Ужгородський національний університет святкує своє 60-річчя

З 27 до 29 серпня в Ужгороді відбудеться Міжнародний гандбольний турнір, присвячений 60-річчю Ужгородського національного університету.

ГЕРБ УЖГОРОДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

У змаганнях братимуть участь спортсмени з російського клубу «Ростов-Дон», московські гравці з «Луча», а також гандболісти зі Словаччини – ГК «Ювента», команда «Дін» із Сербії і Чорногорії. Прийматиме гостей місцева команда «Карпати-УжНУ».



Ужгородський національний університет — український вищий навчальний заклад розташований у місті Ужгороді. Був заснований в 1945 році. Є одним із класичних університетів України, акредитованих за IV (вищим) рівнем акредитації (ліцензія Міністерства освіти України серії АБ № 175907). Ректор — Вегеш Микола Миколайович, доктор історичних наук, професор. Кадровий потенціал: 116 докторів наук, професори, 400 кандидатів наук та доцентів. Понад 30 викладачів мають почесні звання України, зокрема — заслужених діячів науки й техніки, працівників народної освіти, лікарів, винахідників. Кількість студентів складає понад 12 тисяч. Форма навчання: денна та заочна. Підготовка фахівців проводиться за освітньо-кваліфікаційними рівнями: бакалавр, спеціаліст, магістр. Терміни навчання: 5-6 років. Форма фінансування: як за рахунок коштів державного бюджету, так і за рахунок юридичних та фізичних осіб. В складі університету 17 факультетів: історичний, хімічний, інженерно-технічний, міжнародних економічних відносин, філологічний, післядипломної освіти, фізичного виховання і спорту, юридичний, медичний, біологічний, романо-германської філології, економічний, математичний, фізичний, географічний, суспільних наук, стоматологічний.





[ред.] Історична довідка

18 жовтня 1945 року Рада народних комісарів УРСР та ЦК КП(б)У ухвалили спільну постанову про відкриття в Ужгороді державного університету. В ній зокрема було сказано: "зважаючи на виключну потребу піднесення культури в Закарпатській Україні та клопотання Народної Ради Закарпатської України, Рада народних комісарів УРСР та ЦК КП(б)У постановляють: «відкрити в 1945 році державний університет у м. Ужгороді з такими факультетами: історичним, філологічним, біологічним і медичним…». Ще молодий тоді письменник Іван Чендей емоційно написав на шпальтах «Закарпатської правди»: «На сторінки історії культурного життя нашої країни золотими літерами буде записана дата відкриття державного університету. Скільки кращих синів нашого народу мріяли йти далі вчитися, закінчивши середні студії. Та мало коли на це була змога. Треба було покидати рідну землю і поступати на чужі факультети. Бідне було життя цих молодих людей, які бажали вчитись. І багато раз доводилось працювати по ночах на тяжкій роботі, щоб заробити на прожиття»… Тож нарешті — довгожданий день. Спочатку запрацювали підготовчі курси, а з 1 лютого 1946 р. за парти сіли перші студенти: 168 юнаків і дівчат з різних міст і сіл України розпочали своє студентське життя. Навчальний процес почався на чотирьох факультетах — історичному, філологічному, біологічному та медичному. В розпорядження університету передавалися такі приміщення: будинки № 1,з колишньої гімназії по вулиці М. Горького (тепер вул. Підгірна), де був 1 актовий зал, 1 — фізкультурний, 15 аудиторій, 2 читальні зали, 1 кабінет та 17 інших приміщень, втому числі житлові будинки № 6, 8, 10 по цій вулиці та № 46 по вулиці Жовтневій (тепер А. Волошина) на 35 квартир для професорсько-викладацького складу. На роботу по організації вузу виділялося 5 млн. пенге або 2 млн. карбованців у післявоєнному масштабі цін.



