Педофілія або сімейне рейдерство по-ужгородськи

Наш сайт вже висвітлював перебіг судової справи, котра стосується Дмитра Бородіна, котрого звинувачують у доведенні до самогубства власного сина. Завтра, 6 березня, відбудеться повторне слухання цієї справи. З цієї нагоди до редакції звернувся громадський активіст Павло Мигович. Нині публікуємо його точку зору на цю резонансну справу.

Я, Мигович Павло, бізнесмен, в минулому депутат міської ради та багаторічний громадський активіст, в 2011 році випадково став свідком сімейної драми, яка на жаль, закінчилася трагедією.
Сім'ю Бородіних я знаю з дитинства і звичайно ж, з усім забралом душі кинувся їм допомогти у надзвичайно складній ситуації, яка тоді склалася. Не важко було передбачити, що ця іторія може мати дуже драматичне повідомлення, адже тема для спекуляцій була вибрана надзвичайно дика, а як її перенесуть усі члени сім'і, в першу чергу маленький Дімка - уявити собі було важко.
Спочатку, коли я дізнався про такий факт, хотів прийти і грубо кажучи скалічити "такого батька".
Але почувши всі його аргументи та його батьків, вирішив, що необхідно детально все перепровірити.
І от в результаті великого детального збору інформації, я зрозумів, що причиною виявилося бажання матері залишити собі дітей (щоб отримувати фін.допомогу) та добитися відмови чоловіка від спільного майна(квартири).
Це було висказано мені в очі Бородіною Анною (матір'ю), під час чергового раунду переговорів між нею та її чоловіком, в який я повним ходом включився.
На моє питання, а як бути з ситуацією, що в тебе опікунська рада хоче відібрати дітей за катастрофічний недогляд за ними, і тут вона запропонувала переговорити зі своєю сестрою Олею, яка живе в Києві та є дуже впливовою людиною.
Під час розмови почув слідуюче: нехай забирають, я їх і так потім заберу, всиновлю, почну отримувати суттєву допомогу, а дітей верну Ані, разом з щомісячними платежами. От так, все просто і зрозуміло...

При такому розкладі вона залишить Бородіна Д. в спокої і відкличе заяву. Такі самі слова у неї були зі своїм чоловіком на початку розлучення, мовляв, не хочеш по добру, згною в тюрьмі та все одно відберу...

Чи міг він тоді уявити, що вона здатна на такий наклеп?Напевно, хіба що в страшному сні. Що ж послужило доказовою базою: заява матері, підтвердження факту згвалтування власне дитиною та заключення "якогось" психолога про реальність даного факту, і все !

Почався довгий період розгляду крим.справи, але ж необхідна професійна експертиза.

Її провели у Львівському спеціалізованому центрі, де виявилося, що син оббрехав батька під впливом матері, яка йому чимось пригрозила (а фантазія, як бачимо у неї бурхлива). Ну що ж казці кінець, але де ж там...

Експертизу провели приблизно в період, коли дитина покінчила життя самогубством(точно не знаю), а сприяло цьому багато що, і нестерпне життя серед ровесників, завдяки гучній специфічній темі, нестримне бажання дитини перейти жити до батька та тричі вже надану на це дитині згоду на протязі останніх півроку (і це при розгляді справи про згвалтування цієї ж дитини).

Останній раз мати навіть дозволила перевести дитину в 15 школу, з 19 , де всі брати навчалися. Йому купили вже нову форму,обставили у бабки з дідиком свій куток...

Треба було бачити щастя цієї дитини, а з нею у мене була неодноразова щира розмова і я реально знав, що відбувається. Як я після володіння такою інформацією міг не стати свідком у цій справі, до відмови в якій мене хто тільки не відговорював, мовляв і себе скомпроментуєш таким г...м.

Але матір знову відмовила. І от настав теплий святковий день (здається 9.07.2012р.), під час якого Бондаренко А. вирішила піти на кришу та розвісити рибу для сушки, і не найшла нічого кращого, як взяти з собою в помічники свого 10-річного сина Діму. Дитину забула на на даху... Приблизно через 10 хв. дитина стрибнула вниз...

