Як із гармати по горобцям?

Знову на найвищому рівні ініціюється чергова заборона. Цього разу - на полювання. А скільки їх уже було, тих "табу", котрі закінчувалися якщо не пшиком, то іронічними усмішками скептиків, немов той сумнозвісний горбачовський сухий закон, наприклад. Невже не зрозуміло: з забороною полювання відпаде й сутність мисливського господарства. А хіба можна одним розчерком пера ліквідувати цілу галузь народного господарства, частину національної культури?Полювання - древнє заняття людини в боротьбі за виживання. Воно формувалося мільйон років, увійшло до генної структури нашого організму, весь час удосконалювалося й нині прижилося у побуті як засіб збереження і примноження фауни, і як частка у сфері високих задоволень.

Для непричетних до полювання скажемо - це ведення тваринництва в природних умовах.

Якщо, наприклад, рік видається "неврожайним" на мишей, і лисички голодують, у них різко скорочується народжуваність, їх ембріони розсмоктуються в організмі. Або в голодні роки всі самки народжують переважно самців, що теж спричиняє зменшення поголів'я тварин і т.д.

Нині, не сподіваючись на конструктивне порозуміння й на допомогу "покорителів природи", намагаємося самотужки вирівнювати створений усіма нами екологічний дисбаланс. У цій копіткій роботі сьогодні зайнято багато спеціалістів, єгерського персоналу, чисельної армії мисливців. Вони оберігають дичину від браконьєрів, хвороб і хижаків, допомагають їм кормами. Завершальний етап мисливських турбот з вирощення свого роду "врожаю" - полювання, процес, яким повсюдно "обставляється" святково, з відповідною екіпіровкою та ритуалами, добуванням,, тро-

феїв, а не винищенням живності. І це - природно.

Чи, може, хтось вважає, що після заборони полювання людство раптом пройметься таким священним покликанням перед тваринами, що в усіх нас раптом з'являться такі собі крильця ангельських вегетаріанців? Мисливський трофей - це ритуальний делікатес, а зовсім не порція білкової живності

Правда, сьогодні в нас, і в Україні - загалом, - світ фауни значно бідніший, аніж у сусідніх державах. І пояснюється така ситуація тим, що життя й відтворення тварин на волі "напряму" залежить від стану середовища, культури добувальників лісового м яса, ступеня іншого антропогенного прояву. У нас часто, і навіть наперекір природним умовам, змінюється структура лісонасаджень, угідь мешкання водоплавної птиці та риби.

На антропогенних ландшафтах часто спричиняється обмеженість простору перебування тварин, збіднення кормової бази, від чого найбільше терплять копитні. Порушується процес їх розмноження, пригнічується ріст і розвиток молодняка. Тварини втрачають у вазі. А неква-ліфіковане застосування хімікатів спричиняє пряму загибель живності.

На жаль, наша мисливська "рать" не взмозі коригувати дії ентузіастів перетворення природи, бо знаходиться в залежності від користувачів земельних, лісових і навіть водних угідь. Ось тут нам, як повітря, потрібна ділова, конструктивна підтримка державних органів. Необхідне підсилення мисливської діяльності, а не послаблення її.

Звичайно, будь-яка популяція тварин володіє резервом продуктивності, властивістю регулювати своє відтворення залежно ж, звичайно, від умов перебування. І резерв той треба не звужувати своїми непродуманими намірами чи егоїстичними вчинками, а розширювати, відновлювати відібрані в дичини умови її існування.

Нині всі наші помисли, від безробітного - до чиновника найвищих рангів, націлені на Європу. Але ж іспит до вступу туди складається ділом. Тож і настроюймось на конкретну справу.

У них там до браконьєрства, наприклад, не вдається навіть байдужий до екології бомж. У нас же браконьєрство, а особливо - варварське винищення живності, прирівнюється до жесту лицарської хоробрості. Тож, якщо вже ми не позбавлені почуття відваги, то, давайте, й насправді чинити по-лицарськи.

Насамперед давайте об'єднаємо свої зусилля з можновладцями й припинимо розорювання земель охоронної зони довкола водойм, а там, де "пройшлися плугом", засіємо традиційною для тих місць рослинністю. Добиймося того, щоб віднині не спалахнуло жодного весняного вогнища на сухостоях бур'янів, у чагарниках. Не будемо випускати собак на мисливські угіддя та випасати худобу на відтворювальних ділянках, руйнувати гнізда птахів (качок), ліквідуємо існуючі й не створюватимемо нових стихійних сміттєзвалищ, утримуватимемо в чистоті річки, інші водойми.

Успішне витримання такого екзамена стане конкретним кроком до європейської спільноти, нашою атестацією на господарність.



Олександр ВАЙС, голова Мукачівської міськрайонної організації Українського Товариства мисливців і рибалок