Першими деканами працювали: медичного і біологічного факуль­тетів — І.Г. Рогаль, кандидат біологічних наук, доцент, філологічного факультету — М. Г. Ясько, старший викладач, тимчасово виконуючим обов'язки декана історичного факультету — І.К. Борисов, старший викладач. Були призначені завідуючими кафедрами: української літератури М. Г. Ясько, українського мово­знавства І.Г. Чередниченко, російської літератури І.К. Борисов, іноземних мов В.І. Сулінчак, історії СРСР П. М. Сміян, органічної хімії А. М. Курішко, неорганічної хімії С. Т. Орловський, ботаніки Х. Ю. Руденко, біозоології І.Г. Рогаль, рослин П. Д. Ярошенко, анатомії К. А. Карнацька, гістології Н. М. Краснопольська, фізики В. М. Бушин, марксизму-ленінізму М. П. Редько. Протягом навчального року в університет прибуло ще 23 викладачі з різних вузів і наукових установ України. В університеті почали працювати і уродженці Закарпаття. На 1 липня 1946 року було вже 15 кафедр, на яких працювало 42 викладачі. Серед них був один професор, 9 доцентів, 14 старших викладачів, 11 викладачів, 8 асистентів. У цьому ж році Рада Міністрів СРСР віднесла Ужгородський державний університет до першої категорії вузів і передала його у відання Міністерства вищої освіти Радянського Союзу. Відкриття університету в Ужгороді зарубіжна преса тоді намагалася перекреслити, применшити його значення. Одна з газет писала, що, мовляв, в «Ужгороді відкрита гімназія, яку місцеве населення назвало університетом». Та конкретні факти повністю спростують ці необґрунтовані вигадки. Хоч університет розпочав свою роботу тоді, коли Україна приступила до відбудови і розвитку народного господарства, зруйнованого німецько-фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни, в Ужгороді не було відповідної навчальної і науково-технічної бази для вузу, проте завдяки допомозі державних органів області і уряду республіки молодий університет міцнів, набирав сили і педагогічного досвіду. Із 50 найбільших вузів і академічних інститутів стікалися в Ужгородський державний університет нитки цієї допомоги. Інститути Академії наук СРСР та УРСР, колективи Дніпропетровського, Київського, Львівського, Одеського, Харківського, Ленінградського, Московського, Саратовського та інших університетів, Ніжинського педагогічного інституту направляли в Ужгород обладнання для на­вчальних та наукових лабораторій. З вузів Баку, Казані, Тбілісі та інших міст і тодішніх республік сюди надсилали навчальну, науково-технічну, політичну та художню літературу та підручники. З кожним роком ця допомога ставала вагомішою. Численні й цілком заслужені здобутки майже 14-ти тисячного колективу Ужгородського національного університету багато в чому залежать від керівного складу — ректора, проректорів, деканів, завідувачів кафедрами. За період з 1945 до 2005 рр. обов'язки ректора університету виконували: Степан Васильович Добош (серпень-жовтень 1945) Аркадій Михайлович Курішко (1945—1949) Володимир Григорович Ткаченко (1949—1956) Іван Іванович Ленарський (1956—1961) Дмитро Венедиктович Чепур (1961—1977) Володимир Гаврилович Шульга (1977—1980) Володимир Іванович Лендєл (1980—1988) Володимир Юлійович Сливка (1988—2004) Василь Іванович Русин (2004—2005) З лютого 2005 р. ректором Ужгородського національного університету є Микола Миколайович Вегеш





[ред.] Хроніка розвитку і зростання університету

Сучасне керівництво університету — молода (середній вік — 42 роки) і високопрофесійна команда однодумців, яким до снаги вирішувати найскладніші завдання. Проректором з навчальної роботи призначений доктор фізико-математичних наук, професор О. Г. Сливка, проректором з навчально-виховної роботи — доктор філологічних наук, професор Л. О. Белей, проректором з наукової роботи — доктор фізико-математичних наук, професор І.П.Студеняк, проректором із перспектив розвитку університету — доцент В. В. Марина, проректором з адміністративно-господарської роботи — В. В. Шетеля, проректором з капітального будівництва — Я. С. Гук. Нове керівництво університету діє прозоро і виважено, чому в значній мірі сприяє Прес-служба Ужгородського національного університету, яку очолює доцент М. Ю. Токар. Очолювана ним структура плідно співпрацює з Мовною службою (доцент Т. М. Розумик) та Соціологічною лабораторією (доцент Р. Г. Жиленко), а також редакціями університетських газет «Погляд» (редактор В. В. Тарасюк) і «Ужгородський університет» (редактор В. В. Туряниця). Функції радників ректора з різних питань сумлінно виконують М. В.Сідак, А. А. Шекета, О. В. Катринець. Великим обсягом роботи наділений і помічник ректора, старший викладач кафедри політології, В.І.Басараб. Подальшому розвитку університету значно сприяє діяльність наглядової ради, яку очолює державний секретар України Олег Рибачук. Активними членами зарекомендували себе Олег Сєряков, Віктор Пинзеник, Микола Поліщук, Віктор Балога, Олег Гаваші, Петро Скунць та інші визначні державні діячі України, науковці й мистецтвознавці.Сьогодні підготовка фахівців в університеті відбувається за 24 напрямками та 41 спеціальністю на 82 кафедрах та 17 факультетах: біологічному (проф. В.І.Ніколайчук), економічному (член-кореспондент НАН України, проф. В. П.Мікловда), інженерно-технічному (доц. І.І.Туряниця), історичному (доц. В.І.Фенич), фізичному (проф. В. Ю. Лазур), математичному (доц. М. М. Пагиря), медичному (доц. О. О. Болдижар), міжнародних відносин (доц. М. М. Палінчак), післядипломної освіти (проф. І.В.Чопей), стоматологічному (доц. Ю. Ю. Переста), романо-германської філології (доц. С. С. Бобинець), фізичного виховання і спорту (доц. В. А. Товт), філологічному (доц. Ю. М.Бідзіля), хімічному (доц. В. Г. Лендєл), юридичному (проф. В.І.Ярема) та географічному (проф. С. С. Поп). На відділенні післядипломної освіти ведеться підготовка лікарів-інтернів та перепідготовка фахівців із базових спеціальностей, працюють курси підвищення кваліфікації.



