ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Юрій Фогел: Батареї просять тепла, або відверто про проблеми "Ужгородтеплокомуненерго"

    28 марта 2024 четверг
    Аватар пользователя Гость

    – Які проблемні питання нині більше за все турбують вас як директора такого складного і відповідального господарства, як „Ужгородтеплокомуненерго”?



    – Загальні проблемні питання, які нині турбують мене як керівника, наше підприємство і загалом споживачів теплової енергії в місті, є питання якості теплозабезпечення і відповідно ціни на теплову енергію.



    – Можна детальніше зупинитися на цих проблемах?



    – Проблеми підприємства полягають, просто кажучи, в одній фразі: прибуткова частина бюджету підприємства менша, ніж її видаткова частина, тобто підприємство працює у збитковій зоні. Причина – зношеність основних фондів підприємства, що нині складає майже 56%, понаднормативні втрати теплової енергії, перевитрати газу, електроенергії та води. Пояснюю. Враховані тарифами нормативні втрати теплової енергії в мережах складають 13%. Реальні втрати, через зношеність мереж, складають 28%, а з урахуванням незадовільного стану будинкових мереж і неякісного утеплення будинків і того більше.

    Трохи зупинюсь на утепленні будинків. Усі знають, що утеплений будинок споживає теплової енергії для обігріву значно менше, ніж будинок з розбитими під`їздами, де нема дверей, з не утепленими горищами та трубопроводами в підвалах, з порозбиваними вікнами на сходових клітках, з не утепленими вікнами та дверима в квартирах. Не утеплений будинок для тепломережі – це ті ж понаднормативні втрати тепла, перевитрати газу, адже в квартирі багатоповерхівки повинно бути 18 градусів тепла, якщо ні – то це недоотримані кошти за неякісні послуги, словом – збитки. Чому ніхто не зацікавлений в утепленні будинків? Нема хазяїна, або іншими словами, власника багатоповерхівки. Для ЖРЕРів утеплення будинків – це додаткові видатки, які не призведуть до їх окупності. От якби хазяїн поклав собі на будинок тепловий лічильник і захотів би економити власні кошти на споживанні тепла, він був би зацікавлений в тому, щоб будинок утеплювався, адже це економило би його кошти. А для тепломережі – це зменшення понаднормативних втрат тепла, іншими словами – економія газу. Хто ж би мав бути хазяїном будинку? Про це трохи пізніше. Зараз трохи про будинкові мережі.

    Для яскравого прикладу наведу вам ситуацію, яка склалася з початком опалювального сезону навколо незадовільного стану будинкових мереж будинків, які живляться теплом від котельні по вул. Грушевського. Якщо в ідеалі все відповідає передбаченим нормативним вимогам, то підживлення системи холодною водою (До речі, дорогою, хімічно обробленою водою. – Прим. Редакції) у котельні по вул. Грушевського має складати 3-7 кубометрів за годину. Як не дивно, але ми в результаті ретельної підготовки до опалювального сезону домоглися такого показника. Яким же було наше здивування, коли після початку опалювального сезону підживлення скакнуло до 100 кубометрів за годину! Про що це свідчить? Про витоки в будинкових мережах, про пориви в підвалах та на вводах теплових мереж у будинки. Що таке витік теплоносія у розмірі 100 кубометрів за годину, або іншими словами 100 тонн води за годину? Це одне пошкодження в магістральному трубопроводі розміром в 15-20 сантиметрів у діаметрі або сотні малих підтікань у підвалах будинкових мереж. Тепер уявіть собі, скільки потрібно газу та електроенергії на підігрів та перекачування додаткових 100 тонн холодної води за одну годину. Зрозуміло, що споживач на сплачує за ці непланові тепловитрати. Усі збитки несе виробник. Так про яку рентабельність та прибутковість може йти мова?!

    У принципі наше підприємство докладає чималих зусиль, щоб тримати тепломережі в належному стані. Однак не все від нас залежить. За все, що стосується будинкових мереж, несуть відповідальність ЖРЕРи. Зрозуміло, що їм байдуже до збитків, які несуть теплові мережі.

    Пояснюю, що згідно з вимогами законодавства виробник теплової енергії не має права подавати теплоносій на ті об’єкти, які не готові його прийняти. До цього відноситься і витоки теплоносія в будинкових мережах. Ми знаємо, що будинкові мережі обслуговуються ЖРЕРами неналежним чином через обмеження фінансування і відсутність капітальних ремонтів цих мереж, які не ремонтувались подекуди до 30 років.

    Ми знаємо, що питання утримання будинкових мереж має вирішуватися за рахунок власника будинку. А їх на сьогоднішній день, якщо брати реально, немає, тому що нині квартири приватизовані населенням. І в принципі, за вимогою часу, вже нині потрібно створювати домові комітети співвласників...



