Що в першу чергу потребує мобілізований до війська?

Білизну, шкарпетки, каски, бронежилети, окуляри, рукавиці та ще багато іншого воякам, які готуються до відправки в АТО, потрібно купувати самотужки.

Вже тиждень, відколи в Україні розпочато четверту мобілізаційну хвилю. Понад 60% українців, які підлягають мобілізації, вже отримали оповіщення. Активно мобілізовують і на Львівщині, проте наразі конкретних цифр не називають.
Загалом за перший етап четвертої хвилі мобілізації в області планують мобілізувати три тисячі військовозобов’язаних. Керівництво держави, а за ними й військові запевняють, що “голі-босі” цього разу не воюватимуть.
“Держава забезпечує усім необхідним: формою, взуттям, харчуванням, засобами особистого захисту. Звичайно призвані повинні брати із собою засоби особистої гігієни. Згідно із законом України, видається комплект форми, “білуха”, бушлат, цим хлопці забезпечені. Все інше за власним бажанням. Здебільшого люди самі знають, що їм потрібно, а на загал у тому, що дає держава, не замерзнуть”, – розповів учора “Пошті” речник Львівського обласного військового комісаріату Роман Поронюк.
“Автомат дадуть точно!”
Натомість військові, які вже побували в зоні АТО, кажуть, що не все так просто, і потрібно брати із собою чимало справді необхідних речей: тактичні окуляри, ліхтарики, рукавиці, запасні берці, білизну і навіть змінну форму!
“Є поняття речового забезпечення, але туди не входять такі речі, як термобілизна, теплі берці, тактичні окуляри. Цього у нас на забезпеченні немає, тому цього хлопцям не дадуть, але все це треба мати із собою. Ми досі користуємося дещо застарілими нормами забезпечення військово­службовців, – розповідає “Пошті” підполковник Тарас Грень.
– А якщо коротко, то бійцеві з собою треба брати все те, що й у звичайний похід, коли йдете у ліс, в гори. Необхідні теплі шкарпетки, тепла білизна, ґумові чоботи, тактичні окуляри обов’язково, рукавиці теплі, а ще можна взяти прості будівельні рукавиці, вони легко сушаться. В них можна і дрова рубати, і вдягнути під основні рукавиці.
Обов’язково треба подбати про аптечку, візьміть протигрипозні препарати, краплі до носа, трохи гірчичників. А ще додаткові устілки, дощовики, таблетки для розпалювання багаття, кресало. Армія дасть однострій, автомат, зараз бронежилети видають, а от з касками є проблема, наскільки я знаю”.
Волонтери – надійний тил
Із перших днів першої мобілізації на підмогу тим, хто йде воювати, поспішають волонтери і люди, чий спокій захищають бійці там, на сході. Вони працюють і не озираються на владу, і зі всіх сил намагаються не казати бійцям “немає”.
Ірина Яремко, волонтер, співкоординатор Центру забезпечення військових Народної Самооборони Львівщини, розповіла “Пошті”, чого саме потребують хлопці на передовій.
“Знову починається запит на бронежилети і шоломи. І ми трохи збентежені тим, що бронежилетів, шоломів не маємо, то є дуже коштовні речі. Ми думаємо, де їх брати і де брати гроші на них. Найдорожчий бронежилет, який ми купували, коштував 200 євро, а найдорожчий шолом – 120 євро, це дорого, але бувають і ще дорожчі. Дуже складно зараз. Ми думали, що від держави вже йде серйозніше забезпечення…
Але, знаєте, коли мобілізовують людину, то, вибачте, але вона не дуже вірить, що йому дадуть забезпечення високого рівня. Треба зрозуміти ту людину, якій прийшла повістка, і тих батьків, які відправляють до війська. Ми розуміємо, але дуже шкода, що ми зараз тим допомогти не можемо. Стосовно бронежилетів та шоломів наразі звертаються одиниці”, – каже Ірина Яремко.
Волонтерка розповідає, що військовослужбовці просять запасну форму та взуття. Те, з чим їхали воювати вперше, своє вже відслужило. “Хлопці, які там вже побували, а до нас часто приходять із госпіталів, військові, які повертаються туди з ротації, вони зазвичай просять додаткову форму, додаткові берці. Держава видала по одному комплекту, але воно все не витримує тої інтенсивності ношення – це ж війна. Тож форма, берці – ці питання завжди актуальні. Звичайно, потрібні і спеціальні речі: розгрузки, ліхтарики, спеціальні ножі, наплічники спеціальні”, – каже волонтерка.
Після останньої поїздки на схід волонтери зі своїх складів забрали все, що можна було. “Бо то є злочин, коли воно лежить тут”, – каже пані Ірина. Але не за все, що повезли хлопцям, волонтери змогли розрахуватись… “На жаль, ми ще є й в боргах, тому що нам пошили форму, а ми ще й не маємо грошей, щоби за неї розрахуватися”, – каже пані Ірина.
Люди долучаються, діляться грошима, речами та вже не так, як раніше, волонтери розуміють і без краплини осуду думають, де взяти гроші на такі необхідні речі для нових бійців.
“Розуміємо людей. До нас приходять постійні наші благодійники, які отримують пенсію і якусь частинку, хто сто, хто двісті гривень приносить, ті люди нам не зраджують. Але, на жаль, активність людей впала. Ми хочемо звернутися до підприємців, які працюють, які можуть поділитися. Бо насправді непросто все, непросто… Ми були в Кримському, там зараз шалені обстріли, і розумієш, а раптом їм треба міняти місце дислокації, і нема часу, аби все збирати, нема часу пакуватися, бо це війна. Такі речі, як вологі серветки, шкарпетки, навіть білизна – вони необхідні! Хлопці не завжди мають можливість і час митися, а не те що прати речі і сушити!”, – резюмує Ірина Яремко.
Вікторія Савіцька