Сьогодні в університеті навчається близько дванадцяти тисяч студентів. Перший випуск відбувся у 1951 році, а загалом університет підготував понад 60 тисяч фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» та «магістр». За вагомий внесок у розвиток національної освіти й науки Указом Президента України від 19 жовтня 2000 р. № 1148/2000 університетові присвоєно статус національного і перейменовано на Ужгородський національний університет із наданням четвертого рівня акредитації . Таким чином, ми здобули загальнодержавне визнання. Ми згуртували навколо себе справжню наукову еліту. В університеті на постійній основі працює понад 900 штатних викладачів і наукових співробітників, серед яких — 100 докторів наук та професорів, близько 400 кандидатів наук та доцентів, один член-кореспондент НАН України, один член-кореспондент Української академії аграрних наук. Понад тридцять викладачів мають почесні звання України, зокрема — заслужених діячів науки й техніки, працівників народної освіти, лікарів, винахідників тощо. До проведення навчального процесу та наукових досліджень в університеті щороку на умовах штатного сумісництва залучається близько 20 докторів наук із провідних наукових установ України. Підготовка науково-педагогічних кадрів здійснюється через аспірантуру з 50 спеціальностей та докторантуру. Наукові дослідження ведуться на всіх кафедрах університету, у трьох науково-дослідних інститутах («Фізики й хімії твердого тіла», «Фітотерапії», «Карпатознавства»), в Інституті державного управління та регіонального розвитку, Центрі гунгарології та ін. Можна впевнено сказати, що УжНУ — центр української фізики та інших точних наук. В університеті сформувалися відомі в Україні та за кордоном наукові школи з фізики та хімії складних напівпровідників, дослідження процесів зіткнення електронів і фотонів з атомами та молекулами, емісійної електроніки, алгебри, діалектології, теоретичної та прикладної гастроентерології тощо. Функціонують чотири спеціалізовані ради із захисту кандидатських дисертацій. Видається «Науковий вісник університету» (серії «Медицина», «Біологія», «Математика», «Історія», «Політологія, соціологія, філософія», «Філологія», «Хімія», «Фізика», «Педагогіка», «Економічні науки», «Правознавство»). Науковцями університету видано близько 600 монографій та понад 200 підручників і навчальних посібників. Університетський пункт спостережень штучних космічних об'єктів включено до міжнародних мереж та програм. Щороку на базі університету проводиться близько 10 міжнародних конференцій і симпозіумів, виконується понад 60 науково-дослідних тем із загальним кошторисом понад два млн. гривень. Науковці університету здобули п'ять Державних премій України в галузі науки і техніки, зокрема: «Розробка, дослідження складних некристалічних халькогенідних матеріалів і створення на їх основі елементів оптоелектроніки та лазерної техніки» (1989); «Елементарні процеси та резонансні явища в парних зіткненнях електронів, атомів і іонів» (1995); «Хімія, технологія й властивості халькогенгалогенідних матеріалів» (2000), «Нові фізичні ефекти в сильно анізотропних напівпровідниках та прилади на їх основі» (2001) та у 2003 році — за цикл робіт з проблем регіональної соціально-економічної політики в Україні. Професорсько-викладацький склад університету не зупиняється на досягнутому. Серед найактуальніших проблем наукової діяльності на майбутнє слід назвати: активізацію роботи щодо пошуку позабюджетних джерел фінансування наукових досліджень і розробок з метою розвитку і поліпшення матеріально-технічної бази наукових підрозділів; створення університетського центру міжнародного наукового співробітництва та відкриття на його основі регіонального відділення Національного інформаційного центру України (м. Київ), основним завданням якого буде підготовка міжнародних грантів у рамках ЄНТАС, КОРДЄС, ЦРДФ, міжрегіональних та інших науково-технічних програм; більш сконцентрована орієнтація наукових досліджень на потреби об'єктів господарювання Закарпатського регіону, особливо прикладного напрямку (моніторинг регіональних потреб у високотехнологічних розробках і продуктах, реклама й маркетинг завершених розробок інноваційного спрямування, участь у різних виставках, патентування технічних рішень і інших наукових продуктів); у рамках реалізації державної інноваційної політики шляхом інтеграції вищих навчальних закладів та галузевих науково-дослідних установ завершити роботи для створення на базі СКБ засобів аналітичної техніки Науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту «СКБ ЗАТ» УжНУ, який відіграватиме провідну роль осередку для впровадження високотехнологічних розробок учених УжНУ; розвиток студентської науково-технічної творчості шляхом створення студентської науково-технічної ради, відновлення роботи студентських конструкторських бюро, де б студенти здобували та реалізовували свої практичні навички, готували лабораторні зразки власної продукції тощо. Університет здійснює міжнародне співробітництво за договорами з 42 вищими навчальними закладами тринадцяти країн світу. Ми контактуємо зі Сполученими Штатами Америки, Францією, Канадою, Китаєм, Хорватією, Угорщиною, Словаччиною, Румунією та ін. Постійно у закордонні відрядження виїжджають як викладачі, так і аспіранти та студенти. Діє програма зворотного обміну. Сьогодні університет бере участь у восьми міжнародних наукових програмах. На історичному факультеті відкрито кафедру історії Угорщини та європейсько інтеграції, яку очолив відомий український історик з європейським іменем професор Степан Віднянський. Традиційними стали спільні українсько-румунські археологічні та етнологічні експедиції, в яких бере участь Науково-дослідний інститут карпатознавства (професор В. Г. Котигорошко). З ініціативи доцента О. М. Гвоздяк в УжНУ відкрито філію Інституту Гете. Враховуючи великий внесок зарубіжних вчених у становлення і розвиток університету Вчена рада прийняла рішення про їх відзначення званням «Почесний доктор Ужгородського національного університету». Серед лауреатів — професори Микола Мушинка (Словаччина), Віорел Чубота (Румунія), Міхал Данілак (Словаччина), Олена Рудловчак (Словаччина). З нагоди 60-ти річного ювілею університету започатковано нагородження знаних ужгородських учених почесним званням «Заслужений професор Ужгородського національного університету».



