ось гірка статистика. Іван Жирош