Нахабний відомчий рекет на вулиці Джамбула
Колишній, незаконно викинутий на вулицю директор “Патенту” Олексій Шестаков зазначає, що “акт оцінки майна підприємства був затверджений наприкінці грудня 1994 року і, незважаючи на постанову Кабміну від 17 січня 1995 року №22 про необхідність індексації основних засобів підприємств, тобто збільшення їх вартості в середньому в 44-50 разів, органами приватизації був проданий пакет акцій ВАТ “Патент” в 1995-1996 роках без урахування цієї індексації, і все підприємство разом із будівлею гуртожитку та підсобними приміщеннями було приватизовано за… 40950 гривень!”
…Гуртожиток на 452 ліжкомісця був збудований у 1984 році за дольової участі Ужгородського міськвиконкому (226 ліжкомісць), УВВК “Патент” (199 ліжкомісць), Укрземпроекту (16 ліжкомісць) та Львівдіпроводгоспу (11 ліжкомісць) за рахунок відрахувань із заробітної платні працівників на соцкультпобут і за їхньої ж фізичної участі в його будівництві. А відтак був переданий на баланс УВВК “Патент” рішенням Ужгородського міськвиконкому № 218 від 15 червня 1984 року за умови поселення в ньому працівників зазначених організацій, ураховуючи їх пайову участь у спорудженні гуртожитка.
Та на цьому вся ідилія закінчується.
При проведенні “приватизації” Ужгородського ВВК “Патент” гуртожиток був уведений до статутного фонду всупереч рішенню загальних зборів трудового колективу комбінату. Для цього був підло фальшований протокол зборів без погодження з профкомом підприємства. І 24 червня 1998 року на базі гуртожитку, як у казці, виникло дочірнє підприємство “Поліграфіст”. Всі стали мешканцями даного підприємства, до малогабаритних осель стали застосовувати такі ж санкції як до… підприємств: нараховувалася пеня за несвоєчасну сплату за комунальні послуги, податки на прибуток, штрафи тощо.
Закон джунглів став превалювати віднині тут. У гуртожитку, який обладнаний трифазними електроплитами і позбавлений газопостачання, вже вісім років відключене опалення, шостий рік немає гарячої води через аварійний стан цих систем. З часу побудови приміщення тут не проводився капітальний ремонт, а поточні внутрішні роботи сяк-так творяться силами самих мешканців. У 1996 році, на вимогу цих істинних потопленців у морі немилосердного часу, керівництвом ВАТ “Патент” прийняте рішення про реконструкцію гуртожитку в житловий будинок із подальшим переведенням його на баланс міста. Та до втілення в життя воно так і не дійшло. Всі ремонти і далі “джамбульці” роблять за свої злиденні копійки.
Мешканці гуртожитку за старої влади неодноразово зверталися в різні інстанції - міську раду, ОДА, прокуратуру, депутатів різного рівня, Адміністрацію Президента тощо - з проханням про вилучення гуртожитку зі статутного фонду ВАТ “Патент” і передачі його в комунальну власність міста, але, на жаль, це наболіле для них питання до сьогодні не вирішене, а “кучмівці”, певна річ, займалися лише відписками або переадресуваннями прохань із одної інстанції в іншу. Тепер настав час розставити крапки над “і” в питанні незаконної “прихватизації” “Патента” і бузувірського знущання над ще живими людьми з вулиці Джамбула.
Тож почекаємо від влади нового свіжого вітру для відновлення правди в обласному центрі. Василь ЗУБАЧ