Ясні зорі над вертепом…

Відомий фольклорист, заслужений діяч мистецтв України Іван ХЛАНТА зазначає:

— Вертеп — акція християнської церкви, західної та східної, спрямована на прищеплення любові народу до біблійних мотивів і відігнати язичницькі „пережитки. Вертеп зародився у IХ столітті у Римі й поступово поширювався у Західній та Центральній Європі, а також через Чехію і Німеччину, Польщу на Русь-Україну. Допомагали цьому школи, зокрема єзуїтські, проводячи відповідну адаптацію (сцени з євреєм, циганом, чортом тощо). Розквіт українського лялькового вертепу припадає на ХVII ст. На історичному Закарпатті вертеп поширюється уже у ХV — ХVII ст. Найвірогідніші відомості про побутування вертепної драми в нашому краї походять із другої половини ХIХ ст., коли ініціаторами ставали народні вчителі. Окрім Вільхівців, Тернова, Округлої та деяких інших сіл Тересвянської долини, гуртки віфлеємників утворилися у Зарічеві та Перечині. Інколи колективи гастролювали. Так, у 1902 р. перечинці відвідали в Ужгороді резиденцію єпископа.

…Вперше на Закарпатті вертепне дійство записав Гіядор Стрипський у червні 1907 року на Рахівщині в селі, що називається нині Верхнє Водяне. Цей матеріал використав І.Франко для своєї наукової розвідки ”„Нові матеріали до історії українського вертепу” (1908), що первісно з’явилась під назвою ”Різдвяний „Бетлегем” в с. Верхня Апша (Мараморош)” у „Записках Наукового товариства ім. Т.Шевченка у Львові. Вертепне дійство записане священиком та етнографом Ю.Жатковичем в околицях с. Стройно на Свалявщині, було опубліковане в газеті ”Русин” (Ужгород. — 1921. — 5 січ.). У часописі „”„Підкарпатська Русь” (1925 р.) І.Панькевич друкує статтю „Віфлеєм” як різдвяна гра і ”Вертеп”. У згаданому часописі опублікували свої матеріали П.Світлик („”Різдвяний вертеп і різдвяна драма в Імстичеві” (1928), що на Іршавщині, А.Ворон „”Коляди на Гуцульщині” (1931). До загальної справи долучив свій внесок і народознавчий журнал ”„Наш рідний край”, що виходив у Тячеві в 1922 — 1938 рр. На сторінках журналу опубліковано зразки вертепної драми, що побутувала у Кіральгазі (Королеві) поблизу теперішнього Виноградова, у Требушанах (Ділове) на Рахівщині, у Великому Бичкові, у Дубовому та Вонігові (Тячівський район).

— В умовах радянського Закарпаття (1944 — 1991), — говорить знаменитий фольклорист, — позначених несприятливими політичними тенденціями і шаленою руйнацією традиційної культури, вертепознавство, як важлива галузь етнологічного вивчення Українських Карпат, занепало. Нові записи фактично оприлюднити стало неможливим. Зрештою, і на ці вистави наклали табу. За півстоліття з’явилося лише кілька аналітичних публікацій на основі старих матеріалів, призначених для незначного числа вчених. Це статті П.Пономарьова, О.Мишанича, Г.Ігнатовича, Г.Спатару, О.Курочкіна та історіографічне дослідження Й.Федаса „”„Український народний вертеп (у дослідженнях ХIХ — ХХ ст.)” (Київ, 1987).

Коли в суспільстві настало певне потепління, оперативним відгуком на духовні запити співвітчизників слід вважати появу невеличкої книжечки, упорядкованої нами, „„”Над вертепом звізда ясна...” (Ужгород, 1990), в якій уміщено одинадцять вертепних дійств. Проте першою спробою подати найбільш повне зібрання творів цього жанру є книга „”Закарпатський вертеп” (Ужгород, 1995), в якій подано 27 сценаріїв типових, художньо довершених зразків вертепного дійства Закарпаття, що публікувалися у різних збірниках та періодичних виданнях протягом ХХ століття. Чимало текстів надруковано на основі сучасних записів. Уміщено також 50 зразків колядок з нотами, які найчастіше використовуються під час Різдва.

— В основу релігійного дійства вертепної драми, — розповідає Іван Васильович Хланта, — покладено євангельське оповідання про народження Ісуса Христа. Діва Марія народила сина, майбутнього спасителя (месію), у печері (вертепі), де на ніч заганялась худоба. Тоді якраз у небі з’являється зірка. Царі-волхви йдуть поклонитися немовляті. Почувши про народження Христа, Ірод, цар Іудейський, вельми засмутився: в особі Ісуса він уздрів потенційного ворога й замислив його знищити. Волхви, яких Ірод зустрів, обіцяли, повертаючись назад, розповісти про все. Але ангел порадив їм іти додому іншим шляхом, аби не стали причетними до здійснення лихого наміру. Йосипу ж ангел наказав тікати з дружиною Марією та сином до Єгипту. Одначе розлючений Ірод звелів своїм воїнам винищити всіх малих дітей. Так написано у Новому заповіті. Дія типової різдвяної вистави тематично розпадається на п’ять частин: звернення до глядачів, виклад сюжету, зав’язка, напружений стан і розв’язка. Аналогічні п’єси, переважно лялькові, що побутували на Заході, подібною повнотою, компактністю та послідовністю розгортання теми не відзначалися. Крім того, для українського вертепу властива оригінальна образна система. Головний герой твору — новонароджена дитина — Христос — знаходиться ніби поза сценою, але зримо присутній як символ неминучого визволення поневоленого народу чи окремих людей, котрі воліють звільнитися від самовбивчої метушні буднів і які з полегшенням залишають за уявною межею неспокій, тривоги, що гризли душу впродовж пройденого року.

— Ще в січні 1993 року, — коментує сучасне побутування вертепу в нашому краї І.Хланта, — нами було проведене вибіркове анкетування, тобто було охоплено дев’яносто населених пунктів з різних етнографічних регіонів краю. Найбільш поширеною назвою дійства є бетлегем, далі вертеп, зрідка коляда, віфлієм, в окремих випадках — „”пастирі” (Ільниця, Нижнє Селище) або „”чорти” (Ганичі Тячівського району). Частіше приведені назви вживаються паралельно. Сьогодні вертепом в основному захоплюється молодь та школярі. Склад виконавців за невеликим винятком віддзеркалює регіональну специфіку Закарпаття.

— Без перебільшення можна сказати, різдвяний красень-вертеп полонив усіх — підкреслює на прощання щодо перспектив розвою вертепного дійства Іавн Хланта. — Він пустив у нашій державі глибоке розгалужене коріння. Народ не тільки добирав до вподобаного дива пісні, гумор і сатиру, влучне слово, але й колядки та вірші з їх неповторними метафоричними системами. З роду в рід примножувався талант, виходячи на нові, просторіші орбіти. Без вертепного дійства немислимі в нас Різдвяні свята, не пізнати українську душу. Василь ЗУБАЧ