Три конфлікти 9-ї сесії Закарпатської облради

9-та сесія Закарпатської облради 6-го скликання виявилася значно конфліктнішою, ніж усі попередні. Причому каменів спотикання виявилося три – два кадрові і один фінансовий.

Останніми питаннями сесії вже перед самим закриттям передбачалося призначити трьох керівників обласних закладів – бібліотеки, Падіюну і аеропорту. Взагалі-то, вони традиційно призначалися на роботу структурами виконавчої влади. Але пару сесій тому облрада затвердила нові статути обласної бібліотеки і обласного драмтеатру (чомусь тільки ужгородського, хоча мукачівський театр теж має статус обласного). Формально це було зроблено у зв’язку з присвоєнням цим закладам імен наших видатних діячів: бібліотеці – Ф.Потушняка, а театрові – братів Шерегіїв. Але однією тільки зміною назв не обмежилося, у статутах також було записано, що директори закладів тепер призначатимуться на сесії обласної ради. Як виникло питання про заклад позашкільної освіти Падіюн і аеропорт взагалі незрозуміло.

Ще при затвердженні порядку денного частина депутатів виступила за зняття даних питань з розгляду, але спочатку це не вдалося. Тому під кінець сесії у залі засідань з’явилася директор бібліотеки Л.Григаш і її питання було винесено на розгляд. Депутата і віце-губернатор І.Качур заявив, що призначення обласною радою суперечить чинному законодавству і навіть статуту, де голосуванню повинно передувати подання і погодження від губернатора. На це голова облради І.Балога заявив, що говорив з цього приводу із О.Ледидою (той був відсутній на сесії) і той не заперечував. Але письмового документу з цього приводу, як вимагала буква закону, все ж не було. Надалі у залі взагалі розгорілася бурхлива суперечка. А.Сербайло звернувся за консультацією до юристів, чи не викличе рішення облради протесту з боку прокуратури. Проте чіткої відповіді так і не прозвучало. М.Попович нагадав, що ще у листопаді 2011 р. статут бібліотеки було зареєстровано в управління юстиції, то ж проблем не повинно виникати. Натомість П.Грицик повідомив ,що подібні рішення вже приймалися у Кіровоградській області 2006-2008 р. і потім їх там оскаржувала прокуратура. Дискусію підсумував В.Чубірко, мовляв, давайте просто проголосуємо, а там юристи щось підкоригують, якщо треба. Але просто не вийшло – проект рішення набрав усього 51 голосів (при необхідному мінімумі 55). Тим не менше І.Балога поставив такі ж питання по керівнику Падіюну (за теж 51 голос) і аеропорту (тільки 49).

Л.Григаш вийшла із зали зразу після голосування. Хоча усі депутати підкреслювали, що до неї немає жодних претензій. Депутати від Партії регіонів не могли зрозуміти навіщо людям, які і так працюють на законних підставах і оформлені на роботі відповідно до чинного законодавства, потрібне ще одне додаткове затвердження – тепер вже від облради. Висловлювалася думка, мовляв, якщо і запроваджувати таке подвійне підпорядкування, то вже тоді, коли прийде час затверджувати нового керівника ,а не „висвячувати” заново уже діючих керівників. Іншими словами, розгорілася банальна боротьба за переділ повноважень між виконавчою і представницькою владою, а крайньою чомусь зробили шанованого на всю область керівника культурного закладу. Збоку це все виглядало як неповага до жінки, на якій великою мірою тримається вся бібліотечна справа у нашій області. Коли вже є потреба змінювати порядок її призначення-перепризначення, то слід спершу все узгодити у самих владних коридорах, а вже потім відривати від робочого місця відповідного керівника.

