Де гримiло «царське полювання» - закрита для людських очей "зона" — скандальна державна резиденція «Залісся»
Паці й косулі для «царського полювання»
А почалося все ще в минулому столітті. Так зване «царське полювання» було тоді улюбленою забавою радянської номенклатури. Для цього в Радянському Союзі існувала ціла мережа заповідно-мисливських (каламбурна назва чи не так?) господарств. Залісся, що неподалік від Києва, стало одним із них. Тут розводили диких тварин — косуль, оленів, кабанів і навіть зубрів — годували їх і леліяли (звісно, за державні кошти). Аби потім генсеки їх відстрілювали. Але ж знатні мисливці не йшли на звіра сам на сам. Очевидці розказують, як полював Брежнєв: він вибирався на мисливську вежу, під якою вже звикли харчуватися дикі кабани (їх заздалегідь привчали до годівниці), а потім, коли лісові паці починали обідати, генсек палив зі зброї по тваринах...
«Залісся» розраховане було винятково на керівництво держави і закордонних друзів Радянського Союзу. Тут (за часів і Хрущова, і Брежнєва) побували різні відомі люди. Кажуть, гостювали тут Хонеккер та Фідель Кастро. Останній, до речі, «розсікав» «Залісся» у кожусі, який нині зберігається у місцевому музеї.
У 1995 році територія господарства стала називатися по-іншому — Державна резиденція «Залісся», а у 2000-му вона була підпорядкована славнозвісній «ДУСі». Відтоді, нарікають науковці, почалася справжня епідемія в країні: під мисливські угіддя забиралися найкращі й найцінніші території. Не останню роль у цьому зіграв і всім відомий колишній керманич Державного управління справами Президента Ігор Бакай, який на початку 90-х мало не перший в Україні створив приватне спецмисливське угіддя на півострові Трахтемирів.
А в шафі — гітара та спортивний костюм...
Резиденція «Залісся» вражає своїми масштабами — 40 тисяч гектарів. Це, звісно, з приписними територіями, але все ж. Навіщо стільки недоступної землі? Тут справді все охайне і чисте, ліс гарно доглянутий, заасфальтовані просіки. Працівники резиденції (а їх тут 270) розводять тварин, прибирають ліс. Директор резиденції Віктор Камінецький каже, що кількість оленів на цій території нині уп'ятеро перевищує середню кількість по Україні, а кабанів — удвічі. Тому звірів розселяють в інші регіони. Є у лісах резиденції навіть зубри. Чимало на території озер, є пасіка. Звірів тут ніхто не відстрілює (принаймні так запевняє директор резиденції). Хіба що браконьєри, яких за останнє півріччя упіймали 14. І рибу ніхто не ловить... І взагалі все — за законом.
Чи не найбільше все ж журналістів цікавили президентські готелі. Їх у резиденції два: один –«брежнєвський», дерев'яний, у гуцульському стилі, другий — «хрущовський», цегляний. Останній, до речі, взагалі фантастичний — зовні радше схожий на «совкову» їдальню, хоча всередині є басейн та сауна, 11 номерів. Про те, що тут давно вже ніхто із можновладців не мешкав, свідчить старезний декор у вигляді перламутрових попільничок «а ля русалка» і телевізори «Електрон» у номерах. Звісно ж, «смерекова хатинка» користувалася більшою популярністю серед гостей та керівництва держави. Біля неї симпатична водойма з фонтаном, чимало лавок, бесідка, кущі малини. Душевно дуже. Перед центральним входом — клумба, на якій квітами висаджено герб України. Сам готель невеликий: на першому поверсі хол з каміном, кімната тет-а-тет, банкетна зала, кабінет; на другому — чотири номери, у підвалі — кухня та винний погріб. А ось, увага, президентський номер — трикімнатний, з добротними меблями, кондиціонером, сучасною сантехнікою і допотопним телефоном. Ліжко, яке, якщо вірити працівникам, не мінялося ще з 1999-го року. Ну і, звісно ж, шафи, у які акули пера просто не могли не зазирнути. Серед абсолютно нецікавих експонатів (таких як додаткові подушки та ковдри) нас чекало дещо предметніше — гітара, у чохлі й уже досить затерта (звісно, якби не знаття про «бардівські» пристрасті колишнього президента, ніхто, може б, на неї і не зреагував).
Не менш цікавими виявилися й знахідки у шафі в кімнаті дружини президента. Там журналісти виявили на плечиках якийсь бордовий (ну чесне слово!) бабський халатик і такого ж кольору капці, спортивний костюм із футболкою та кросівки зі шкарпетками. У мене особисто виникла думка, що той увесь «гардеробчик» забула якась прибиральниця, однак директор резиденції люб'язно розвіяв усі домисли: «Усе підготовлено на випадок приїзду дружини президента. Може, вона захоче прогулятися... Усе нове і чисте».
