"Іскри чардашу" від русинського письменника

Сьогодні о 18.00 в Ужгороді у приміщенні Закарпатського обласного театру ляльок відбудеться ювілейний творчий вечір русинського письменника Івана Петровція з нагоди його 60-ліття.В особі Івана Петровція українська література має талановитого поета, висококваліфікованого перекладача, поета-пісняра, невтомного пропагандиста і розповсюджувача друкованого слова.

Народився Іван Юрійович 22 травня 1945 року в с. Осій Іршавського району. Йому пощастило. Неподалік від батьківської хати проживав Петро Михайлович Потушняк, рідний брат видатного майстра слова — Федора Потушняка. Тож як учитель і родич Івана, він всіляко заохочував потяг хлопчини до знань, прилучав до кращих зразків української і світової класики, не оминаючи, звичайно, творчості закарпатських письменників. Коли ж Іван показав своєму наставникові перші власні поетичні спроби, то в особі Петра Михайловича знайшов і читача, і мудрого, доброзичливого критика.

Здібний учень, талановитий початківець Іван Петровцій, на відміну від багатьох своїх ровесників, не одразу подався у вищий навчальний заклад. Приваблювало його життя простих трудівників.

Після закінчення Ільницької середньої школи у 1961 р. майбутній поет вирішив пройти ще одну школу — життєву. Працював завідувачем клубу с. Приборжавське, звалювальником на цегельному заводі у м.Берегове, вантажником на тютюновій базі в Іршаві, шліфувальником у промкомбінаті; кріпильником, вибійником у шахті в м. Краснодон Луганської області. Далі була служба в контингенті

Радянської Армії в тодішній Німецькій Демократичній Республіці.

З такою біографією у 1968 році став студентом стаціонарного відділення факультету романо-германської філології Ужгородського державного університету. Впродовж п'яти років вивчав французьку і німецьку мови.

На той час при УжДУ активно працювала літературна студія ім. Юрія Гойди, якою керував кандидат філологічних наук, критик, член Спілки письменників України Василь Поп. Іван Петровцій одразу влився в її бурхливу діяльність. На той час активістами літстудії були

Василь Вароді, Василь Ігнат, Микола Матола, Дмитро Кешеля, Дмитро Кремінь, ряд відомих нині фізиків, біологів. Він виділявся серед молодої творчої зміни особливою працьовитістю, знанням французької мови і великою любов'ю до творчості Бодлера. Годинами міг розповідати про цього майстра слова, читати напам'ять його вірші, поезії інших класиків французької літератури; у студентські роки захопився перекладом творів французьких поетів на українську мову. В цій справі орієнтирами для нього були Микола Лукаш і Борис Тен.

Після закінчення вузу Іван Петровцій два роки викладав французьку мову у восьмирічці в рідному с. Осій. Потім перейшов на журналістську роботу — спочатку очолював відділ у редакції Свалявської районної газети. Так розпорядилася доля, що майже двад-цять років Іван Петровцій працював у м.Берегово, де компактно проживають угорці, де співіснують свої, особливі традиції у культурному і духовному житті. Поет словна використав свої життєві обставини для того, щоб вивчати угорську мову, якомога глибше пізнати угорську літературу — класичну і сучасну.

Із таким багажем і підійшов до заповітної мети, коли 1979 року у видавництві "Карпати" вийшла його перша збірка "Знак весни". У літературному потоці вона привернула увагу таких глибоких і вимогливих поціновувачів художнього слова, як Роман Лубківський, Богдан Бендзар, Леонід Сорока, Галина Гордасевич. Вони відгукнулися схвальними рецензіями на дебют молодого поета. Він, у свою чергу, не підвів своїх критиків, вип равдав їхні надії. Наступні поетичні збірки "Карпатське літо", "Жовтень — осені свічадо", "Зимові зошити", "Ріка року та ряд інших засвідчили, що Іван Петровцій має що сказати читачеві і знає, як це зробити.

Водночас І. Петровцій послідовно, успішно трудиться на ниві поетичного перекладу із фран-цузької та угорської мов. Для українського читача він переклав і видав збірку поезій Кароя Балли "Речитативи" (1983), збірник "Угорські народні пісні" (1984). Його перу належить об'ємна антологія угорської поезії від народно-пісенних зразків до творчості сучасних поетів "Іскри чардашу".

Вагомий ужинок І. Петровція і в галузі перекладу на українську мову творів угорських прозаїків. Переклав роман Гейзи Пардоні "Зірки Егера" (1978). Юним читачам подарував переклад книжки казок Клари БігарІ "Золотоносне дерево".

Переклади Івана Петровція з французької мови на українську — тема для окремої розлогої статті. Шарль Бодлер, Моль Елюар, Жак Превер та кілька десятків інших видатних майстрів художнього слова — твори цих майстрів слова звучать українською мовою у його перекладі. Вони склали антологію французької поезії "Вечорова гармонія", яка вийшла в світ у видавництві "Карпати". Окремими книжками видано твори Шарля Бодлера "Літанії Сатані та "Квіти зла".

Плідно перекладає Іван Петровцій з німецької і словацької мов на українську. У творчості перекладача він орієнтується на свого славетного земляка — Федора Потушняка, який був блискучим знавцем ряду європейських мов і незрівнянно зумів перекласти на українську мову твори світочів європейської культури.

І.Петровцій першим переклав на українську мову поезії О.Пушкіна і Ф.Тютчева, написані французькою мовою.

До свого ювілею поет і перекладач підійшов із вагомим, вартим щирої поваги ужинком.

Слід згадати його доробок і як поета-пісняра. На його слова написав близько тридцяти пісень народний артист України, композитор Іван Попович. До поетичного слова І.Петровція звертались та-кож композитори — заслужений діяч мистецтв України Петро Рак, народний артист України Степан Гіга, Петро Варцаба та інші.

Окрема сторінка у творчості ювіляра — роман-детектив "Маnumissio, або Хроніка урмезійовських убивств". Доповнюють його прозовий доробок численні публікації, окремі видання творів русинською мовою, за які І.Петровцій удостоєний Міжнародної премії ім. Олександра Духновича. Він був делегатом IV Надзвичайного з'їзду письменників України (28 лютого 2005 року).



Василь ГУСТІ, поет.