Жінка, котра вміє слухати

— Пройшло два роки, — починаю розмову, — як ми перед таким же Восьмим березням розмовляли з Вами. Що змінилося у Вашому житті, як Ви почуваєтеся в кареті міської влади. Чи відчуваєте в ній себе королевою, освоїлися за два роки?



— Важко.



— Людей надто багато приходить?



— Люди ходять, бо їм важко. В суспільстві полегшало — то вони би й не помічали: є влада чи нема її. Жили би своїми інтересами, виховували дітей. Але зараз і владі складно, і людям нелегко. Звичайно, за два роки сталося багато подій у державі та в нашому місті. Треба бути філософом і сподіватися, що все трапляється на ліпше. Щось відкривається людям нове. Мені теж багато розкрилося по-новому. Робота моя повсякденна, рутинна, вона, можливо, не дуже й цікава, та дуже необхідна людям. Зустрічі з ними збагачують.



— Після такої виснажливої роботи тягне хоч на якусь лірику, духовні заняття на дозвіллі?



— Робота є робота. Але найбільше виснажують проблеми, які ти не в силі вирішити. Часто ж люди приходять сюди тільки зі своїми особистими болями, що зовсім не в компетенції міської влади. Доводиться фактично бути психоаналітиком, слухати і радіти, що вислуханій людині від твоєї уваги стає легше. Часто під час такої сповіді зненацька знаходить людина вихід із тупика сама. На жаль, ми живемо в такому темпі, що розучилися слухати один одного. Тому вважаю, що роблю хорошу справу, координуючи роботу жіночих організацій. Уже три роки.



— Які ж із цих жіночих організацій найбільш активні?



— Більшість. Впливовий клуб “Альтруса”, очолюваний Наталією Якушко. Наталія Шаульська очолює організацію “Амазонки Закарпаття”, яка допомагає в соціальній реабілітації. Вони спілкуються, відводять душу. Чоловіки не завжди розуміють жіночі проблеми, в них немає часу, тому потрібні такі організації для живого спілкування слабкої статі. Основна проблема нашого суспільства, вважаю, це відсутність необхідного спілкування людей для душі, а не просто заради соціального функціонування. Коли жінки об’єднані однією живою проблемою — вони чарівно змінюються просто на очах. Це — справжні берегині життя на Землі. Вони залюбки опікуються різним. Приміром, медичними закладами, прагнуть зробити їх досконалими, оснащеними, людяними з усіх точок зору. В жінок багато світлих ідей, на які не завжди є гроші, але важлива попервах хоча би постановка мети. Коли щось осмислене жінками — то воно рано чи пізно здійсниться, вони не відступляться від свого рішення. Жінки наполегливо ходять в органи державної влади, звертаються в закордонні організації — і добиваються свого. Наші жіночі осередки — це розгалуження світового жіночого руху.



— Жінки більш наполегливі в реалізації своїх ідей, як чоловіки?



— Надто різні вони в своїй єдності. Жіночі організації ставлять перед собою цілі, відмінні від чоловічих прагнень. Вони дотикаються до тих цінностей, які роблять жінок берегинями роду, життя. Коли вдома все добре — і на роботі жінка дуже багато зробить. Цебто, в жінки більш яскраво виражене прагнення до гармонізації всього сущого життя. Взагалі, схиблена та людина, яка щаслива, коли поряд стільки нещастя. Зменшенням поганого довкруг вона тільки може бути доцільною на шляху свого особистого поступу до щастя. Такими є, приміром, жінки з організації “Зонта”. Її зараз очолює Катерина Бідзіля, викладач першої загальноосвітньої школи, багата внутрішньо людина. “Зонта” має аналог у місті-побратимі Корваліс (США). Займається благодійною роботою і дуже успішно.



— Вітаю Вас із жіночим святом. Пам’ятайте, що сонце горить, бо такі жінки, як ви, цього хочуть. Розмовляв Василь ЗУБАЧ.