    – І в чому ж ви бачите вихід з цієї майже тупикової ситуації?



    – На мою думку, ми маємо використовувати позитивний досвід постсоціалістичних країн. Вони не стали вигадувати колесо, а перейшли до утворення домових комітетів співвласників.

    Для України це не є проблемою, адже нашим законодавством передбачено створення домових комітетів співвласників квартир – кондомініумів (тобто об’єднань громадян, які мешкають у будинку і вирішують усі господарські питання життєдіяльності та утримування цього будинку). Позиція власника квартири в багатоповерхівці: „Моя хата скраю” є тупиковою, адже будинок має своє проектне рішення по тепло-, водо-, газо-, електрозабезпеченню. Відповідно до цього проекту і будувалися трубопроводи, електоромережі та інші комунікації будинку. Якщо не утримувати в належному стані будинкові мережі, то це означатиме, що мешканці буднику найближчим часом будуть самотужки і самовільно бурити свердловини біля дому, ставити буржуйки, свої міні- електростанції тощо. А це є абсурдом, адже самотужки ні один громадянин не в змозі вирішити питання забезпечення себе комунальними послугами.

    З цього висновок, що про будинок мають дбати власники, які в ньому мешкають, а не ЖРЕРи. Саме цій тезі є логічне пояснення. Якщо людина має свою власність, то вона і дбає про неї. Паралельний приклад. Людина, яка має автомобіль, повністю обслуговує його. Так і стосовно свого житла. Людина, яка отримала його, має постійно і добре дбати про нього, а оскільки один чоловік не може подбати про внутрішні мережі самостійно, то він мусить об’єднуватися з сусідами.

    На сьогоднішній день маємо ситуацію, при якій ЖРЕРи не здатні самостійно якісно утримувати будинкові комунікації, люди страждають від неякісних послуг, причиною яких є незадовільний стан будинкових мереж. Тепломережа несе збитки через те, що недоотримує грошей від неякісних послуг. Міський бюджет страждає, бо він тріщить. І закрити ці проблем майже неможливо.

    Вихід один: об’єднання співвласників, у тому числі і матеріально. За свої власні кошти вони краще вирішуватимуть усі проблеми і, головне, все контролюватимуть.

    Тому після цього і не буде потрібен ЖРЕР. Мешканці будинку, юридично оформившись, самі будуть вирішувати свої комунальні питання. І це їм буде значно вигідніше, ніж нинішня модель утримання будинку із залученням ЖРЕРів.

    При цій моделі, яка успішно працює в усьому світі, мешканці зможуть самостійно вирішувати питання стосовно обліку спожитої теплової енергії шляхом встановлення теплових лічильників і платитимуть не за якісь віртуальні квадратні метри, а за конкретно спожите тепло, що в свою чергу дасть їм можливість заощадити гроші за теплову енергію і стимулюватиме економію енергоресурсів. А головне – така модель створить конкурентне середовище на ринку комунальних послуг, що неодмінно приведе до поліпшення якості цих послуг.



    – Ми з вами торкнулися досить вагомого питання, але є й інші моменти, які також впливають на вашу діяльність та прийняття рішень. Що б ви могли розповісти стовно цих проблем.



    – Однією з головних у переліку проблем нашого підприємства є стара схема забезпечення міста тепловою енергією. Схема теплозабезпечення постійно повинна адаптуватися до нових умов життєдіяльності міста, до нових вимог з енергозбереження, до умов подорожчання основних складових собівартості теплової енергії. Зазвичай цими проблемами займаються проектні інститути, але в умовах обмеженого фінансування комунальної теплоенергетики з боку державного бюджету, так само як і місцевого, вирішення цього питання ми пробуємо взяти на себе. Наші інженери самотужки розробили перспективний план коригування схеми забезпечення міста теплом. Вище я торкався питання зменшення втрат теплової енергії. Так от, нова схема дала б змогу суттєво зменшити ці втрати. Пояснюю. На сьогоднішній день загальна довжина наших мереж сягає 250 км. Ми знаємо, що чим довші теплотраси, тим більше енергетичних втрат на них. Якщо додам до цього, що 30% з них залито міською холодною водою та фекаліями, то ви зрозумієте, про що я. Нова схема передбачає зменшення довжин магістральних теплових мереж шляхом переведення центральних теплових пунктів на локальні котельні, будівництво міні-котелень, де це доцільно та економічно вигідно. Але ця програма вимагає відповідного фінансування на розробку проектно-кошторисної документації та на її реалізацію. Незважаючи на те, що реалізація цієї програми неодмінно призвела б до значної економії енергоресурсів, а відтак вартості виробництва теплової енергії, місцевий бюджет не передбачає виділення грошей на цю програму. До речі, самотужки ми почали вже її реалізовувати. Виготовлена проектно-кошторисна документація на значну частину цієї програми, збудовано локальну котельню на вул. Руській, переведено декілька центральних теплових пунктів у локальні котельні. Але багато що перешкоджає, окрім фінансування, для застосування здорового глузду. Мені не зрозуміла позиція міської влади щодо будівництва міні-котелень у закладах освіти.

