Закарпаття: пострадянські пам’ятки

Останнім часом ці будинки культури своїм зовнішнім виглядом нагадують політичні центри новоявлених партій. Напевно тому, відома російська співачка Алла Пугачова під час гастролей в Ужгороді в Закарпатському обласному драматичному театрі, порівняла головний культурний заклад регіону з сільською радою. Чи то у російської зірки запити великі, чи то Закарпатський драматичний театр не дотягує до відомих нових центрів сучасної культури.



Нині старим будинкам культури конкуренцію складають новозбудовані, сучасні культурні центри, так звані нічні клуби. Одним із відомих таких центрів в Ужгороді є культурний центр “Армагедон”. Тут нині гуртується молодь, проходять творчі звіти колективів міста у жанрі сучасної музики та хореографії, інші культурні заходи.



Доля традиційних будинків культури сьогодні вирішується за комерційними мірками, оскільки ні самі культурні заклади, ні влада не можуть їх утримувати. Ось для прикладу, Ужгородський районний будинок культури віддали в оренду комерційним та духовним організаціям.



У радянські часи Ужгород знали за кількома “культовими” спорудами. Зокрема, славився Ужгородський амфітеатр. Тут виступали і майстри великої сцени, і самодіяльні колективи народної творчості, а також відомі зірки естради. Із розвалом Союзу розвалився й амфітеатр. В незалежній Україні влада не мала фінансової змоги його підтримувати, тому амфітеатр з кожним роком все більше занепадав. Нині в амфітеатру з’явилося друге дихання. Відома далеко за межами Ужгорода унікальна споруда незабаром зможе повернути собі втрачений статус. Юрій Король, керівник будівельної фірми “Юрісен”, взявся за нелегку справу відновити його втрачену славу. Все почалось із поданої заявки на аукціон, який завершився нічим, бо був лише один покупець. На другому аукціоні ситуація повторилася, але згідно з чинним законодавством амфітеатр вдалося викупити після попередньої експертної оцінки.



Ю.Король разом зі своєю командою поки що впорядковують навколишню територію і не будують далекосяжних планів. Як каже сам меценат Ю.Король: “Ми діємо за старим проектом, нічого нового не вигадуємо. Головне, щоб разом із нашими певними комерційними планами амфітеатр насамперед відродив старі традиції культурного життя Ужгорода”.



Нині людей не затягнеш у традиційні, холодні взимку і сірі зовні будинки культури, в літню пору увесь культурний бомонд краю прагне відпочити просто неба, тому у цій ситуації рятують відкриті концертні майданчики, або ж притягують старовинні замки.



Ще одним духовно-культурним центром славиться давнє місце Ужгорода, де можна відпочити душею, — це Ужгородський замок, та музей народної архітектури та побуту. Та про них влада Ужгорода згадує тільки в Дні міста, коли треба щось показати гостям.



За словами директора Закарпатського краєзнавчого музею Василя Шеби, протягом десяти років фінансування ремонтних робіт практично не проводилось:



— Шукаємо спонсорів, але виручає нас те, що самі заробимо. Вважаю неправильним акумулювання усіх основних коштів у столиці, а потім їхній розподіл регіонам. У цій ситуації ми опиняємось жебраками. Фонди музею нараховують близько 120 тис. експонатів. Та, на жаль, не все поки що можемо виставити через відсутність нормальної сигналізації та охорони. Діють постійні виставки народних інструментів, народного одягу, старовинних меблів, художнього литва. Відкрито каплицю колишньої духовної семінарії. Проведено на території замку чимало естрадних концертів. Та місто, на жаль, нам нічим не допомагає. За роки існування музею Ужгород не вклав у замок ні копійки.



Минулого року в Ужгородському замку побувало близько 50 тис. туристів. Але досягти цифри радянського періоду, коли в нас за рік було півмільйона осіб, поки що не дозволяють економічні умови.



Традиційні культурні заклади потребують відродження, яке не може відбутися без фінансової підтримки з боку держави або меценатів.



В іншому випадку вони перетворяться у пострадянські пам’ятки архітектури... Наталія З. “Радіо Свобода”