Лумшорська містерія на Івана Купала

Збір урожаю, жнива – здавна вважались священними дійствами і по-особливому вшановувались. Зокрема одне із найголовніших торжеств у слов’ян було свято Літнього Сонцевороту, яке в народі називають «Івана Купала».

З розмахом це магічне атракційне дійство відзначалось цього року в селі Лумшори, котре розкинулось високо на схилах гір та славиться своїми сірководневими купальнями. Родзинка їх - у чанах, в яких гостей «варять», парять, поливають цілющими відварами трав та здійснюють «шокову» терапію, занурюючи їх в холодну воду гірських рік. Все це творять з людьми зовсім не міфічні чорти, а привітні і щиросердечні місцеві горяни.

Купальське дійство почалося з ожинового вина, хреновухи та лумшорських канапок з чорного запашного хліба, оздоблених смальцем, гірким перцем та шматочками квасних огірків, котрими зустрічав гостей щедрий господар Іван Погоріляк. Їства було багатенько, отож воно не виносилось на рушниках, а красувалось на дубових столах, застелених вишитими скатертинами у мисливській садибі.

Неймовірно чисте повітря спирало дух та тішило легені, що так звикли до міського смогу. Ніздрі лоскотав димок, у котрому томились свіжоприготовлені народні страви. Пахощі бограчу та поливки над якими чаклували чеські гості, п’янким ароматом розносились довкіллям.

Народ розгулював у вишиванках під звуки автентичного фольклору. Місцеві колективи майстерно виконували обрядові пісні, які занурювали гостей в атмосферу купальської містики.

Дівчата швиденько зорієнтувались на новій місцині та віднайшли поряд квітучу галявину. Красуні рвали розкішні польові квіти і листя папороті, із котрих наплели вінків. Кожна із них, знаючи, що зілля напередодні Купала набуває сакральних властивостей, потайки чаклувала та «плела» своє щастя, свою долю.

В цей час публіку запалювали невгамовні та веселі ведучі Олеся і Ростислав, які сипали купальськими цікавинками та гумором.

Головною подією свята стало колективне плетіння довжелезного вінка із медоносної цілющої рослини іван-чай. Все це супроводжувалось морем драйву, хорошого настрою, задіяністю усіх присутніх. Врешті спільними зусиллями закарпатців, донеччан, киян, мешканців Росії, гостей із Чехії та Словаччини був сплетений найдовший вінок єдності, дружби, братерства. Лумшорський КУПАЛЬСЬКИЙ вінок, довжиною 400 метрів побив всеукраїнський рекорд, що на 100м більший від зафіксованого в 2011р у київській області.

Вінок був настільки довгим, що ним огорнули усю лумшорську гостинну садибу, яка відтепер отримала свій сакральний оберіг від ворожої та нечистої сили.

Цінність цього дійства полягала в тому, що воно стало справжнім, не постановочно-театральним, народним гулянням. Усі присутні були не глядачами, а безпосередніми учасниками, котрі отримали масу задоволення і позитивних вражень.

Тут і квітку папороті в лісі шукали, і Марену з Купало палили, і дівчата чаклували та вінки по воді пускали. А який був бограч!!! Смачнющий, з димком! Всі веселились, до несхочу, танцювали під запальні мелодії перечинських гудаків та ужгородського гурту Етюд-М. Хтось в чанах, у цілющих трав’яних настоях купався. Хтось в річці, в кришталево чистій воді плескався. Море зелені, чисте блакитне небо, спів пташок, запах гір, лісу, народного запалу - усе це радувало зір, слух, нюх та наповнювало емоціями.

На завершення хочу по-своєму інтерпретувати слова із пісні у виконанні Софії Ротару:

«Завітайте в Закарпаття !

Завітайте, люди добрі,

Завше будуть раді Вам,

Хлібом—сіллю Вас зустрінуть,

Файну пісню заспівають про чудовий милий край…»

Використано фото Данила Баника