Відродження вікових традицій Закарпаття на "Гаморі-2012" досягнуто?

Проходить друга доба після завершення фестивалю «Гамора-2012» . За цей час, представники ЗМІ, у світ до читачів, змогли донести різну інформацію про свято: схвальну, прискіпливу, критичну …

Одним словом, кожен журналіст, а також гість фесту, пише на свій лад і за своїм баченням, бажанням та можливостями.
Традиційний закарпатський фестиваль ковальського мистецтва та народних промислів «Гамора» уже вшосте «зібрав» любителів розпеченого «металевого» мистецтва та колоритних традицій Іршавщини. Упродовж двох фестивальних днів, цьогоріч, 30 червня та 1 липня, більше 2000 тисяч гостей приїхали на фестиваль.
За словами організаторів цього дійства, основна мета фестивалю − популяризація сільського туризму у нашому краї та відродження вікових традицій Закарпаття.
Аби зберегти звичаї, культуру та спадщину наших прабатьків Срібної Землі, уже декілька років, в останні вихідні першого місяця «гарячого» літа, у селі Лисичево Іршавського району й проходить фестиваль ковальського мистецтва та народних промислів. У зеленооке село Іршавщини, з’їжджаються ковалі «із усієї України», щоб продемонструвати свою майстерство чудотворця «золоті руки».
Підтвердити такі високопарні слова вищезказаного, останнього речення щодо організаторів фестивалю «Гамора-2012», я особисто, наразі не можу.
Розпочну із того, що в суботу 30 червня, приїхавши на свято, перед входом у двір «Гамори», щиро усміхнені «красуні» настирливо «пхали» в руки гостям фесту, «коротко - інформаційну визитівку» цьогорічного свята. На перший погляд, визитівка, як визитівка. Але на останній сторінці складеної «брошурки», перше що «впало в око», було те, хто є організаторами фестивалю «Гамора». А у «туристичній путівці» свята чітко вказано, що організаторами фесту є: громада с. Лисичево, Іршавська райдержадміністрація, Іршавська районна рада, відділ культури і туризму, КП «Агенція місцевого розвитку Іршавщина», Громадська організація ковалів Закарпаття «Клепачі», Районна спілка ковалів Іршавщини.
Інформація про організаторів цьогорічного фесту, а саме Громадську організацію ковалів Закарпаття «Клепачі», добре мене здивувала. Річ у тім, що я бачила й мені відомо, що Сергій Тяско - голова Закарпатської ковальської громади «Клепачі» та голова організації "Боржавські ініціативи" Денис Добра, у цьому році, були тільки гостями «Гамори». Їхні «дві команди» не приймали участь в організаційній роботі «Гамори-2012». У такому випадку, про яку Громадську організацію ковалів Закарпаття «Клепачі» говориться в «інформашці» і хто її очільник ? Дивне запитання і поки що, без відповіді?...
Друге інформування «визитівки» свята є не тільки дивним, але й смішним. У ньому говориться про те, що на фестивалі «Гамора, Ви зможете посмакувати смачними стравами Іршавської кухні, закарпатським вином та медом. Щодо страв Іршавської кухні – це просто глузування та й годі. Із якого часу шашлик і бограч стали належати до Іршавської кухні ? Це що закарпатські страви?... Та ні, їх аж ні як не можна назвати стравами Закарпатської кухні, бо їхнє «коріння» бере початок та життя не із рідної закарпатської землі.
Далі, із сумом також хочу сказати про те, що на фестивалі все ж таки не було продовжено традицію, а саме церемонію прикрашання, виготовленого на минулих фестивалях, ковальського дерева стрічками в кольорах закарпатського гербу, яке б говорило усім присутнім про те, що народні звичаї нашого краю відновлюються, живуть й житимуть завжди разом із нами.
Також на святі «Гамора-2012» не було й дивовижної, казкової роботи від родини Зейканів із села Білки. До прикладу, в минулому році, на фесті «Гамора-2011» прекрасний кований автомобіль, ручної роботи – весь кузов якого був виготовлений з металу кузні "Зейкан", насправді, здивував більше 6 тисяч гостей фестивалю. Це авто нагадувало машину часу, котра в будь-яку хвилину може поїхати із своїми пасажирами у славне й загадкове майбутнє.
Окрім цього, немало гостей фесту, не побачили й ізюминки свята − викуваного до кінця ковалями «Птаха миру». Добігав майже до завершення другий день фестивалю, а це неділя 1 липня, а над ним ковалі, які у цьому році були запрошені організаторами дійства, ще працювали. На запитання, коли буде готовим «Птах миру», закарпатський коваль відповів: «до наступного фестивалю здєлают вам вашу пташку мира». Зазначу й нагадаю про те, що на «Гаморі-2011», у неділю біля обіду, о 10 годині, усі гості свята та мешканці села Лисичова уже, мали можливість побачити роботу професійних ковалів, майстрів «золоті руки», які приїхали із усієї України та власноруч викували символічну борону, яку після свята було встановлено в приміщенні кузні Гамори.

