Земельні ділянки біля Ужгородського кар’єру виділені з грубим порушенням Закону

І хоча це видно “неозброєним оком”, на темі і надалі спекулюють “зацікавлені особи”.

Темою земельних ділянок, виділених в 2010-му році Ужгородською міськрадою на об’їзній дорозі неподалік ужгородського кар’єру, продовжують спекулювати.
Нагадаємо, 6 листопада на той момент в.о. міського голови Ужгорода Віктор Щадей звинуватив народного депутата України Валерія Пацкана в тому, що той нібито хоче позбавити земельних ділянок велику кількість ужгородських сімей. Підставою для звинувачення став запит від нардепа прокурору області, щоб органи перевірили, чи законно діяла Ужгородська міськрада, виділяючи земельні наділи.
За версією Щадея, запит був поданий в корисливих цілях – нібито ці ділянки заважають проїхати до ділянки, яка належить Валерію Пацкану.
Народний депутат відповів на цей закид, докладно пояснюючи і чітко аргументуючи свою позицію. (Прочитати відповідь можна за посиланням http://udar.uz.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=470:-q-500-q&catid=1:lennovostej).
І здавалося, що непорозуміння було вирішене. Втім, нині тему знову підняли і звинувачують нардепа в корисливих цілях по другому колу. Щоб розібратися в ситуації без надмірного галасу, ми звернулися до досвідчених закарпатських юристів, щоб вони пояснили ситуацію навколо ділянок з фахової точки зору. Пропонуємо їх вашій увазі.
Будівництво на ділянках, що розташовані на відстані менше ніж 100 метрів від краю дороги загальнодержавного значення заборонено
Ярослав Греца, керуючий партнер Юридичної компанії «Греца і Партнери», прокоментував це питання наступним чином: “Для правильної юридичної оцінки даної ситуації важливе значення має місце розташування спірних земельних ділянок, а також їх цільове призначення. Якщо ці земельні ділянки дійсно розташовані уздовж меж автомобільної дороги загального користування державного значення "Обхід м. Ужгород-контрольно-пропускний пункт "Ужгород" (відповідний статус автомобільної дороги закріплений постановами Кабінету міністрів України), то необхідно врахувати, що на них тоді поширюються обмеження, встановлені пунктом 22 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30.03.1994 року за № 198.
Вказана правова норма чітко передбачає, що у придорожній зоні автомобільних (позаміських) доріг забороняється будівництво житлових будинків, господарських і промислових споруд від краю проїзної частини на відстані не менше ніж 100 метрів на ділянках доріг державного значення I, II і III категорій, що побудовані або будуються в обхід міст і селищ міського типу, сільських населених пунктів.
Отже, якщо ці ділянки розташовані на відстані менше ніж 100 метрів від краю дороги загальнодержавного значення, будівництво на цих ділянках житлових будинків, господарських і промислових споруд заборонено. І якщо міська рада надала у власність громадян ці земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, то відповідні рішення ради не відповідають вищенаведеним приписам законодавства України.
Розв’язання даної спірної ситуації повинно здійснюватись виключно у правовому полі. Перш за все правову оцінку законності чи протиправності відповідних рішень міської ради повинен дати суд, як це прийнято у всіх цивілізованих державах. Якщо рішення ради будуть визнані протиправними і скасовані судом, з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів громадян, міська рада, у повній відповідності до вимог Земельного кодексу України або може надати у власність громадян інші земельні ділянки, які не будуть розташовані в межах визначених обмежень, або розглянути питання про зміну цільового призначення землі, що не передбачатиме можливість її забудови”.

“Розмови про велику кількість простих ужгородців, які можуть лишитися без землі, є маніпуляцією”

Адвокат Євген Старцев також переконаний, що видача ділянок на цьому місці під індивідуальну забудову суперечить ряду нормативно-правових актів, зокрема земельному законодавству та актам, які регулюють статус доріг державного значення.
“Існують чіткі обмеження, згідно з якими земельну ділянку у придорожній зоні автомобільних (позаміських) доріг надавати забороняється та не можна використовувати під індивідуальну забудову, позаяк така забудова не буде відповідати інтересам місцевої громади. Кожному відомо, що з часом зростає кількість автомобільного транспорту, через що необхідно розширювати дорожню інфраструктуру, закріпляти її на відповідному правовому рівні в межах існуючої території. В той же час орган місцевого самоврядування, на мою думку, міг врахувати не тільки потреби фізичних осіб, яким надавалися такі ділянки, а й суспільні потреби, викликані необхідністю покращення доріг у нашому місті. В разі дотримання органом місцевого самоврядування вказаних правил не було б допущено порушення прав та інтересів теперішніх власників земельних ділянок.
Стосовно подання запиту до прокуратури, можу сказати, що Валерій Пацкан вчинив його абсолютно правильно. Громадська позиція кожного мешканця міста повинна базуватись на звичайних принципах дотримання прав та свобод всіх містян та проявляти ініціативу там, де порушуються діями або бездіяльністю з боку органів державної влади або органів самоврядування норми права. Крім того, наскільки мені відомо, він також звертався до Ужгородської міськради з пропозицією виділити людям, які отримали спірні ділянки на цій території, аналогічні за розмірами земельні наділи в іншій частині міста, де б індивідуальна забудова не заперечувала законодавству. Мені здається, в даній ситуації це стало б для міськради найкращим виходом із ситуації.
Мені доводилося читати позицію представників міськради в соціальних мережах та інтернет-ресурсах. Вимушений сказати, що свою позицію вони не підтверджують нормативно-правовими актами, а тому вона більше виглядає, як спроба захистити свої інтереси, а не домогтися справедливості.
До того, ж маніпуляцією є розмови про велику кількість простих ужгородців, які можуть лишитися без землі. Наскільки мені відомо, ніхто не позбавляв їх права, враховуючи ситуацію, що склалась, захистити свої власні інтереси, звернувшись до Ужгородської міської ради для виділення їм іншої рівнозначної, але не обтяженої земельної ділянки.
В будь-якому випадку, хто правий у даній ситуації, повинен вирішити суд. Сторони представлять свої аргументи і в змагальності доводитимуть, хто з них правий. Виходячи з цього, суд приймає рішення іменем Закону”, – наголосив адвокат.

Це питання можна вирішити із задоволенням потреб громадян

Представники юридичної компанії “Колегіум” стверджують, що “неякісність підготовки землевпорядної документації відповідними розробниками проектної документації в Ужгороді є системним та масовим явищем”. Однак, на їх думку, вихід із ситуації є. Зокрема, одним із найбільш ймовірних варіантів правового врегулювання існуючої ситуації є наступний:

Скасування рішення органу місцевого самоврядування у т.ч. самостійно Радою;
 Одночасно вирішення питання про повернення сплачених громадянами коштів на так званий «благоустрій», пайовий внесок, що в десятки разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати та відновлення в судовому чи адміністративному порядку невикористаного права громадян на безоплатну приватизацію земельних ділянок;
 Надання таким громадянам інших земельних ділянок;
 Зміна цільового призначення (за заявою та згодою власників) земельних ділянок з тими ж наслідками, що описані вище.

Закарпатська обласна організація партії "УДАР"