ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Ужгород: "Про гроші і не тільки…"

    28 марта 2024 четверг
    56 переглядів

    Вчора на Закарпатті відбулося засідання Ужгородського прес-клубу реформ на тему „Відродження традицій благодійництва в Україні та на Закарпатті зокрема”. У ході засідання було презентовано документальний фільм “Про гроші і не тільки...”, створений Міжнародним благодійним фондом “Український жіночий фонд” та Міжнародною благодійною організацією “Український освітній центр реформ” за підтримки фонду “Mama Cash” (Нідерланди) та Агентства США з міжнародного розвитку.Фільм знятий за результатами дослідження рівня соціальної відповідальності бізнес-структур в Україні та їх готовності до благодійної та філантропічної діяльності через “третій сектор” – вітчизняні громадські організації. Учасниками фільму стали представники благодійного товариств.

    За словами президента благодійного фонду „Український жіночий фонд” Наталії Карбовської, опитування, проведені Українським жіночим фондом спільно з Консорціумом із удосконалення менеджмент-освіти в Україні, засвідчили, що лише 38% компаній готові взяти на себе відповідальність за долю ближнього. Це досить низька цифра, щоб говорити про відкритість ділового світу до доброчинних справ. Поки що благодійність більше характерна для великого бізнесу або представництв іноземних компаній. Середні та дрібні підприємці лише починають набувати досвіду корпоративного спонсорства.

    Незважаючи на ці факти, іще на початку проекту в експертів були певні сумніви щодо готовності як підприємців, так і пересічних громадян до активної участі у становленні українських традицій благодійності та філантропії. Наталія Карбовська: „Події “помаранчевої революції”, щира допомога наметовому містечку і майдану загалом з боку комерційних компаній, звичайних киян, громадських організацій підтвердили оптимістичний факт: українських народ готовий відгукнутися на заклик допомогти іншим, якщо бачить результати своєї допомоги і вірить у щирість намірів тих, хто просить”.

    Зіта Баторі, координатор проекту TАЧ „Візьмися за руку однієї української дитини” розповіла про благодійні проекти, що реалізовуються на Закарпатті. Зокрема, чимало допомоги край отримує від міст-побратимів Ужгорода. Наприклад, мешканці Корвалліса допомагають проекту ТАЧ, що діє в Україні вже п’ятий рік. Його діяльність спрямована на поліпшення життєвих умов та соціальну реабілітацію дітей-сиріт, дітей, які залишилися без батьківського піклування, та дітей з обмеженими можливостями. Проект складається з трьох спонсорських програм для приблизно 300 українських дітей з Часлівської школи-інтернату, програми „Нова сім’я” та ужгородського Медико-соціального реабілітаційного центру.

    Сьогодні в Україні діє чимало громадських організацій, що займаються філантропією. На думку фахівців, їхнє існування цілком доцільне, оскільки розподіл коштів у такому разі спирається не на інтуїцію благодійника, а на досвід фахівців, які тривалий час працюють у зазначеній сфері. В рамках проектів, здійснюваних ГО, допомога спрямовується не на одну особу або заклад, а на групу осіб або галузь, тобто на ширше коло отримувачів. Крім того, громадські організації співпрацюють з владою, стимулюють її до запровадження кардинальних змін. Пам’ятаючи про негативний імідж благодійних структур, який склався останніми роками, громадські організації намагаються дотримуватися прозорості у розподілі коштів, а також суворої звітності перед донорами.

    Близько 70% респондентів опитування, проведеного перед створенням фільму, вважають, що нині благодійність і філантропія в Україні не розвиваються, а в майбутньому розвиватимуться повільно або й узагалі не розвиватимуться. Такий песимізм пояснюється кількома причинами. По-перше, податкова система в Україні не сприяє розвитку корпоративного спонсорства. Підприємства можуть перераховувати на благодійні потреби лише 2-5% свого прибутку. Незважаючи на те, що ці витрати належать до валових, підприємствам не дають права залучати їх до податкового кредиту. Це означає, що витрати на благодійність часто зростають на 20%, якщо підприємства сплачують з цієї суми ПДВ.

    По-друге, українські бізнес-структури ставляться з певним застереженням до теми соціальної відповідальності компаній. Почасти це пояснюється дискредитацією цього поняття за радянських часів. Разом з тим, компанії поки що не вважають благодійність інструментом для поліпшення власного іміджу. Лише 36% опитаних українських бізнес-структур вважають, що підтримка благодійництва позитивно впливає на імідж. На Заході цей показник становить 97%. У більшості західних компаній рішення про надання благодійного внеску приймається відділом маркетингу або особою, відповідальною саме за питання корпоративного спонсорства. В Україні у 88% випадків рішення про доброчинний внесок приймає особисто директор або президент компанії, і це ускладнює переговори між бізнес-структурами та громадськими організаціями.

    Як підтверджують результати дослідження, ЗМІ вкрай неохоче висвітлюють благодійні події та факти, вбачаючи в них приховану рекламу.

    67% українських компаній схильні надавати кошти громадським організаціям, які здійснюють соціальні проекти для певної верстви населення – малозабезпечених, інвалідів. 59% компаній готові підтримувати бюджетні організації (лікарні, дитячі будинки, будинки для людей похилого віку).

    Документальний фільм “Про гроші, і не тільки...” — це спроба порушити проблему розвитку філантропії та стимулювати українське суспільство до активних дій.

    Учасники засідання висловили сподівання, що традиції української філантропії та благодійництва, відтворені у фільмі „Про гроші, і не тільки...”, знайдуть своє продовження і в сучасній Україні.


    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору