ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

НЕ ПЕРШІ, АЛЕ Й НЕ ОСТАННІ

    29 марта 2024 пятница
    Аватар пользователя Гость

    Як і в представників інших літніх видів спорту, наближається до завершення сезон головних змагань й у спортсменів-орієнтувальників. Українці, хоч і неповним складом, приймали участь у багатьох з них, але у підсумкових протоколах прізвища наших спортсменів поки що фігурують далеко не на найпрестижніших місцях. А у цьому спорті, особливо якщо змагання проходять на незвичному для представників центральноєвропейських країн скандинавському рельєфі, із-за високої щільності результатів і наявності великої кількості рівних суперників престижними на чемпіонатах світу вважаються перші 30 - 35 місць. І кожне попадання до «золотої тридцятки» для національної федерації є успіхом.

    Ось і цього року на світовому чемпіонаті ІОF, який проходив у країні тисячі озер — Фінляндії, домінували визнані фаворити. Чемпіонами у спринті стали швейцарка Вроні Кьоніг-Салмі та швед Джеммі Бірклін, на «класиці» перемогли норвежець Йорген Роструп та Сімоне Людер з Швейцарії, на середній дистанції - норвежка Ханне Стафф та фін Пасі Іконнен. В естафетах господорі перемогли і жіночим і чоловічим складом, тож усе золото залишилося у країні Суомі. Про перевагу на рідних теренах представників скандинавських країн говорить й такий факт: левову частину нагород (20 з 24) вибороли фіни (8), норвежці (7) та шведи (5), представники «іншої частини» світу зуміли «відбити» у «негостинних» хазяїв лиш 4 медалі (3 - швейцарці та 1 - чехи).

    В українській команді, яка намагалася гідно презентувати вітчизняне орієнтування, серед 12 спортсменів було і двоє закарпатців - вихованці мукачівського тренера Олександра Цепурдея, майстри спорту України Ірина Купріянова та В’ячеслав Мухідінов. Особливих лаврів, на жаль, вони не здобули, і все ж таки - В’ячеслав був єдиним з українців, кому вдалося крізь сито кваліфікаційних стартів пробитися до фіналу змагань на класичній дистанції, здобутки Ірини набагато скромніші - для неї чемпіонат закінчився 40 місцем у кваліфікаційному забігу. «Через проблеми з фінансуванням нам не вдалося належним чином підготуватися до тяжкої в технічному та фізичному плані місцевості -згадує В’ячеслав, - Треба сказати, що багато нервів відібрали і відбіркові змагання. Невідомо, про що думали тренери збірної приймаючи подібну систему, але все це призвело до нагнітання негативних стосунків у команді, у постійні розборки аж до самого старту. Цим тренери заздалегідь прирекли команду на невдачу».

    З фінського Тампере мукачівець переїхав до литовської Клайпеди, де у складі команди Українських Збройних Сил взяв участь у чемпіонаті Європи серед військових. Змагання проходили у заповіднику на піщаній косі, що відділяє Куршський залив від Балтійського моря. Місцевість унікальна: на вузькій - до 3 кілометрів завширшки смужці землі — піщані дюни заввишки до 60 метрів, чистий сосновий ліс... «Першого дня на 14-кілометровій дистанції я зробив дві прикрі помилки і зайняв 13 місце, хоча на окремих перегонах між КП показував кращий час, - продовжив розповідь В’ячеслав, - наступного дня у фіналі на 17-кілометрівці швидкості були ще вищими. До 9-го КП я біг серед лідерів, та потім знов «загуляв» на 4 хвилини і у підсумку фінішував десятим. Із наших у фіналі виступав ще лиш калушанин Микола Якимечко. Не втримали ми свого шансу і в естафеті. Я біг на першому етапі. Зі старту шалений темп задали поляки, потім, поперемінно міняючись з росіянином, довгий час гонку вів я. Фінішував третім, та вінничанин Максим Штельмах, який стартував на другому етапі передав естафету вже четвертим, а Микола Якимечко і того гірше - шостим. Тож свій потенціал ми не реалізували. «А чемпіонами стали росіяни. Ольга Шевченко, м.Мукачево