Не менш конфліктна ситуація виникла при прийнятті Програми реалізації природоохоронних заходів на 2012 р. Те ж ще при затвердженні порядку денного С.Рішко пропонував зняти це питання, оскільки у програмі не передбачено кошти на вивезення з Рокосова 154 тонн хімічних засобів захисту рослин. Ще на початку 90-х років їх закопали на околиці села. Коли ж кабани вирили ці відходи, постало питання про їх вивезення, але вивезення однієї тонни коштує 22 тисячі грн.. До того ж тара, в якій була отрута давно розклалася, усе змішалося з грунтом, тому може ітися про значно більшу кількість тонн. Проте зняти питання не вдалося. При його розгляді С.Рішка підтримав І.Бушко: депутати зараз можуть розкидати кошти на другорядні заходи, а коли екологічне міністерство вишукає свої 70% коштів для фінансування робіт у Рокосові, то в обласному бюджеті може вже просто не знайтися решти необхідних 30%. Це треба одразу записати у програму, бо потім питання так і повисне у повітрі. Після тривалого обміну думками вийшли на компромісне рішення: на програму виділили ще додатково 2 млн., які, по ідеї, мали би піти на Рокосово. Але ці кошти з’являться тільки якщо наприкінці року обласний бюджет буде перевиконано. Минулого року таке перевиконання склало 3 млн. грн.., то мінімальний шанс тепер є, але доведеться додатково прослідкувати, щоб гроші пішли таки у Рокосово.

Найбільш же конфліктним, як не дивно, виявилося найперше питання порядку денного – про підтримку облрадою звернення УжНУ. За тиждень до сесії спершу вчена рада університету, а потім і конференція трудового колективу прийняли звернення до владного Києва з трьох пунктів: Президенту накласти мораторій на будь-яке злиття вузів до прийняття нового закону про вищу освіту; М.Азарову – скасувати урядову постанову №760-р про злиття закарпатських вузів; міністру Д.Таьчанику запропоновано подати у відставку. Ці три пункти підтримали й усі депутати незалежно від фракційної належності. Але далі почалось щось не надто зрозуміле. І.Балога запропонував замість пункту про Д.Табачника внести пункт про М.Вегеша – аби після завершення його ректорських повноважень (це буде 8 квітня) міністерство призначило його же виконуючим обов’язки ректора і доручило йому же провести нові вибори. Причому голосувати за постанову в цілому було запропоновано у поіменному режимі. Попри певні заперечення голосування по додатковому пункту було проведено дуже швидко, навіть у певній суєті. Результати були: за – 66, не голосувало – 36. Після переголосування (багато депутатів не розуміли, за що вони проголосували) результат трохи покращився: за 74, не голосувало 28. Остаточне голосування за постанову цілому мало такі наслідки: за 95, не голосувало 7. далі відповідно до процедури відкритого голосування на моніторах було показано, хто як голосував. Проте на екрани було виведено тільки половину списку усіх депутатів 0після чого демонстрація припинилася. Присутні встигли побачити тільки 3 прізвища тих, хто не голосував за постанову у цілому.

Оскільки двох із цієї трійки взагалі не було видно у залі, ми звернулися за коментарем до третього – Івана Бушка. Він повідомив, що не має нічого проти М.Вегеша особисто, проте депутат і перший віце-губернатор рішуче обурений тим, як келійно було підготовано і протягнуто відповідне рішення. Напередодні, на засіданні президії облради ішлося тільки про звернення до В.Януковича і М.Азарова. Питання про М.Вегеша взагалі не підіймалося. Воно виникло безпосередньо у сесійній залі, причому його не дали навіть обговорити, а зразу висунули на голосування. І.Бушко вважає, що облрада взагалі некомпетентна давати якісь кадрові поради міністерству освіти. Окрім М.Вегеша, цілком гідними фігурами на посаді в.о. ректора могли би бути В.Смоланка чи Ю.Переста. Депутат не звик, щоб йому викручували руки, якось маніпулювали його голосом, тому він взагалі не став голосувати ні по М.Вегешу персонально, ні за постанову в цілому, хоча необхідність збереження найстаршого і найпотужнішого вузу області він підтримує точнісінько так, як і ті, хто голосував за.

То ж, як бачимо, температура у закарпатському політикумі поступово підвищується. Три конфліктні ситуації на сесії облради – це ще тільки квіточки, головне попереду. Мабуть, усім політичним силам, незважаючи на наближення парламентських виборів, все ж слід дотримуватися існуючих правил і не тягти ковдру на себе.

Сергій ФЕДАКА.