Кажуть, що Кучма частенько приїздив сюди. Полюбляв тут зустрічатися з різними людьми, гуляти біля водойми. Володимир Путін, як тільки мав нагоду, навідувався. «Тут Єльцин був, Чорномирдін був, Бразаускас, Лукашенко, — розповідає директор резиденції Віктор Карлович, — Леонід Кравчук, як був Президентом, навідувався на вихідних. Усі приїздили насолодитися природою».
Щоправда, останнім часом резиденція була порожня. Президент Кучма не мав нагоди сюди приїжджати. А Президент Ющенко хоч і навідався у травні оглянути територію, однак на ніч не залишився. За інформацією ДУС, і на найближчі місяці протокольних заходів тут не заплановано.
Комплекс відпочинку... для коней
Окрема мова про конюшню резиденції. Нині тут мешкає 11 добротних коней, та й сама оселя жеребців у ідеальному стані. За словами конюха Миколи Животенюка, раніше коней було 16, але «п'ять жеребців кудись хтось вивіз». «Вибити» бодай якусь інформацію від директора резиденції про те, куди попрямували коники й хто на них взагалі їздить, не вдалося. З його слів вийшло, що на цих жеребцях катаються лише він і конюхи. На абсолютно логічне питання «Навіщо ж тоді конюшня, як ніхто нею не користується?» Віктор Карлович відповів: «А як Президенту України подарує хтось коня, куди його дівати?». Щоправда, довідатися, чи є тут подаровані коні, теж не вдалося. Конюх сказав, що вони взагалі «місцеві». Відтак журналісти почали жартувати, що комплекс відпочинку поблизу конюшні створено теж для коней... Адже все одно, виходить, більше нікому тут «розслаблятися». Словом, дрібниця, а неприємно...
Керівник Державного управління справами Президента Ігор Тарасюк був відкритiшим. За його словами, у конюшні резиденції таки дійсно перебувають даровані Президенту коні, і вони є державною власністю. От тільки з подарунком Туркменбаші не зовсім ясно: подарував він Кучмі коника, а той нині чомусь опинився, за словами Ігоря Тарасюка, у садибі Тетяни Засухи. І чи будуть визволяти скакуна з неволі — невідомо.
Електромобілі для туристів чи національний статус?
«Відкритість ДУСі просто вражає, — ділиться думками з приводу Володимир Сесин, представник Київського еколого-культурного центру, а ми тим часом прямуємо до мисливської вежі. — У нас була інформація про те, що на території резиденції досі збереглося 12 мисливських веж, хоча офіційно полювання заборонено. Думали, що керівництво взагалі спростує цю інформацію. А нам ті самі вежі навіть показують».
Таки дійсно вежі стоять. Тепер їх, за словами Віктора Карловича, використовують за іншим призначенням: раніше з них палили зі зброї по кабанах, а тепер лісові фахівці ведуть облік кількості тварин, приплоду (адже біля вежі стоять годівниці, сюди паці приходять зі своєю малечею). У самій вежі лежить обліковий журнал, куди вносять усі дані. Словом, екологи залишилися задоволеними.
Приїхали науковці, до слова, сюди з конкретною метою. «Від громадськості надійшла пропозиція передати цю територію Міністерству охорони навколишнього природного середовища і створити замість резиденції Національний природний парк, — коментує «УМ» появу екологів у «Заліссі» заступник міністра екології Олена Яворська. — Для цього потрібно провести ботанічне дослідження, якого ніколи тут не було, з'ясувати природну цінність території, оцінити фінансові можливості міністерства — чи зможе воно утримувати в належному стані таку територію».
Екологи, які виступають за створення Нацпарку, пояснюють своє бажання так: якщо раптом наступний Президент захоче відновити в «Заліссі» полювання, за законом, він ніяк цього зробити не зможе.
За словами Ігоря Тарасюка, ДУС готове до відкритого обговорення майбутньої долі резиденції. І вже зараз ніхто не проти організованих екскурсій до «Залісся». Мовляв, уже навіть оголошення давали про проведення конференцій та симпозіумів, однак ніхто досі не зголосився. «До наступного бюджетного року потрібно визначитися, — каже пан Ігор, — ми не проти того, щоб тут були люди, проводилися організовані екскурсії». Ігор Тарасюк бачить майбутнє резиденції таким: туристи, що катаються територією на електромобілях, ресторан, готель. Коники напрокат. «Але тут не буде бізнесу, пов'язаного з рибальством та мисливством», — запевняє держслужбовець. За словами Ігоря Тарасюка, «Залісся» може бути як і національним парком, так і резиденцією, але воно має бути самоокупним. Як, власне, і всі інші резиденції, які використовуються не більше як один раз на рік. До речі, наразі в Україні налічується 13 держрезиденцій (це з дачами).
Що ж до відповідальності за «царське полювання», яке, за різними даними, проводилося у «Заліссі» всупереч закону, то, очевидно, її ніхто не понесе. Доказової бази, каже Ігор Тарасюк, щоб порушити кримінальну справу, немає.
Марина ТКАЧУК