ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Справа на голову, або Момент істини Ріната Ахметова

    29 марта 2024 пятница
    Аватар пользователя Гость

    Наразі в шахтарській столиці щодуху формують новий рух під дещо ностальгійною назвою “Україна без Ющенка”. У Донецьку арешт Бориса Колеснікова сприйняли як оголошення війни. Затримання керівника Донецької облради обросло товстим шаром чуток і недомовок, а мешканці донецького “білого дому” вже всерйоз переймаються питанням “Хто наступний?”



    Непотоплюваний



    Сказати, що Борис Вікторович (він же Колесніков, він же “повітовий поводир” Партії регіонів, він же позаштатний керівник “Київ-Конті”, він же ідеолог і керуючий донецького медіа-холдингу та компанії “Донбасаеро”, він же близький друг Ріната Ахметова) – людина впливова, означає нічого не сказати. Хіба це жарти – група нардепів, зокрема й “есдеки”, не кажучи про “регіоналів”, вирішила заблокувати трибуну Верховної Ради та вимагати негайно звільнити з-під варти голову обласної ради! Вплив Колеснікова в Донбасі донедавна був таким потужним, що навіть після перемоги в державі помаранчевої революції Борис Вікторович здавався непотоплюваним, оскільки посада голови обласної ради є виборною, її ніяк не перекроїш, попри всіляку революційну доцільність. Позбавити Бориса Колеснікова крісла можна було лише за однієї умови – якби проти нього порушили кримінальну справу...



    А от із цього місця, як кажуть, детально... Оскільки із самого початку діяльності нової влади в країні регіон замислився, як саме Віктор Андрійович і соратники налагоджуватимуть відносини з Донбасом? Призначити нового губернатора було навіть не половиною справи, а лишень четвертинкою, адже під час перебування на посаді голови Донецької ОДА Анатолія Близнюка Борисові Колеснікову вдалося створити всеукраїнський прецедент, аналогів якому немає донині – керівник обласної ради отримав значно більше влади, ніж губернатор. Під час свого приїзду в Донецьк третій Президент України, сидячи на трибуні поруч із Борисом Колесніковим, не соромився у висловлюваннях на адресу “донецьких”: особливо емоційно Віктор Ющенко виступив із приводу нещасливих біґбордів із зображенням його в нацистській формі, які висіли на донецьких стовпах 31 жовтня 2003 року.



    Віктор Ющенко серед інших винуватців випадку назвав і Бориса Колеснікова, вказуючи на голову облради пальцем і називаючи донецьку “трійцю” холуями... Вже тоді стало зрозуміло, що Віктор Андрійович не має наміру бавитися в “донецькі ігри” – глава держави пояснив “донецьким”, що перед ними “Президент, а не пастух”. Вочевиднилося, що справжній “розбір польотів” іще попереду – тоді Віктор Ющенко озвучив дуже цікаву фразу про те, що “сепаратисти відповідатимуть перед судом”. І Анатолія Близнюка, і Бориса Колеснікова по разу “смикнули” до Генпрокуратури, хоча ніхто в Донецьку не розглядав усерйоз ідеї кримінальної справи проти Колеснікова за фактом сепаратизму. Тим паче, процес затягся, й “донецьким” здалося, що Президент просто вирішив задовольнити своє самолюбство переможця. То чому б не підіграти йому?



    Депутати Донецької обласної ради дружно попросили пробачення в Ющенка за фактом подій 31 жовтня 2003 року, заразом нагадали, що ніхто з них не причетний до розміщення біґбордів. Борис Колесніков на конференції Партії регіонів у Донецьку випромінював упевненість і спокій – у бесіді автора цих рядків із народним депутатом Володимиром Рибаком про майбутнє партії той сказав про Бориса Колеснікова: “А от стоїть голова партії. Він знає, що з нею буде”.



    І справді – після перемоги Віктора Ющенка Партія регіонів стала стрімко набирати обертів у краї, й аж ніяк не без допомоги Бориса Вікторовича. У вищих колах влади Донеччини спостерігали доволі цікаву ситуацію – за новопризначенцем Вадимом Чупруном, якого Президент скерував у регіон як свої “очі та вуха”, зауважили тісну співпрацю з Борисом Вікторовичем, який, за словами нового губернатора, “вводив його в курс справ”. Тим часом представники вчорашньої опозиції, які марно очікували портфелів і губернаторських кабінетів, узялися обурюватися політикою нового губернатора, який чомусь вирішив поставити на тих, хто працював з Анатолієм Близнюком. А Партія регіонів зненацька заступилася за Вадима Чупруна – Віктор Янукович, Ігор Шкіря і Володимир Рибак назвали нового губернатора дуже досвідченим професіоналом...



