Вип’ю погар закарпатського вина...

Для когось із дня Святого Миколая, а для когось пізніше розпочався "місячник" постійних застіль. Свята потребують не лише традиційних і вишуканих страв, а й алкогольних напоїв. Серед них обов'язково має бути і добре вино. Та як з'ясувати, наскільки воно добре?

Ввести — скасувати

У перші дні листопада Президент Віктор Ющенко скасував перший пункт свого квітневого указу про розробку й запровадження ще одних обов'язкових марок на алкогольну й тютюнову продукцію. Чергова епопея з намаганням дати лад підакцизним товарам завершилася нічим. Та це знову ж була спроба, так би мовити, на користь держави, котра теоретично мала на меті вивести виробництво з тіні й спрямувати гроші від "податку на задоволення "до держбюджету. Натомість простого й ефективного механізму, як споживачеві вирізнити справді якісний продукт, ніхто придумувати й не береться.

Акцизи у нас то вводять, то скасовують, або ж змінюють їх "зовнішність" так часто, що встежити за цим годі навіть спеціалістам. Пригадуються телесюжети у новинах, коли нового президента, який на початку керування державою простодушно спробував виходити "до народу", атакували з вимогою чи то ввести голограми для захисту акцизних марок, чи то, навпаки, скасувати їх, бо це, мовляв, лобістський проект під одного виробника голограм.

Марка на марку про марку

Своїм квітневим Указом «Про вдосконалення контролю за виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів» Президент відмінив обов'язковість захисту акцизних марок голограмами. Натомість Кабміну доручив ввести обов'язкове позначення цієї продукції контрольно-обліковими марками (КОМ) для ідентифікації в автоматизованому режимі. Протягом місяця уряд мав розробити й затвердити взірець такої марки і порядок маркування, а протягом кварталу — розпочати її виробництво. Марка мала бути самоклейною, підвищеного рівня захисту, містити інформацію про продукт, конкретну партію, виробника й першого покупця продукції (наприклад, акцизний склад) та, звичайно, мати власний номер — усе це у вигляді двомірного штрихового коду.

І навіть податкова проти

Указ викликав чимало нарікань. Мовляв, він обходив визначену законом процедуру, за якою будь-який регуляторний акт слід як проект виносити на місяць для загального ознайомлення, обговорення та пропозицій. Відтак треба обґрунтувати, тобто цифрами і фактами довести, що у суспільстві існує проблема і саме так її ефективно можна вирішити. Також, за словами експертів, він порушував закон, яким визначено порядок маркування підакцизних товарів.

Висловлювалися й сумніви щодо доцільності такого "контролю за засобами контролю", себто самими марками. Так, спеціалісти запевняють, що, оскільки все цигаркове виробництво (95 %) у нас скуплене західними компаніями, які працюють прозоро, й економічно невигідно завозити таку продукцію контрабандою, "ліві" цигарки становлять заледве 2 — 4 %. Тому ще один "контроль" у тютюновій галузі призведе лише до підвищення цін. Адже власне марка коштуватиме 23 копійки, а з усіма організаційними витратами здорожить пачку цигарок майже на гривню.

В алкогольній же галузі з 1 травня ввели майже 180 різновидів акцизних марок, в яких закодовано чи не все: вітчизняні це вироби або імпортовані; якщо українські, то в якій області вироблені; вміст етилового спирту, належність до горілчаних, лікеро-горілчаних чи винних продуктів, у тарі якої ємності перебувають. Тому принаймні дивною видавалася ідея вводити ще одну марку про марку.

З такими аргументами до президента зверталися Асоціація «Союз оптовиків і виробників алкоголю й тютюну» (СОВАТ) та «Укртю-тюн», Асоціація виноградарів і виноробів, їхні керманичі кажуть, що написали листи й главі держави, й тодішній прем'єрш Юлії Тимошенко, але відповіді так і не дочекалися. Цікаво, що в пресі з'явилися повідомлення, що й Державна податкова адміністрація України була проти запровадження КОМ.

А на місцях і не чули

Хоч, звісно, були й голоси "за". Аргументували, зокрема, тим, що акцизні марки часто підробляють, уся система їх функціонування допотопна, псує естетику пляшок тощо. А загалом ринок акцизних товарів України чималий. За даними експертів, лише тютюновий оцінюється на рівні 7 млрд. гривень за рік, а алкогольний — 6,5 млрд. Тому гріх на ньому не погосподарювати, ще якусь копійку витиснути.

Невідомо, на що там Кабмін спромігся, виконуючи президентський указ, але очевидно, що за три місяці після квітневого документа марки впроваджувати не почали. Більше того, чиновники, причетні до цих питань на місцях, навіть не знали, що то "хотіло бути". Скажімо, у нашій, "найбільш винній" із західних, області у відділі харчової промисловості головного управління облдержадміністрації вже й після листопадового указу глави держави пояснювали: "Так, щось десь таке у газеті, здається, було, але до нашого департаменту офіційно документів не надходило. Що у тих марках мали зазначати? Ану, спробуймо разом поміркувати про це з погляду логіки..." їхні дзвінки до колег з інших виконавчих структур дали подібний до вже зазначеного результат. А в регіональному управлінні Департаменту акцизного збору та контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів ДПА України в області відповіли лаконічно: "Був указ Президента у квітні, і був указ, котрий усе скасував. А більше нічого ми не отримували. І ніяких міркувань "треба чи не треба", "добре чи погано" — наше діло виконувати".

Найнадійніша інформація — з "циганської пошти"

А поки такі речі мусуються в державі, кожен із нас іде до магазину й купує горілку,

цигарки, вино. З останнім найскладніше. На кожній етикетці — мало не роман із прикметників найвищого ступеня порівняння: виготовлено в сонячних долинах, "де з дерев спадають тихі роси", з найкращих, напоєних ласкавим сонечком європейських сортів винограду урожаю трьох років і т. ін. І жоден виробник не скаже, чи це вино виготовлене з порошків (а таких підприємств і на Закарпатті вистачає). Тож споживачеві доводиться орієнтуватися на: 1) власний досвід, який здобувається через купівлю і дегустацію різних вин; 2) десь вичитане (іноді деякі виробники "засвічують" перед журналістами конкурентів; 3) “циганську пошту" — досвід родичів, знайомих і друзів. А держава навіть не докладає зусиль придумати якусь марку чи іншу позначку, котра би зобов'язувала виробників подавати вичерпну і правдиву інформацію, щоб кожен знав, з чого і як зроблена продукція. Може, вино, виготовлене з порошку чи з виноградного сусла, й непогане, але ж споживач повинен знати, аби реалізувати своє право на вибір. Як, наприклад, у Європі, де, пропонуючи продукти з умістом генетичне модифікованої сировини, чітко позначають її наявність на упаковці й цінниках. А ми хіба не європейці?

Лариса Подоляк, "West експрес".
Закарпаття: Виноград — до комори!
Якими будуть цьогоріч знамениті закарпатські вина?
На Закарпатті усі виноградні плантації — морально застарілі?
Золоті медалі привезли із Сочі середнянські вина "Троянда Закарпаття" та "Спокусниця"