Кричущий недогляд, кримінал, тюрма...Але не все склалось, як мало б скластись, забравши дитину в п'ятницю о 20.00 (самий був свідком) в морг, наступного дня біля 10.00 по місту пішли слухи про те, що дитина була згвалтована перед смертю,але ...14 днів назад. Чому саме тоді,бо в той час він був у батька...Те, що на протязі такого періоду дитина ні на що не жалілась і по ній ніщо не було замітно, щоб щось сталось, нікого як виявилось не цікавить. Хто ж цікаво робив ту експертизу вечером чи вночі (по словам медиків,в п'ятницю всі поспішають додому і навіть після 18.00,там уже нікого не зустрінеш).Як виявилося згодом, експертиза більш ніж сумнівна, про що на суді заявив восокваліфікований експерт,який спеціально приїхав з Києва, щоб надати роз'яснення з даного факту.

Дивно,але факт основою для звинувачення знову послужила заява матері, на цей раз "якайсь" експертиза та основною базою стала ситуація, де Бородіна Д.В. правоохоронці вже вважали природним педофілом, отже все реально і можливо, залишилось вибити показання.

А ось тут виявилася закавика, надто багато уваги громадських активістів не дали б змоги цей момент пройти безболісно.Хоча може щось і було,але мені не відомо. Поки йшов процесс розгляду справи, відбувся суд над Бородіним Д. По першому звинуваченню, і уявіть собі незважаючи на низку викриваючих фактів та наявність профессійної експертизи про відсутність факту згвалтування, Ужгородський суд присудив термін 2,5 роки реальної тюремної відсидки!!! За що посадили людину, якщо нічого не було-відповідь є тільки в суді...

А от по другій справі, де ніби всі факти також є на користь батька покійної дитини, ужгородський суд проявив верх гуманності та об'єктивності, присудив термін -10 років тюрми...Отак, по легенді, можна загриміти на два терміни ні за що. Мене звичайно викликали в якості свідка і під час допиту, слідчий(по людськи) порадив перестати проявляти активну позицію, оскільки вина Бородіна Д.В. є очевидною.

Аргументами він назвав:1)наяність експертизи розтину тіла, де все видно(брехня повнійша,оскільки як не дивно, під час розтину тіла та відбирання частинок тіла дитини,забули(спеціально чи ні?) вирізати частину кишки для детальної експертизи.

І навіть на наше прохання, після виявлення цього факту провести ексгумацію тіла,нічого не змінилось...);2)наявність свідчень двох братиків,які ніби бачили як їхній батько вступав в статеві стосунки з братиком(через півроку приблизно під час опитування в міліції признались, що це брехня і заставила їх про це сказати їхня мама...);3)найдені якійсь дуже важливі докази в особистому компьютері підозрюваного (але щось ніде я про них під час судів не чув ні слова,та й адвокат Бородіна також).Так що ж знову могло послужити базою звинувачення для батька трагічно загинувшої дитини. Мені особисто не зрозуміло, свідчення багатьох людей ігноруються, граючись як картами-це підходить,а це ні. Коли я побачив свої покази(у адвоката), я не повірив очам,оказується можна перекрутити вжиті тобою слова до змісту навпаки...

Після цього я підключив велику кількість громадських організацій (Листопад,Верховенство права і ін.) до захисту справи. Тоді мені вже почали погрожувати конкретно,то порізати розочкою(розбитою бутилкою),то протктнути відверткою почку(і це все при свідках),а коли побачили,що не діє закинули в мій будинок горючу суміш з попереджувальною запискою більш ніж зрозумілого характеру.Але це мене не спинило,і от тоді бачачи, що я все одно буду виступати як активний свідок, вирішили дуже просто-не допустити на засідання, яке незрозуміло чому (Закарпатський Апеляційний суд), а мій виступ, як і багатьох інших вважати неважливим для розгляду справи!!! І це для людини, яка була практично постійно в курсі всіх обставин...От так у нас робляться великі справи в судах!!!

Завтра 6.03.2015р. має пройти заключне засідання по вищевказаній справі і у випадку негативного рішення для шахраїв відкриються нові горизонти у можливості вирішення сімейних спорів...Варто написати на чоловіка заяву про згвалтування дитини, переконати підтвердити це як мінімум в міліції дитини і все..., у чоловіка шансів нема!!! Байдуже, що доказів немає, професі йні експерти після опитування дитини підтвердять, що це наклеп.Але нічого не допоможе-суддівська практика вже є, а як ми знаємо це основне.Так що, завтра ми узнаємо чи є правда на землі України,а як ні,то вже невідомо в що тоді вірити...А я повинен повідомити про рішення суду, більше ніж в 500 громадських організацій, які дуже чекають результату. А от тоді, можливо щось зміниться...