А кому, кому скарби Підкарпатської Русі?

Два дні в моравському місті Високе Мито (Чехія, Пардубицький край) відбулась міжнародна наукова конференція-семінар из проблем збереження русинської церковної дерев’яної архітектури під назвою „Дерев’яні скарби з Підкарпатської Русі та Східної Словаччини”. Одним з учасників конференції був гість з Ужгорода кандидат філологічних наук, директор приватного видавництва Валерій Падяк.

Афіша виставки "Дерев’яні скарби з Підкарпатської Русі".

Організатор конференції – Регіональний музей у м.Високе Мито, який є одним із найстаріших музеїв Чехії. Подібний захід музей проводить вперше, хоча рівень проведення наукового семінару та супутніх культурних акцій свідчить про значний потенціал музею у цій справі. Усвідомлення приналежності русинської дерев’яної церковної архітектури до найвищих надбань не тільки європейської, але й світової культури та масові факти нищення протягом останнього півстоліття цих пам’яток пізнього середньовіччя примушують сьогодні шукати цивілізований вихід із цього становища.

Чеська сторона, за словами директора музею mgr. Їржи Юнека, висловлює бажання поділитися своїм позитивним досвідом з цієї проблеми, адже, як відомо, в 20-30-х роках ХХ століття з території Підкарпатської Русі до Чехії і Моравії було перевезено (трансферовано) шість дерев’яних храмів. Всі вони сьогодні під охороною держави, яка не тільки декларує свою причетність до збереження сакральної архітектури, але й суттєво сприяє їх фінансуванню. Ці храми знаходяться в Празі (з села Медведівці, 17 ст.), Градці Краловем (з Малої Поляни, Пряшівщина, 16 ст.), в Добжікові (з Холмовець, поблизу Севлюша, з 1669 р.), Новій Паці (з Обави, поблизу Мукачева, 18 ст.), в Бланску (з Нижнього Селища, 1641 р.) та в Кунчицях під Онджейнікем ( з Глинянець, кінець 17 ст.) . П’ять із шести храмів на новому місті знову освячено, там проходять богослужіння. Церкви знаходяться у розпорядженні церковних громад – православної (1), греко-католицької (1), католицької (1) та церкви чехословацької гуситської (2). Церкви є привабливими для туристів, що (разом із кольоровими листівками із зображенням церкви, буклетами) є одним із джерел утримання церковною громадою свого храму в належному стані. Підведено до будівель і сигналізацію.

Про рівень державної підтримки у збереженні цих пам’яток архітектури свідчить хоча б і той факт: тільки на реставрацію олтаря в Добжікові протягом 2001-2003 років міністерство культури Чеської республіки виділило 2,1 млн. чеських крон ($ 84 тис.). Сьогодні на відреставрований іконостас надходять запити (для тимчасової експозиції) від найпрестижніших музеїв Чехії та Європи.

Участь у науковій конференції взяли дослідники з Праги, Брно, Пардубиць, Високого Мита, а також спеціалісти зі Словаччини, представлені тут Земплинським музеєм (м.Міхайлівці) та Шаришським музеєм (м.Бірдіїв). На жаль, від Закарпаття був присутнім тільки один учасник – В.Падяк. (Можливо, через те, що всі витрати кожен учасник оплачував самотужки).

Відповідно до статусу міжнародної наукової конференції, вона пройшла у просторах міської управи Високого Мита, гостей та присутніх привітала завідуюча відділу культури та охорони пам’яток історії Пардубицького краю mgr. Надежда Пемлова та директор музею Їржи Юнек.

Усі доповіді були підготовлені та виголошені на високому науковому рівні. Відкрив наукове засідання к.ф.н. В.Падяк, який оголосив тему „Дерев’яні сакральні храми на Підкарпатській Русі: До історії переміщення церкви з Нижнього Селища”. Архівні матеріали, що потрапили досліднику в руки, дають можливість простежити всі етапи розбирання та відновлення на новому місті Нижнєселищанської церкви. Вдалося й встановити точну дату побудови цієї церкви – 29 липня 1641 року. Доповідач також звернув увагу на незворотності великих культурних та історичних втрат суспільства, моральному аспекті у зв’язку із штучним переміщенням церков на нове місце. Адже при цьому руйнується все внутрішнє убранство храму, його бічні розписи. Руйнується (деградує) й сільська громада, яка з легкістю на серці готова віддати (або й продати!) 300-400-літній храм, в якому молились їхні далекі пращури, де їх хрестили, вінчали та відспівували. Інколи сільські громади на Закарпатті навіть не уявляють собі, володарями яких унікальних та безцінних історико-архітектурних пам’яток вони є. Відродити в цих людях, в цих громадах історичну пам’ять – це би значило, знайти шлях до збереження унікальної русинської дерев’яної архітектури, яка сьогодні у занедбаному стані. Допомогти кожній сільській громаді відремонтувати та утримувати у належному стані їхні дерев’яні шедеври – це має стати екзаменом для влади на її вміння бачити історичну та духовну перспективу. На жаль, на Закарпатті у кабінетах державних чиновників переважають інші думки щодо порятунку дерев’яних церков – чим швидше всі занедбані храми перевезти до Ужгорода!?

