«Щасливого Нового Року та щедрих Різдвяних свят!»

— Сергій Миколайович, якою найбільш значною подією запам’ятався Вам 2001-ий рік, що минає?

— Визначною, з огляду на долю соціально незахищених верств населення, подією стало скасування Верховною Радою 48-ої статті у Законі про бюджет на 2002 рік, що ліквідовувала більшу частину соціальних гарантій інвалідів, ветеранів, пенсіонерів та багатьох інших категорій населення України.

Цьому сприяла надзвичайно висока активність по захисту своїх прав ветеранів Великої Вітчизняної війни, учасників аварії на ЧАЕС, інвалідів та учасників бойових дій, що декілька разів проводили пікетування Кабінету Міністрів та Верховної Ради. Взагалі ж пільги — не панацея для виживання. Ми знаємо, що їх виконання забезпечено всього відсотків на 20, але до того часу, доки держава не встановить відповідну фінансову адресну компенсацію вищевказаним категоріям, Закони, що передбачають пільги, скасовувати неконституційно.

Від редакції: Днями Президент України підписав прийнятий Верховною Радою Бюджет-2002, так що соціальні гарантії діятимуть вже наступного року.

— Ви, як ми знаємо, виконуєте великий обсяг громадської роботи — і як голова Закарпатської територіальної організації Української Спілки ветеранів Афганістану, і як голова громадського об’єднання «Місто», і, врешті-решт, як депутат обласної ради...

— Всі зусилля у 2001 році були спрямовані на вирішення найбільш болючих проблем, що хвилюють сьогодні наших громадян. А проблем цих накопичилося чимало. Особливо в обласному центрі. Для прикладу: нинішня Ужгородська влада виявилася абсолютно неспроможною підготувати місто до зимового періоду.

Громадське об’днання “Місто” ще з початку літа 2000 року попереджало громадськість і владні інститути про негативні тенденції у сфері житлово-комунального господарства обласного центру та про реальну перспективу соціально-економічного банкрутства останнього. Про що я особисто попереджав з трибуни сесії обласної Ради. Причини або складові банкрутства дуже прості – неможливо за ринкової економіки витрачати більше, ніж заробляєш, а тим більше — використовувати бюджетні кошти на нецільові витрати, ігноруючи як соціально-захищені статті, так і боргові заобов’язання Ужгородського міськвиконкому. Хоча, якщо глибше розібратися, то це скоріше борги його безпосередніх керівників.

— А що Ви думаєте про нинішній стан із формуванням цін за житлово-комунальні послуги для населення?

— Я категорично за те, що формування цін на оплату тепла та інших послуг для населення має стати диференційованим. Основою цінової політики має бути вивчення платоспроможності населення – кожної сім’ї із залученням фахівців всіх зацікавлених сторін і громадськості. Слід з’ясувати, хто взагалі не взмозі з об’єктивних причин оплачувати послуги – а це соціально незахищені категорії громадян. Таких людей влада має взяти під свій захист і повністю або частково фінансувати оплату житлово-комунальних послуг. А також чітко окреслити категорії тих, котрі, маючи кошти, уникають оплати. Проте і тут є обгрунтовані претензії з боку платоспроможних мешканців до якості та кількості тепло-водопостачання за діючими цінами.

Тарифи, оплату яких вимагає міськвиконком, не відповідають жодним стандартам! Тому родини мешканців м.Ужгород знову (в котрий раз!) опинились крайніми і змушені розплачуватися за недбалість керівництва містом. Це знущання над усіма принципами моралі і людяності.

В поточному році особливу увагу ми — тут я маю на увазі регіональну Спілку ветеранів Афганістану і учасників конфліктів у інших країнах та громадське об’єднання «Місто» — зосередили на соціальному захисті людей з фізичними вадами, ветеранів війни, дітей-сиріт. І дещо нам вдалося — завдяки, в першу чергу, співпраці з обласною державною адміністрацією і обласною радою, а також Державним комітетом у справах ветеранів.

— До речі, щодо питання ефективності соціального захисту... Від чого вона, передусім, на Вашу думку, залежить?

— Ефективність соціального захисту залежить від поєднання зусиль всіх гілок влади і місцевого самоврядування. Природньо, що ініціаторами заходів є (або мали б бути) громадські організації, діяльність яких влада повинна підтримувати і заохочувати. Це і є головні партнери влади у вирішенні соціально-економічних проблем. Справжній прорив у відносинах влади з громадськими інституціями в регіоні стався з приходом на посаду губернатора Геннадія Москаля, який зміг застосувати системний підхід до вирішення соціально-економічних проблем краю.

— Сергій Миколайович, Ви очолюєте знане в обласному центрі і нашому краї Громадське об’єднання «Місто»...

— ...головним завданням якого є розробка детальної програми дій, спрямованої на відродження Ужгорода та зростанння добробуту його мешканців. На наше глибоке переконання, головним базисом, який здатний забезпечити виконання всіх соціальних програм, а також розв’язати проблеми, які спіткали сьогодні житлово-комунальне господарство обласного центру, є жвавий розвиток малого та середнього бізнесу, створення максимально сприятливих умов для тих, хто починає власну справу, та тих, хто вже став на ноги і працює. У об’єднання “Місто” є серйозні партнери і здобутки у цій справі.

— Підприємницька діяльність у всіх її проявах — що вона важить сьогодні для такого складного організму як міська соціоекономіка загалом і для кожного з нас зокрема...

— Ми маємо сьогодні зрозуміти, що розвиток підприємництва — це і є фінансово-матеріальна основа самодостатньої життєдіяльності місцевого самоврядування, в даному конкретному випадку — нашого обласного центру. Ми маємо зосередити увагу всіх гілок влади, громадськості, всіх зацікавлених сторін на тому, щоб в Ужгороді працювало якомога більше виробничих підприємств із власними торговими марками, власною конкурентноспроможною продукцією. Бо тільки в такий спосіб ми можемо виходити на зовнішні ринки: це і регіональний і всеукраїнський ринки збуту. Отримуючи натомість за свою продукцію живі гроші, які будуть сплачуватися цими підприємствами як платниками податків у міський та обласний бюджети. Що стосується розвитку малого підприємництва, то це саме той важіль, за допомогою якого ми, в першу чергу, знімаємо тягар соціальних проблем із влад будь-якого рівня. Тобто, формула: створи умови і людина забезпечить себе і свою родину та ще й заплатить гроші до бюджету на вирішення інших актуальних питань, повністю підтверджена життям.

Окрім того, ми маємо також постійно вдосконалювати відносини між будь-якими владними інституціями і підприємництвом, зробити їх абсолютно прозорими і намагатися, щоб стосунки всіх владних, контролюючих структур з підприємцями будувалися на партнерських засадах — тоді дійсно буде якийсь прогрес, тоді і підприємці з більшим розумінням і увагою поставляться до проблем, котрі сьогодні є важливими у суспільстві.

— І, насамкінець, пане Сергію, щоб Ви побажали читачам нашої газети у наступному році?..

— Передусім побільше людяності, якої так не вистачає сьогодні, любові, щастя, родинного затишку і тепла — як у прямому, так і переносному значенні! — у їхніх домівках.

Щасливого Вам усім Нового Року та щедрих Різдвяних свят!