    Ці міні-котельні, які замовляють бюджетні установи, з точки зору коригування схеми забезпечення теплом міста є економічно невигідними, більше того, вони суттєво ускладнять виконання нашої основної задачі – якісного теплозабезпечення всіх категорій наших споживачів, у першу чергу населення. До прикладу, відділ освіти міськвиконкому замовив проект на будівництво котельні у 19-20 садочках. Виникло питання, чому саме у 19-20 садочках, адже вони нині отримують тепло в тій кількості, яка їм потрібна. Якщо мова йде про економію видатків на теплопостачання, достатньо поставити тільки тепловий лічильник на ці садочки. Якщо мова іде про якість тепла, достатньо і необхідно відремонтувати внутрішні мережі. Нова котельня на старі аварійні внутрішні мережі ніякого ефекту не дасть. Це пусто викинуті гроші. Між іншим, будь-який проект згідно з діючим законодавством має пройти експертизу і погоджуватись на доцільність витрат державних коштів на будівництво в державній інспекції з енергозбереження.

    Одного разу я був свідком будівництва вугільної котельні в одній з сільських шкіл у нашій області. Кошторисна вартість будівництва складала 400 тис. грн. Мета була обігріти школу. Котельню побудували без всякої експертизи проекту. Коли справа дійшла до вводу в експлуатацію цієї котельні, виявилось, що поставлену ціль можна було досягти за 50 тис. грн., оскільки недалеко проходив газопровід. Досить було врізатись в нього і поставити декілька побутових котлів у підсобному приміщенні школи. А державні гроші вже пішли. Це я до того, що коли є поставлена задача, то, за логікою, обирається найбільш оптимальний варіант її вирішення.

    У той же час для кращого та надійнішого теплозабезпечення, наприклад по вул. Володимирський мікрорайону МЖК, вартувало б перевести ЦТП МЖК у локальну котельню. Це дало б змогу вивести з експлуатації 800 метрів магістральної теплотраси. Відповідно це менші втрати. Відповідно економія як газу, так і тепла.

    Або, до прикладу, нарощування теплогенеруючих потужностей по вул. Добрянського. Таким чином вивільняється 1,5 км трубопроводів від котельні по вул. Електозаводській. Тому я вважаю, що кошти треба вкладати в програми, які приносять гроші в економіку міста і впливають на собівартість вироблення теплової енергії. Це є стратегічнім завданням.

    Хаотичне проектування і будівництво котелень у місті призведе до нестабільної роботи теплових мереж, і належного ефекту для закладів освіти не дасть. Через незадовільний стан будинкових мереж саме цих закладів. Мистецтво управління міським господарством, на мою думку, в першу чергу залежить від уміння правильно вкладати кошти туди, де від них суспільство та самі громадяни отримують конкретні результати у вигляді зменшення собівартості витрат на комунальні платежі тощо.



    – В деяких обласних ЗМІ вас було піддано критиці за роботу в цій галузі. Що ви можете сказати з цього приводу.



    – Критика є свідченням проблем, які турбують ужгородців. Немає належного опалення – в квартирі холодно. Великі ціни на послуги в теплопостачанні тощо. Тобто проблем у місті дуже багато. Критика є стимулом для роботи. Звичайно, не всю критику я сприймаю чисто на свою адресу. Де є наша провина, намагаюся терміново її виправити, де не ми винні, стараюсь донести проблеми до міської влади. Оскільки є можливості зменшення собівартості теплової енергії, є резерви. Для використання їх необхідні великі капіталовкладення, адже, як я наголошував вище, в наявності є велика зношеність основних фондів підприємства. Необхідно негайно відкоригувати схему теплозабезпечення міста. Всі ці заходи вимагають великих капіталовкладень, що на сьогодні нереально. Необхідна діюча програма фінансування теплоенергетики.

    На сьогоднішній день, як керівник, бачачи важке становище, веду переговори з інвесторами із сусідньої Словаччини, які в себе дома займаються питаннями виготовлення та постачанням теплової енергії. Вони би хотіли вкласти великі кошти у відновлення основних фондів і разом займатися питаннями виробництва та реалізації теплової енергії, встановлення когенераційних установок на наших районних котельнях, що дало б можливість значно знизити витрати на електроенергію.

    Щодо самої критики, то можу сказати, що критикувати значно легше, „ніж довгі роки з трудом виконувати обов`язки, зносити спеку дня і жар сонця, злобу людей і ненависть ворогів, брак довір`я своїх і недостачу помочі від найближчих і, серед такої праці, аж до кінця виконувати своє завдання, не чекаючи лаврів перед перемогою, ані винагороди перед заслугою”. (А.Шептицький).

