Підворіття людської байдужості

Хто хоча б один раз мав можливість власними ніжками пройтися по дворах та підворіттях багатоповерхівок нашого славного міста, той погодиться — проблема наближається до критичної межі людського приниження. Дороги роздовбані, двори перекопані, невпорядковані, неосвітлені. Дитячі майданчики, місця відпочинку дорослих або відсутні, або розбомблені. Будівлі багатоповерхівок обшарпані, помальовані якимись недоумками. А підворіття будинків? Двері обшарпані або розламані, східці загажені, закидані сміттям, панелі стін обдерті та пістріють «ненормованою лексикою». Стелі в пилюці, обплутані павутинням. Освітлення відсутнє. Часом не лише через відсутність електролампочки, а й електропроводки разом із світильником. І це не десь у якихось трущобах центру Африки. Це у нас, у місті Ужгороді, в центрі Європи, так би мовити. В обласному центрі оспіваної Срібної Землі. Закономірно постають старі, як світ, запитання: хто винен і що робити?



На наш погляд, насамперед винна наша людська байдужість, яка є причиною усього іншого. Нашу теперішню владу, шановне місцеве самоврядування, сьогодення мешканців не цікавить. Вона тепер, як та стара «кляча», яку хитрий циган (в романі Михайла Шолохова «Поднятая целина») на базарі позбутися хотів. Зсередини надута, а «затичку» виборці витягнуть — дух із неї і вийде.



Поговорити про нас з вами, мешканців отих підворіть, хочу. Невже ми такі нездалі, що не можемо самоорганізуватися по своїх будинках, по дворах і самим собі дати раду? Яким чином? Згадати сьогодні забуті «суботники», які колись добре працювали. Нехай не «червоні», нехай тепер «синьо-жовті». Але робити це потрібно! Це як один із варіантів. Скажімо, одну суботу кожного місяця, але усі разом вийшли і за годину відмили та відчистили майданчик, хоча б біля власної квартири. Обмели пилюку зі стін, вимили вікна, через які світло для усіх надходить. А ще за годину — прибрати у своєму дворі тощо. Але при цьому відверто відмовитися від сплати за цей вид комунальних послуг. Так само можна вчинити і з внутрішнім ремонтом самих підворіть, облаштуванням подвір’їв. Для цього потрібно реально використати можливості чинного законодавства України щодо місцевого самоврядування, створити будинкові комітети у складі робочих груп, власне, по кожному тому ж підворіттю.



Перестаньмо бути байдужими до себе і тоді гуртом змусимо з повагою ставитися до нас тих «можновладців», котрим стежити за належним виглядом кожної будівлі нашого старого і вічно молодого міста — за посадою належить. У підтримку ГО «Місто», Станіслав Матвієнко, мешканець м. Ужгород