На мою думку, якщо порівняти прекрасне свято «Гамори -2011» із цьогорічним славетним «празником села», так я це можу назвати дійство, то варто сказати, що визначальну мету фесту − відродження та продовження вікових традицій Закарпаття на «Гаморі-2012» все ж таки не досягнуто.
«Ініціаторам» цьогорічного фестивалю варто б було запросити взяти участь і допомогти зробити це свято дійсно празником ковальського мистецтва та народних промислів «Гамори» - Сергія Тяска та Дениса Добру. Адже відомо, що пан Сергій і пан Денис є його засновниками та істинними знавцями в організації такого фестивалю. Чому оцього року, цей фестиваль не був кращим ніж минулорічні?... Навіщо за організацію «Гамори-2012» взялися деякі люди, котрі зовсім не розуміють якими безцінними є наші закарпатські народні звичаї, а також спадщина – водяна кузня, яку ми отримали від наших прабатьків і маємо її зберегти й передати сьогоднішньому і майбутньому поколінню цілого краю – поки що невідомо?...
До всього вищесказаного додам, що гостей на фестивалі «Гамори-2012», приваблювали до себе роботи майстрів з ткацтва, та гончарства. Там було так зване «мануфактурне містечко» де кожен бажаючий, на очах у спостерігачів мав можливість виготовити на гончарному крузі тарілочку, глечик, або ж спробувати навчитись працювати за справжнім ткацьким верстатом.
А безцінною ізюминкою на «Гаморі- 2012» були виступи фольклорних та естрадних колективів із Закарпаття, сусідніх областей та народних артистів України.
На останок висловлю, що до організаційних питань з підготовки фестивалю ковальського мистецтва та народних промислів «Гамора» у подальшому, слід віднестись набагато серйозніше й мудріше. Адже перед організаторами буде немало завдань та болючих питань, які необхідно починати вирішувати вже зараз, а не потім – перед початком фесту (на один, два місяці).

Окрім цього потребує більшого інформаційного супроводу під час фестивалю й робота з гостями. У цьому дуже важливим є участь волонтерів – людей які протягом фесту мають інформувати візитерів про розміщення, ночівлю, програму свята, а також сприяти та допомагати при виникненні різноманітних питань. «Гамора» потребує не тільки 10-15 молодих волонтерів, але й досвідчених «добровольців», які можуть дати швидку пораду чи допомогу гостям. Необхідно зрозуміти, що робота волонтера не є «молодіжною забавкою на високих шпильках», а це є велика й відповідальна праця, що вимагає спеціальних досвідів, знань, вміння і майстерності.
Також слід згадати і про досить важку можливість доступу до фестивалю громадським транспортом. Упродовж двох днів, а особливо коли приїжджає багато людей на автобусах, маршрутках дуже важко знайти місце для «парковки» . Адже їх треба розмістити якомога ближче до місця проведення фестивалю, а не залишати без нагляду у кінці села.
Теж варто на майбутнє подумати організаторам фестивалю на «Гаморі» про прес-конференцію, забезпечення транспортом на фестиваль для представників ЗМІ та ін.
Додам, що мас-медійникам краю, надмірно важко спілкуватися із деякими ковалями, або ж із організаторами фесту, котрі у перший день фестивалю навіть не можуть сказати журналістам, скільки ковалів буде приймати участь у фесті, хто й звідки із гостей запрошений на свято і що будуть кувати ковалі на празнику. Що саме?...
Про цьогорічне спілкування журналістів із ковалями «Гамори-2012», про «панську сотню», котру гості Іршавської райдержадміністрації щиро роздавали за «монету на щастя», а також про те, хто і як із представників ЗМІ «своїми ходами» приїхав і повертався в обласний центр Закарпаття у суботу та неділю, читайте у наступній публікації. Про це варто дізнатися не тільки читачам, але керівництву області, бо «Гамора» є не просто місцем проведення празника відпочинку, розваг, народних гулянь (де рікою тече домашня палинка) чи вдалим «днем села». Діюча кузня «Гамора», що знаходиться у с. Лисичові та якій уже майже 300 років є гордістю й безцінним подарунком наших батьків, як для нас, так і для Срібної Землі й усієї неньки України. Вона популяризує сільський туризму у нашому краї та відновлення прадавніх традицій Закарпаття Про це потрібно пам’ятати, знати й берегти «Гамору» не тільки зараз, через рік, три…, але й багато, багато століть. «Гамора» має жити! І вона буде жити, а не тільки «існувати» у дні фестивалю!!!

Прес-секретар «Гамори-2011»