    Отже, горезвісний адмінресурс, проти якого так завзято боролися переможці революції, в Донецьку аж ніяк не сконав. Для регіону, мешканці якого становлять понад

    10% електорату, це більш ніж суттєвий фактор. До того ж, під впливом близького друга Ахметова все ще перебуває більшість регіональних ЗМІ, зокрема ТРК “Україна”. Благополуччю одного з лідерів “донецького клану” нічого не загрожувало – аж до 6 квітня 2005 року, коли УБОЗ зненацька затримав Бориса Колеснікова у справі про вимагання...



    Стіни, що чують



    За інформацією з неофіційних джерел, приводом для затримання став запис телефонної розмови Колеснікова, а справу за фактом здирництва порушили ще в лютому. Як стверджує народний депутат Юрій Кармазін, Колеснікову інкримінують вимагання акцій підприємства, а за такі діяння передбачено відповідальність терміном від 5 до 10 років.



    З’ясувалося, що під “акціями підприємства” мають на увазі цінні папери торговельного підприємства “Білий лебідь”, розташованого в центрі Донецька. Три роки тому воно стало причиною жорстких “розборок”. Тоді співробітники “Білого лебедя” склали відкритий колективний лист й адресували його Леонідові Кучмі. В ньому протестували проти захоплення якимись комерційними структурами будинку, в якому міститься “Білий лебідь”. Підписанти боялися, що їх викинуть на вулицю, оскільки замість торгового центру нові хазяї замислили побудувати казино. Однак за якийсь час вони раптом відмовилися від свого протесту, торговий центр так і не став казино – натомість розрісся удвічі, а доволі “мутна” історія “Білого лебедя” вщухла – до речі, прізвище Бориса Колеснікова в тому скандалі жодного разу не спливло. Трохи дивує, що справу “Білого лебедя” відродили в лютому 2005-го. Може, правоохоронці натрапили на нові дані?



    Узагалі-то, впродовж останніх років ім’я самого Бориса Колеснікова та очолювану ним обласну рада чомусь надто часто згадували незлим тихим словом. Окрім антиющенківських біґбордів і Сєверодонецька, прізвище Бориса Колеснікова опинилося в центрі скандалу із “Золотим скіфом” – тоді керівник цього проекту Костянтин Воробйов у зверненні в Генпрокуратуру звинувачував голову обласної ради в погрозах на свою адресу через питання володіння “Золотим скіфом”. Щоправда, Воробйов стверджує, що нинішнє затримання Колеснікова не пов’язано з тими справами.



    Депутати очолюваної Колесніковим обласної ради також не раз ставали об’єктами скандалів: прізвище брата нардепа Андрія Клюєва Сергія, як відомо з неофіційних джерел, фігурує у справі про безладдя в Центвиборчкомі під час виборів. Депутат обласної ради і голова правління ЗАТ “Артемівський завод шампанських вин” Роман Нікіфоров у лютому 2005-го загинув через необережне поводження зі зброєю. До речі, вплив Бориса Колеснікова, як стверджують експерти, поширюється й на Артемівський завод шампанських вин...



    Власне, доки таємниця слідства оповита мороком, про справжні причини та підстави затримання Колеснікова можна лише здогадуватися. Про Бориса Вікторовича Донецьком шириться безліч чуток, і не всі їх можна назвати такими, що формують позитивний імідж. Однак чутки чутками, а як бачимо, справа проти голови обласної ради вже існує. Питання “Відкіля ростуть ноги?” актуальне не лише для Колеснікова, а й для тих, хто нині називає себе його соратником...



    Кажуть, що стіни донецького “білого дому”, де розташована обласна рада, мають здатність “чути”. Якщо спиратися на те, що Колеснікова затримали після прослуховування телефонної розмови, то, напевно, цьому можна вірити. Єдине не зрозуміло: чому, власне, телефон голови обласної ради прослуховують?



