Ситуація з охорони праці, яка склалася на Солотвинському солеруднику, може призвести до закриття діючого гірничодобувного підприємства

Розвитку Солотвинського родовища сприяло вигідне розміщення родовища у центрі європейського регіону на сухопутних шляхах Тисо-Дунайської рівнини.



Починаючи з другої новини ХVIII століття на родовищі проводилось інтенсивне будівництво шахт. В 1778–1789 роках були побудовані шахти “Крістіна”, ”Альберт”, “Ніколас Кунігунда”. Остання експлуатувалась з 1789 по 1905-й і сягала глибини 160 м. Окрім того, видобуток солі проводився на шахті “Франтішек” з 1808 по 1956 р.р. та “Старий Людвіг” — з 1804 по 1943 р.р.



Унікальність Солотвинського солерудника зумовлена ще й тим, що у гірничих виробках діючих на сьогоднішній день шахт № 8 та 9 відкриті і функціонують підземні відділення обласної та Української алергологічних лікарень, де за наявних умов підземного середовища проходять лікування хворі бронхіальною астмою. За оцінками фахівців, ці відділення є одними із найкращих у світі. Щорічно тут відновлюють своє здоров’ўя близько 4300 хворих, половина з яких — діти. Унікальність Солотвинського родовища зумовлена не тільки вказаним вище, але також надзвичайно складними гідрогеологічними умовами розробки родовища.



Останні роки через ряд обў’єктивних та суб’ўєктивних причин створилась загроза подальшому безпечному видобутку солі та потенційна небезпека здоров’ўю та життю працюючих на Солеруднику.



Різко збільшилось водопроникнення підземних та поверхневих вод в діючі відпрацьовані соляні горизонти, несвоєчасне проведення робіт по нарощуванню водовідливної мережі та робіт по закладці відпрацьованих камер призвело до ускладнення гідрогеологічної ситуації на шахтах солерудника.



Почалось інтенсивне карстоутворення та провал земної поверхні.



В 1997 році на проммайданчику шахти № 8 утворилась воронка глибиною 45 м і діаметром 100 м. В 1999 році в березні місяці були підтоплені IV та V горизонти вказаної шахти.



Аварійна ситуація в поточному році створилась на шахті № 9. Приток води в шахту досяг критичної величини і зріс в порівнянні з 2001р. в 160 разів.



Ситуація ускладнилась відсутністю головної водовідливної установки, аварійним станом несучих конструкцій кріплення стволу “Головний”.



Поряд з вказаним на виробництві Солотвинського солерудника знизилась виробнича і технологічна дисципліна, через що зріс виробничий травматизм зі смертельними наслідками.



На шахті № 9 двоє робітників, один в 2000р. і один у 2001р., при виконанні ремонтних робіт впали у ствол “Головний” і були смертельно травмовані, а один робітник загинув від електротравми.



Травматизм та потенційні небезпечності травмування працюючих мають місце на виробництві через низьку вимогливість керівників всіх рівнів за дотриманням вимог інструкцій, правил та норм охорони праці.



Незважаючи на зниження інтенсивності ведення підземних робіт, зменшення обсягів видобутку солі питанням охорони праці на солеруднику не приділяється належної уваги і до проблем створення безпечних умов праці продовжують відноситись як до другорядних. Про це свідчать наявні порушення норм охорони праці при веденні гірничих робіт, експлуатації гірничого обладнання, електрогосподарства, підіймальних машин і механізмів.



З цих питань тривалий час не виконуються приписи державних інспекторів з охорони праці, рішення постійно діючої Міжвідомчої комісії, створеної наказом Комітету харчової промисловості України від 10.03.2000р. № 8.



Фаховий рівень комісії підтверджується її складом, куди входять окрім представників “Укрсіль”, Солотвинського солерудника фахівці науково-дослідного інституту УкрНДІсіль, Криворізького гірничого округу, головного штабу МНС України та теруправління Держнаглядохоронпраці.



Комісія на високому фаховому рівні аналізує проблемні питання щодо безпечної експлуатації виробничих об’ўєктів солерудника та видає рекомендації щодо першочергового вирішення вказаних проблем. На жаль, вказані рекомендації комісії виконуються далеко не всі і несвоєчасно.



Суттєвою причиною вказаного необхідно визнати відсутність коштів для виконання рекомендацій комісії, що в значній мірі залежить від керівництва Асоціації “Укрсіль”.



В той же час слід відмітити низьку ефективність наглядової роботи з питань охорони праці.



В службі охорони праці солерудника задіяні троє вивільнених працівників, з яких потрібно спитати за кожне порушення норм охорони праці, вказаних в приписах органів нагляду, і не виявлене своєчасно цією відомчою службою.



Від вимогливості інженерів по охороні праці та інспекторів Держнаглядохоронпраці як головної фігури вирішення питань охорони праці на місцях залежить оперативність та достатність прийняття рішень цих питань.



Слід зазначити, що поза увагою керівництва як солерудника, так і Асоціації “Укрсіль”, залишається проблема кадрів.



За останні роки посаду директора підприємства займає четвертий директор, не скомплектована геолого-маркшейдерська служба та служба охорони праці, відсутня гідрогеологічна служба.



Для вирішення нагальних проблем щодо охорони праці на Солотвинському солеруднику необхідно докорінно змінити відношення, що роками склалося, до питань охорони праці, повернути до них лицем всіх працівників, від робітника до дирекції. Прес-центр Закарпатського ЕТЦ та ТУ Держнаглядохоронпраці