ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Ужгород: знайомство з сім’єю білоруса, або мандрівка не без моралі

    28 марта 2024 четверг
    62 переглядів

    Я вирішив її — публіцистичну прогулянку — зробити за сміттєвим совком у “совок”, тобто в зовсім недалеке наше радянське буття, яке ми виплюснули з життя, як ту воду. Разом із дитиною.
    А повернути звідти в теперішнє життя варто хоча би деякі нюанси. Приміром, чистоту нашого побуту. Бо колективізм ми відкинули, як імперський пережиток, і стали відразу жити, наче на смітнику. Під’їзди наші — “гадючники”, ліфти — клітки з фільмів жаху, подвір’я побіля багатоповерхівок — площини, які натякають на незабарний кінець світу…Білорус Донець — народний боєць



    Анатолій Адамович, котрий заснував Ужгородську школу мистецтв і був багато років у ній директором, для люду обласного центру вчинив і те, що чимало літ був головою будинкових комітетів. Спершу на Ленінградській (Незалежності) набережній, а відтак на вулицях Енгельса (Грушевського) та Заньковецької.

    — Моїм девізом при цьому, — каже, — був і залишається до цього часу: “Не можеш добра зробити для суспільства, то і підлості не роби… Якщо хоча би один день прожив без користі для людей — вважай, що цей день пройшов даремно…”

    Коли йому виділили квартиру на Ленінградській набережній, то над Ужем повсюди квітнули троянди. Зараз їх немає. Але деколи ходять замість них пахучі депутати.

    В тому будинку жили вчителі, художники, військові, державні службовці. Хороші люди, та всі ввійшли в гармонію з безладом на сходових майданчиках, підвалах і горищі. Де заманеться кожен вивішував на різних шнурках свою білизну, горище було без світла, поштові скриньки — без замків і номерів, вхідні двері — без ключів. Тоді й вибрали Донця головою будинкового комітету. Після того зразу пофарбували знадвору віконні рами, двері, скриньки для кореспонденції. Затим усі отримали від останніх ключі, як і від вхідних дверей. Стали дотримуватися графіків прибирання сходових кліток.

    Стало чисто. І обличчя в усіх посвітлішали. Підвальне приміщення теж розподілили всім жителям. Кожен заповзявся там наводити лад. В коридорі на першій площадці завжди висіла свіжа стінгазета. Особливо яскравий номер виходив до всіх свят. Подибувались і критичні замітки про якусь із квартир, але недоліки відразу ж бралися причетними до уваги.

    — Наш досвід показали всім закарпатцям через місцеве телебачення, — говорить Анатолій Донець. — Бо, крім усього, ми вели й систематичну роботу з дітьми. Вони постійно виїжджали в мальовничі місця рідного краю, відвідували прикордонні застави, виховувалися в дусі патріотизму, любові до своєї Батьківщини — Радянського Союзу… Під балконами ми посадили виноград, а до 20-річчя Перемоги висадили біля будинкового кута волгоградську берізку. Її привезли нам потягом у товарному вагоні з місць Сталінградської битви. І зараз вона красується, нагадуючи старшому поколінню про ту вікопомну дату.



    Переселення не псували душу…



    В грудні 1973 року родина Донців отримала нову трикімнатну квартиру на вулиці Енгельса (Грушевського). Без гумових чобіт у негоду тоді не можна було туди пройти. На будинковий комітет, який знову ж таки очолив А.Донець, лягла нелегка справа — планувати дитячі майданчики, встановлювати бордюри і готуватися до посадки дерев із Невицького лісництва.

    За їхньою ініціативою та за допомогою ЖЕКу №5 був створений волейбольний майданчик, а також відкрита сцена-естрада з лавицями для глядачів. І почалися на останній регулярні виступи дитячої самодіяльності, учнів музичної школи імені Чайковського, дискотеки. Звели й невеликі приміщення для двох гуртків — авіамодельного і художньої вишивки.

    — А в зимовий час, — розповідає колишній голова будинкового комітету, — ми розгрібали сніг з волейбольної площадки, заливали її зі шлангів водою, а на ранок — блищав свіжою кригою чудесний каток.



    І Генсек Черненко дбав, щоб ініціативи людей не були одиноким скриком у пустелі



    У своїй промові на зустрічі з виборцями Куйбишевського виборчого округу колишньої нашої столиці Генеральний секретар ЦК КПРС Костянтин Черненко підкреслював, що важливо “…поставити справу так, щоб в усій плодотворності й силі розкрилась ініціатива і творчість найширших трудящих мас.” І слова ці не були пустим згуком, як це ми бачимо зараз на кожному кроці. От і комітет Анатолія Донця в складі семи чоловік розпочав свою роботу з проведення загальних зборів мешканців цього будинку. На них громадяни були познайомлені з планом роботи домового комітету, умовами соціалістичного змагання, які випливали з основних вимог рішень сесій і виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів, вищестоящих органів державної влади.

    Незабаром оформили в кожному під’їзді “Куток домового комітету”, де вивісили плани роботи, соцзобов’язання, положення про паспортний режим у місті, загальнообов’язкові рішення міськради народних депутатів, списки сімей, котрі проживають у даному під’їзді, графіки прибирання сходових клітин.

    З перших днів роботи домовий комітет зосередив свою увагу на вирішенні чисто побутових питань — заощадженні води, тепла, електроенергії, утримання в належному стані будинку, його комунальних систем. З жильців був створений актив домкому, до якого увійшли два сантехніки, тесляр, муляр, електрик. При формуванні активу виходили з того, щоби така добровільна бригада могла проводити дрібний ремонт сходових кліток, перил, ящиків для квітів тощо. Але найголовніший її обов’язок — це допомога в ремонті квартир інвалідам та учасникам Великої Вітчизняної війни, ветеранам праці. За ініціативою домового комітету мешканці будинку відремонтували поштові скриньки, пофарбували в однаковий колір панелі всіх під’їздів, балкони та ящики під квіти. Проблемою деякий час було і освітлення в під’їздах. За вирішення цього питання відразу взявся домовий комітет. Спеціалісти його активу змонтували в кожному під’їзді окремі електрощитки, підключили послідовно з’єднані електричні лампочки, що дало можливість експлуатувати їх без заміни вже протягом кількох років. Домовий комітет був і організатором мешканців на роботи, пов’язані з підготовкою будинку до експлуатації в зимовий період. Заздалегідь проводився ремонт вхідних дверей, перевірявся водогін і теплові мережі. В належному санітарному стані утримувалися підвали і горище. Всі мешканці жваво і життєрадісно брали участь в очищенні доріжок і тротуарів від снігу, підмітали без нагадувань сходові клітки, під’їзди. Якби хтось із людей того часу заглянув в ужгородські під’їзди нині — то кричав би від жаху так голосно, що з неба падали би зорі, як дички.



    * * *



    …Маючи такий досвід, на жаль, наші місцеві адміністрації та ради не видають ніяких своїх ініціатив відносно підвищення якості міського чи селищного простору. Багатьом людям за них дуже соромно, і вони повинні це відчути і прибрати з нашої держави явні ознаки брудного свинарника.

    Бо вже не тільки перед нашими дітьми соромно, але й перед покійним Генсеком Черненком…



    Василь ЗУБАЧ

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору