Відкритий лист

Ми, ветерани Великої Вітчизняної війни, члени Комітету сприяння при Ужгородському міськвиконкомі, стурбовані тим, що нині дехто намагається подати молодому поколінню справи їхніх батьків і дідів по захисту Батьківщини від німецько-фашистських загарбників так, ніби Велика Вітчизняна війна не була ані Великою, ані Вітчизняною. Президент Украйни п. Л.Д. Кучма вказує: «Товорити так — означає грішити проти правди історії, не поважати ні свою державу, ні свій народ». І далі - «Були, є і залишаться істини незмінні, непорушні, святі, які непідвладні швидкоплинним віянням і примхам політики. Вони багатократно підтверджені, оплачені найдорожчою ціною. А тому не підлягають ревізії».



А тим часом заступник завідуючого міськвно п.Кіштулинець у своїй письмовій вказівці керівникам шкіл наполягає на тому, щоб Велику Вітчизняну війну подавати учням у загальному контексті Другої світової війни, хоч відомо, що концептуально і навіть хронологічно вони не співпадають. Адже радянські воїни громили фашизм не в складі якогось експедиційного корпусу, до того ж загальновідомо, як висловлювався у свій час У.Черчілль, що зламала хребет фашистському звіру саме Радянська Армія. То ж чи треба доводити, що подібні інструкції наносять непоправну шкоду патріотичному вихованню учнівської молоді, ображають ветеранів Великої Вітчизняної. Наш Президент неодноразово підкреслював, що народ, який пройшов через такі випробування, витримав такі муки і зумів вистояти, повинен особливо дорожити уроками минулого, пам’ятати про минуле заради майбутнього.



А як же в обласному центрі дорожать історичним минулим? У свій час вдячні ужгородці, віддаючи належне подіям і героям свого визволення від фашизму, ряду вулиць і площ міста присвоїли назви: Волгоградська, 29 червня, Перемоги, Партизанська (нині Болотинська!), Червоноармійська, Генерала Петрова, бульвар Визволення, площа Возз’єднання, Героїв Сталінграда. Де вони зараз? Яка необхідність і доцільність продиктували відмовитись від славного минулого?



У Законі України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні» ст.9 перебачено, що особи, винні у його порушенні, несуть відповідальність згідно з законодавством України.



Окремо хочемо сказати про вулиці Перемоги і Героїв Сталінграда. До речі, назва останньої є навіть у Парижі.



Зокрема, нинішня вулиця Минайська є анахронізмом, адже Минай, по-суті, злився з Ужгородом. А назва Героїв Сталінграда невід’ємна від подвигу сталінградців, які після тимчасової окупації республіки першими ступили на землю України. На честь цієї події в районі м. Мілове Луганської області споруджено монумент «Україна-визволителям». Копія цього монумента, символізуючи повне визволення України, височить у нашому обласному центрі. До речі, в Ужгороді і області ще живуть учасники тих знаменних подій, які з боями пройшли через усю Україну, продовжили громити ворога у його власному лігві, несучи свободу народам ряду країн Європи.



Ми, ветерани Великої Вітчизняної війни і молоде покоління, свято бережемо пам’ять тих незабутніх днів, вшановуємо пам’ять бойових побратимів, доносимо до сердець молодого покоління сувору правду Великої Вітчизняної війни.



Ми твердо переконані, що назви вулиць Героїв Сталінграда і Перемоги не повинні піти в небуття. Тому вимагаємо вулицю Минайську назвати вулицею Перемоги, а Собранецьку — Сталінградською. Відновлена вулиця Перемоги, на нашу думку, повинна стати місцем щорічного молодіжного кросу за нормами міжнародної кваліфікації зі врученням переможцям кубків і призів на честь нашої Великої Перемоги.



Відкритий лист після обговорення знайшов одностайне схвалення ветеранів Великої Вітчизняної війни, що зафіксовано у протоколі засідання № 15 від 19.12.2001р.



Відповідь з приводу порушених питань просимо опублікувати у пресі. Голова ради сприяння при Ужгородському міськвійськкоматі, полковник у відставці С.П.ЧЕБОТАРЬОВ, Голова обласного товариства ветеранів Афганістану С.М.СЛОБОДЯНЮК