Василь з обрізом
На Закарпатті минулого року з використанням вогнепальної зброї скоєно 20 злочинів, з яких чотири — нерозкриті.
Приміром, у листопаді 2001 року співробітниками УБОЗ та Мукачівського РВ УМВС у селі Ключарки під час розбійного нападу на приватного підприємця затримано двох злочинців. У масках вони проникли в його обійстя, погрожуючи господарю пістолетом та фізичною розправою, вимагали гроші. У бандюг вилучено пістолет і револьвер, набої та дві маски.
Вбивство ужгородського підприємця та його дружини восени, розстріляних безпосередньо у власній квартирі, нерозкрито й досі.
Нині, як повідомив на прес-конференції заступник начальника УМВС у Закарпатській області Віктор Отовчиць, на руках у закарпатців офіційно — 11 тисяч стволів вогнепальної зброї. Це, вважай, кілька партизанських бригад, озброєних до зубів. А скільки неофіційно?
Тільки минулого року за фактами незаконного зберігання, носіння та виготовлення вогнепальної зброї закарпатською міліцією порушено 274 кримінальні справи. Це на 76 більше, ніж у 2000 році. Вилучено 214 одиниць зброї. Бойовий арсенал, конфіскований правоохоронцями, журналісти тут же, в приміщенні УМВС, могли побачити на власні очі. Він досить вражаючий — автомати, пістолет-кулемет, карабін, гвинтівки, обрізи, мисливські рушниці, гранати, електродетонатори, патрони і навіть міна. Причому, скільки б міліція не проводила усілякі там операції на кшталт “Зброя” чи “Вибухівка”, з порожніми руками вона ніколи не повертається.
Охочих мати власний ствол дедалі більшає. Василь з обрізом, звичайно, завше небезпечний. Це хвилює не тільки громадськість, але й правоохоронців. Нині ж практично кожний повнолітній громадянин нашої держави, маючи відповідні дозволи від медичних закладів та органів внутрішніх справ, може вільно придбати зброю, крім короткоствольної нарізної вогнепальної — тобто пістолетів, наганів, револьверів. Нині Закон “Про зброю” пройшов обговорення у Верховній Раді й 7 лютого має відбутися голосування з цього питання. МВС України, за словами Віктора Отовчиця, дуже стурбований розвитком криміногенної ситуації за умови, якщо цей Закон все ж буде прийнятий. І небезпідставно! Бо диких випадків неправомірного використання зброї вистачає. Наприклад, житель Тячівщини минулого Різдва запросив до себе в гості киянина. Добряче нагостившись, посперечались. Тоді господар ні з того ні з сього бере в руки законно зареєстрований карабін і на місці вбиває гостя!
Прийняття подібного Закону, на думку Віктора Отовчиця, нині не дозволяє низька свідомість пересічного українця, а також хитка економічна та політична ситуація в країні. Проте найбільше прийняття такого закону побоюються журналісти. Їх і так нині розстрілюють, кому не ліньки. Після прийняття Закону — і поготів! Демократія, як зауважував американський педагог і літератор Лоренс Петер, веде рахунок на голови. Дюла Кадар