Веселий візит

Хоч здається, що «Приколи нашого містечка» існують принаймні років десять. Власне, у 1991 році і відбулось знайомство 37-річного Стоянова (тоді актора БДТ ім. Товстоногова) та 47-річного Олєйнікова , але оригінальний телевізійний проект, завдяки якому ми знаємо і любимо цих майстрів розмовного жанру, виник значно пізніше, «вирісши» з одноіменної рубрики в чужій програмі. Взагалі-то в «Городку» виписані лише сюжет і реприза. Решта, за свідченням Юрія Миколаєвича (це який без вус і якому з цієї причини доводиться грати усі жіночі ролі), — інтонація, додатковий текст — з’являється навіть не на репетиції, а у той момент, коли загоряється червоний ліхтарик, що сповіщає про початок зйомки. До речі, люди чомусь повторюють і запам’ятовують ті речі, яких не було на початковому етапі. Тим паче «жива» робота на сцені, якою її побачив ужгородський глядач, була спонтанною грою двох геніальних коміків, дотепними жартами і суцільним реготанням зали, а не просто естрадною версією відомої передачі (як це було у «Кроликів»). Стоянов & Олєйніков показали неабиякі вокальні дані та музичний хист — перший, відвівши гітару за спину виконав «циганочку», другий віртуозно грав на фортепіано. Проте після майже двогодинної програми у публіки все одно залишилось враження, що все це було лише розігрівом перед головним. А головним і виявились кілька монологів, затягнута «робота з глядачами» і така неочікувана кінцівка. Проте глядачі стали свідками вдалого продовження традицій естрадних тандемів — напевно, після Штепселя і Тарапуньки це найвдаліший приклад подібного співіснування в цьому мистецтві.