Університет має найбільшу в регіоні наукову бібліотеку (директор — Н. І Гунько), фонди якої налічують 1,5 млн. примірників книг та володіють багатьма унікальними зразками вітчизняного і зарубіжного книгодрукування. Бібліотека зберігає книги великої цінності, серед них, зокрема, інкунабули (першодруковані книги), що побачили світ латинською мовою до 1500 р. Не можна не згадати про рукопис історика Михайла Лучкая «Історія карпатських русинів» (латинською мовою), «Российскую грамматику» Михаїла Ломоносова, збірку безцензурних поем Тараса Шевченка, видану в Празі у 1876 р., «Русалку Дністровую» М.Шашкевича, І.Вагилевича і Я.Головацького, видану в 1837 р. у Будапешті, «Острозьку біблію», надруковану Іваном Федоровим у 1581 р., «Мінею», написану в 1556 р., рукописи Василя Довговича, Олександра Духновича, Арсенія Коцака та ін.



Сьогодні Ужгородський національний університет — найпотужніший осередок освіти і науки в Закарпатті. Лише загальна площа усіх приміщень університету становить 103 тис. кв. м. Ведеться будівництво нового навчально-лабораторного корпусу загальною площею 12 тис. кв. м. У п'яти гуртожитках проживають 2900 студентів та аспірантів. Університет має своє видавництво, спортивний комплекс із закритим 25-метровим плавальним басейном, ботанічний сад, зоологічний музей, високогірну біологічну базу у с. Колочава, спортивно-оздоровчий табір «Скалка», санаторій-профілакторій, гірськолижну базу «Плішка». Багато випускників університету стали відомими вченими, письменниками, педагогами, державними й громадськими діячами. Серед них — академіки й члени-кореспонденти Національної академії наук України М. Ф. Шуба, С. П. Вассер (він же директор Інституту мікології НАН України), В. В.Німчук (директор Інституту українсько мови НАН України), Й. Й.Ділунг, Ю. Ю. Керча, Р.І.Костик, В.І.Кошечко, О. В. Мишанич, В. П.Мікловда, В.І.Пехньо, В.І.Фущич, директор Медичного радіологічного наукового центру Російської академії медичних наук, академік РАМН А. Ф. Циб, директор НДЄ офтальмології ім. Філатова І.І.Логай, лауреат Державної премії України, провідний педіатр України П. С. Мощич, директор Спеціальної астрофізичної обсерваторії Російської академії наук, член-кореспондент РАН Ю. Ю. Балега, лауреати Державної премії ім. Тараса Шевченка письменник Іван Чендей, поети Петро Скунць, Дмитро Кремінь, міністр охорони здоров'я України М.І.Поліщук та багато інших.



UA-Reporter.com