Виявлення майна боржника та накладення заборони на його відчуження

Виконавчі дії, спрямовані на звернення стягнення на майно боржника, є комплексними і складаються з виявлення майна, його арешту (опису), вилучення та примусової реалізації.

При зверненні стягнення на майно боржник має право вказати на ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. І така заява підлягає задоволенню, якщо вона не порушує інтересів стягувача і не перешкоджає виконанню рішення. Але остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Початковою дією при зверненні стягнення на майно боржника є його виявлення, якщо воно не було описане на забезпечення виконання рішення суду. Способи виявлення майна можуть бути різні, але серед них важливе значення має реалізація державним виконавцем наданого йому права входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, провадити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища, а також одержувати від інших осіб необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію
На виявлене майно боржника накладається арешт, який полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а при необхідності — в обмеженні права користування майном чи його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам.
Арешт майна застосовується з метою: 1) забезпечення збереження майна боржника, що підлягає подальшій передачі стягувачеві або реалізації; 2) виконання рішення (постанови, вироку) про конфіскацію майна; 3) виконання ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи інших осіб, зокрема ухвали суду про забезпечення.
Арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може здійснюватися як під час відкриття виконавчого провадження, так і в процесі здійснення інших виконавчих дій. Арешт накладається або на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. Постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом. Тобто, з моменту накладення постанови про арешт та заборону на відчуження майна боржника, боржник чи особа, яка прийняла на відповідальне зберігання майно, яке було описане та арештоване, при намаганні вчинити будь-які дії з даним майном, несе, насамперед, кримінальну відповідальність.
Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п’ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Начальник відділу організації
та контролю за виконанням рішень
Державної виконавчої служби
Головного управління юстиції
у Закарпатській області
Н.С.Фуцур