    Наше підприємство не б’є байдики: із трас не вилазить ні вдень, ні вночі. Перебоїв у теплопостачанні фактично немає, це результат кропіткої щоденної важкої праці в умовах постійного дефіциту обігових коштів.



    – Що ви можете сказати стосовно встановлення людьми індивідуального опалення?



    – Це є хаотичний неконтрольований процес, на кшталт того, що люди ставлять собі буржуйки, бурять свердловини біля будинку, або зливають каналізаційні стоки... у вигрібну яму. Є проектне рішення електро-, тепло-, водопостачання будинку. Треба займатись ремонтом і обслуговуванням будинкових мереж, а не псувати здоров`я чадним газом сусідові, що мешкає вище, та зрештою і собі. Цю тему можна було б розвинути ширше, але, на мою думку, цей хаотичний процес незабаром припиниться, особливо після подорожчання газу.



    – Але чому це роблять люди?



    – Причина перш за все в неякісних послугах. І все ж не тим шляхом ідуть. Краще все відремонтувати, ніж порушувати проектне рішення теплозабезпечення будинку.



    – Чи не могли б Ви дати декілька конкретних юридичних порад, як бути людям, якщо вони мають проблеми з отриманням тепла.



    – По-перше, треба визначитися саме з температурою повітря в квартирі. Батареї можуть бути і розпеченими чи ледь теплими, однак температура повітря в квартирі має складати не менше 18° С, а для кутових квартир та кімнат не менше 20° С. Якщо вона менше, то потрібно чітко пам’ятати, що свої усні заяви та скарги по телефону диспетчеру ЖРЕРу, які, до речі, мали б реєструватися, потім до справи не пришиєш. Все має оформлюватися письмово та подаватися у двох примірниках, один з яких потрібно залишити собі з обов’язковою відміткою про прийом. Якщо відсилати їх поштою, то обов’язково з відміткою про повідомлення, а краще з описом вкладеного. Все це потім стане надійною зброєю в боротьбі з чиновниками, які не бажають займатися вашими проблемами. Не менш важлива і сама ієрархія звернень. Неможливо відразу ж бігти із зверненням до мера або уповноваженого з прав людини. Для початку потрібно написати скаргу в ЖРЕР. Але для гарантії відправте копію скарги в установу, з якою вами укладено угоду на постачання тепла, адже винуватим може бути і постачальник тепла, який подає в батареї теплу водичку. Але може з’ясуватися, що в будинку засмічені труби, десь повітряна пробка. А за це вже відповідає ЖРЕР.

    У відповідь на вашу скаргу з ЖРЕРу має прийти комісія, яка має все перевірити та скласти акт. Якщо протягом трьох днів усім байдуже, що у вас холодно і кашляють ваші діти, то на четвертий день кличте трьох сусідів і складайте акт. Якщо будинок кооперативний чи створено об’єднання квартиронаймачів – кондомініум, то такий акт можна скласти з керівництвом кооперативу чи то кондомініуму. Усі подібні документи мають законну силу. З їх допомогою в подальшому можна домогтися і перерахунків по сплаті за недодане тепло чи то взагалі суттєво зменшити оплату.



    – А якщо і після цих кроків працівники ЖРЕР продовжують нехтувати скаргами мешканців будинку?



    – У такому разі потрібно сміливо скаржитись у вищестоящі інстанції – управління ЖРЕР. А в подальшому у міську чи районну адміністрацію. Паралельно можна скаржитись і в управління по захисту прав споживачів.

    Якщо і ці інстанції пройдено, а результат нульовий, то можна звертатися із заявою до суду. Це гарантує закон „Про захист прав споживачів”, який звільняє заявника від сплати державного мита. Цей же закон дозволяє позивачу захищати свої права. Як за місцем проживання, так і за місцем знаходження відповідача. Позовна заява подається у письмовому вигляді і має містити:

    - назву суду, в який подається заява;

    - точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження;

    - зміст позовних вимог;

    - виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

    - обґрунтування доказів, підтверджуючих позов;

    - обґрунтування суми позову, яка передбачає наведення суми усіх матеріальних вимог;

    - підпис позивача з означенням часу подачі позовної заяви.

    До заяви додаються усі необхідні документи. Чим їх більше, тим краще. Знання своїх прав – це передумова того, що питання теплозабезпечення людей будуть вирішені. Головне, щоб вони не мовчали і, образно кажучи, стукали у двері. Вони обов’язково відчиняться. І це гарантія того, що ми з допомогою людей скоріше наведемо лад у себе як вдома, так і в місті.



    Розмовляв Сергій Горват, м. Ужгород (газета "Правозахист").