ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют
Єдина Країна! Единая Страна! United Country

Сьогодні 10 років як не стало відомого закарпатського митця Павла Бедзіра

Бедзір Павло Юрійович - майстер графічного мистецтва
Бедзір Павло Юрійович - майстер графічного мистецтва

Про творчість Павла Бедзіра скажуть і оцінять митці. А я розповім про те, який він був у земному житті, яким приходив у мою родину і що я навчилась від нього.



З Павлом Бедзіром мене познайомив Микола Матола весною 1977 року. Павло із своєю дружиною Лізою проживали тоді по вул. Шевченка. В них там були творчі майстерні. Про художню творчість Павла Бедзира я знала ще раніше із студентських років .
У 70-і роки Грицько Чубай та його дружина Галина (у Львові) висловлювалися за Павла Бедзира так: "Ну і що, що в нього «так у квартирі» (мали на увазі безлад.–М.М-Б.), але в нього чиста душа". Я не знала тоді ще особисто Павла, але його фотоілюстраційні картини досить великого розміру ми подарували сім’ї Чубая. Фотоілюстрації виготовляв Славко Бомбик із фотоплівок, які через Миколу Рябчука постачав Михайло Чендей – син Івана Чендея. До речі, Михайло Чендей в 70-і роки приймав дуже активну участь в мистецькому житті. Фотоілюстрації ми дарували тим, у кого був день народження. Ось так проростали дерева Бедзира у студентів Львівської політехніки та Університету.
Микола був ревнивий чоловік, але до Павла він не ревнував. Двері для Бедзира в нашу родину були завжди відкриті. А навідував він нас досить часто. Я раділа його приходу, оскільки він приносив у сім’ю якусь надзвичайну духовну силу, яка сприяла зникненню всіх негативних моментів, які нам приносив побут.
Коли він побачив у мене Китайську філософію, яку придбала ще у студентські роки у Львові, я стала для нього на рівень вище і від тоді він попросив 2-х томник для себе. Він показував і давав читати Китайську філософію багатьом особам жіноцтва. І вже коли не стало Павла, ми якось розговорилися із Ольгою Ковач (дружиною художника Павла Ковача) і вияснилось, що книга в неї. Павло також дуже шанував цю сім’ю.
Павло був людиною гуманності. Він говорив, що для людства на землі більш важливий гуманізм, ніж демократія, і на зміну демократії прийде НОВИЙ ГУМАНІЗМ. Він говорив, що людина – це боголюдина і в ній все закладено, тільки потрібно розвити у своєму внутрішньому світі ці якості. Він знав чому прийшов на цей світ.
Його жанр – графіка. Так, зараз комп’ютерною графікою можна зробити багато картин і вони мають неабиякий успіх, але, погодьтесь, це картини без душі. А цінність картини – передавати людям життя, затверджувати на землі Любов.
Павло любив природу і жив в гармонії з нею, медитував і досягав таких бачень, які відображав на картинах, як звилини в нашій свідомості, що переростали в дерева, як символ життя на землі.
Він не пропускав жодної хвилини земного життя даремно – навіть сидячи за кавою, весь час (навіть на коробках сірників) вимальовував образи. Дуже багато ми розмовляли, на різні теми. Могли говорити з ним годинами і він пам’ятав на чому ми зупинялись раніше (про цивілізації, розвиток людини і її психологію, про цінності на землі, про релігії).
І тому Павло, кому довіряв, із своєї внутрішньої містичної бібліотеки доводив істину буття.
Його мрія полягала в тому, щоб всі дерева були добрими і приносили добрі плоди, а відтак і всі люди ставали б добрішими - чим і збережеться життя на нашій прекрасній Землі. Він вірив в це – і віра його підносила до великих висот.

СЛАВА ЙОМУ І ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!



Марія МАТОЛА-БОМБИК


Інтернет-видання
UA- Reporter.com

Комментарии

Отправить комментарий

Содержание этого поля является приватным и не предназначено к показу.
Обмеження в 180 символів, залишилося: 180
  • Доступны HTML теги: <em> <strong> <ul> <ol> <li><img>
  • Строки и параграфы переносятся автоматически.

Подробнее о форматировании

CAPTCHA
тест против спам-ботов