    Був би “донецький “, а стаття знайдеться?



    У всій цій історії найбільше цікавить питання “Кому це вигідно?” При цьому можна припустити, що немає жодного підступу влади, а все, що сталося з Колесніковим 6 квітня, цілком перебуває в рамках закону. Однак Партія регіонів уже поширила заяву, що затримання Колеснікова – політичне замовлення. Чи вигідно новій владі зникнення прізвища Колеснікова з таблички на дверях кабінету голови Донецької обласної ради? З огляду на політичну доцільність – безумовно. Удар по Колеснікову – це удар по Партії регіонів, яка знову підняла голову в краї. Однак, напевно, удар по Колеснікову варто було б розцінювати передусім як удар по його партнерові Рінату Ахметову. Це могло б послужити і гарною показовою акцією щодо олігарха, і початком нових наступальних дій нової влади щодо реприватизації майна всіх олігархів країни. Тому постає запитання “Хто наступний?”, уже озвучене Євгеном Кушнарьовим і Анатолієм Близнюком. І воно неабияк актуальне.



    Однак є одне “але”... Надто вже показова акція, навдивовижу швидко соратники Колеснікова обізвали інцидент політичним замовленням. Тим паче, що затримання фігуранта калібру Колеснікова відбулося за відсутності в країні Віктора Ющенка, а Святослав Піскун і Юрій Луценко не змогли відразу прокоментувати ситуацію – інформація від прес-служб обох відомств надійшла аж увечері 6 квітня. Чомусь офіційні органи мовчали до останнього, а тим часом опозиція розповідала ЗМІ, як Колеснікова провели через чорний хід, як йому стало зле – з’ясували, що вже чимало років особистим лікуючим ескулапом Бориса Вікторовича є народний депутат Тетяна Бахтєєва. Увечері

    6 квітня автор цих рядків у телефонній розмові з активістом руху “Союз народжених революцією” довідався, що в Донецьку все готове для створення руху “Україна без Ющенка”, а вранці перед облдержадміністрацією встановили близько двох десятків наметів проти затримки Колеснікова. Чи вигідно це опозиції? Відповідь напрошується очевидна – ні, однак арешт голови обласної ради може стати прекрасним приводом для серії акцій на захист Бориса Колеснікова і... розкручування іміджу “партії мучеників режиму”.



    Юрій Луценко відкидає політику в справі Колеснікова, стверджує, що дії правоохоронних органів стосовно громадянина Колеснікова абсолютно правомірні. Цікаво, що представники опозиції вже впевнені: затримання на три доби – не межа, ще й беручи до уваги рішучість міністра МВС, який закликав не плутати кримінал із політикою.



    Арешт Колеснікова – це в кожному разі суттєвий удар по позиціях, напевно, не так Віктора Януковича, як імперії “найбагатшого українця”. До речі, сам Ахметов теж не раз закликав “не плутати”, однак у його інтерпретації – “не плутати політику та бізнес”.



    Наразі Рінат Леонідович ніяк не відреагував на затримання близького друга. Для “донецького №1” настав момент істини – або він відкрито стане на захист людини, з якою пліч-о-пліч вболівав у VIP-ложі за успіхи своєї команди, або знову відхреститься від політики на користь бізнесу. До речі, торік у грудні Рінат Ахметов сказав, що піде в політику, лише якщо йому заважатимуть робити бізнес у цій країні...



    2001 року відомий київський адвокат Дмитро Поєзд, який захищав тоді інтереси громадянина Росії Вадіма Болотскіх (звинувачували в убивстві Ахатя Брагіна та Євгена Щербаня), розповідав авторові цих рядків, що з його підзахисним “працюють” щодо свідчень проти президента

    ФК “Шахтар”... Можливо, ці свідчення досі зберігають у спецархівах. Як показує практика, навіть події трирічної давності за бажання можна “оживити” потрібної миті. Свого часу Борис Колесніков, Віктор Янукович і Рінат Ахметов не пішли у Верховну Раду, вирішивши працювати “на землі”. Можливо, тепер усі троє шкодують про відсутність горезвісної недоторканості – інакше, напевно, питання “Хто наступний?” не стояло б так гостро.







    Сергій Кузин, агенція “Главред”, спеціально для “Львівської газети”