Магістр Дана Барнова разом із доктором Мартіном Молнаром, які представляли Земплинський музей (м.Міхайлівці), у своїй доповіді акцентували увагу на проблемі відновлення дерев’яної сакральної архітектури русинів Земплинського краю, на традиціях внутрішнього убранства церков та детально висвітлили тему іконостасу і його окремих елементів.

Доктор Франтішек Ґутек (Бардіївський музей) розповів про охорону пам’яток дерев’яної архітектури у Шариському краї та поділився досвідом нещодавного вдалого (повторного) перевезення церкви з Бардіївських купель. Там вона не діяла, як музейний експонат привертала увагу лише поодиноких відпочиваючих. А тепер церкву перевезено до одного з сіл району, громада її освятила на новому місці.

Особливе зацікавлення учасників конференції викликав звіт про результати реставраційних робіт по відновленню іконостасу церкви у с.Добжікові. Співдоповідачками тут виступили доктор Зденка Паукратова та академічна художниця Гана Вітова.

Змістовно виступили перед присутніми також інженер Йозеф Кунцл з Брно („Можливості дендрохронологічного датування деревини на Підкарпатській Русі”), Павел Буреш з Праги („Дерев’яні церковні будови в Чеській республіці”), Їржи Славік з Пардубиць („Дерев’яна церква в Славонові”).

Увечері музей зібрав чимало місцевих жителів послухати лекцію про історію та сучасність Підкарпатської Русі, яку провів відомий фотограф Їржи Гавел, супроводжуючи її демонстрацією на великому екрані фотознімків, зроблених під час подорожей Карпатами. До речі, Ї.Гавел – автор цікавого фотоальбому „Дерев’яні церкви на Підкарпатській Русі” , який у 2004 році вийшов у Празі.

Регіональний музей у Високому Миті спеціально до наукового семінару підготував виставку на тему „Дерев’яні скарби з Підкарпатської Русі: шість церков, перевезених в Чехію та на Мораву у 30-і рр. ХХ ст.”, яка експонуватиметься з 13 листопада 2005 р. до 15 січня 2006 року. Відповідальний працівник музею магістр Міхал Бенда до вистави випустив одноіменний кольоровий каталог, багато ілюстрований архівними документами.

Друга частина наукового семінару розпочалася екскурсією до Добжікова, де учасники мали можливість оглянути церкву Всіх Святих та переконатись у її доброму стані. Екскурсію провів священик церкви чехословацької гуситської магістер Їржи Плгак. Цю церкву було споруджено у 1669 році у с.Велика Копаня та у 1857 році продано сільскій громаді с.Холмовець (нині Виноградівський р-н). Під час будівництва у цьому селі нового кам’яного храму стару дерев’яну церкву, вже напівзруйновану, у 1930 році за 16 тисяч чехословацьких крон відкупив сенатор Вацлав Клофач та поставив у себе в маєтку с.Добжіков.

Далі учасники автобусом направилися до міста Градец Кралове, де знаходиться ще одна русинська „перлина” – церква Святого Миколая. Зведена, здається, на початку ХVІ ст. у с.Габура (Східна Словаччина), вона була перевезена у 1744-1745 роках до с.Мала Поляна та під час Першої світової війни значно ушкоджена. Як така, що не використовувалась при богослужінні, оскільки село на той час мало новий кам’яний храм, церква у 1935 році була відкуплена за 12 тисяч чех. крон та на сьогодні є предметом гордості жителів м. Градец Кралове. Церква служить православній громаді міста. Дуже змістовно про це учасникам конференції розповів священик цього храму Мілан Ярош.

Учасники конференції підтримали ідею Регіонального музею у Високому Миті організувати та провести на Східній Словаччині та Закарпатті влітку 2006 року пересувну виставку, яка б наголошувала на світовому значенні шедеврів русинської дерев’яної архітектури та необхідності її збереження для наступних поколінь. Як зразків геніальності та майстровитості наших пращурів, наділених відчуттям краси та гармонії, здатних за допомоги однієї лише сокири, без єдиного цвяха творити шедеври. Важливо, щоб ця проблема вже сьогодні опинилась у полі зору ЮНЕСКО. Можливо, завтра вже й не буде що рятувати!
У полі зору Міжнародного комітету славістів — русинська літературна мова
В Ужгороді відбувся вечір пам’яті Іштвана Удварі
Стівен Чепа відвідав Ужгородське Общество ім. А.Духновича та публічно "відлупцював" автора компромату П.Годьмаша "со товарищи"
В Ужгородському Обществі ім.Александра Духновича — нове керівництво