ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Офіс – у рідній хаті? Берегівські адвокати змінюють адреси

    29 березня 2024 п'ятниця
    92 переглядів
    Колись усі адвокати м.Берегово розташовувалися у приміщення райсуду.

    Без них – жодною ногою ані в суди, ані в міліцію, ані в СБУ, ані в прокуратуту, ані в податкову службу… Бо так, кажучи образно, записано в Основному законі незалежної України – Конституції.

    Пригадується, що берегівські адвокати, коли їх було мало, розташовувалися у приміщення райсуду. Саме сюди, до людей цієї украй затребуваної професії, без яких не обходиться жоден судовий процес і без участі яких не виносять вироки, йшли ті, хто шукав захисту від правоохоронних структур (міліція, прокуратура, СБУ). Звісно, це було зручно, бо все поруч. Але згодом, коли число працівників Феміди кількісно зросло, вони потребували просторішої службової квадратури й «виселили» зі своєї судової території адвокатів. Тож оборонці людських інтересів познаходили нові місця для роботи. Одні адвокати облаштували однойменні контори, другі переїхали в «домашні» офіси, треті орендували «кутки» за різними адресами, до того ж по всьому місту.

    Натомість кілька адвокатів, зокрема, Лайош Гал, Іван Івашкович, Михайло Данкай, Катерина Інглик, Марина Щербанюк протягом кількох років поспіль «приймали», слухали відвідувачів, писали їм заяви, скарги, готувалися до захисту своїх підопічних, надавали консультації у стінах колишнього міськторгу (нині тут хазяйнує підприємець Євген Божар, який, придбавши увесь об’єкт, завершує ремонт і добудову ресторану «Білий камінь», викупивши заразом усі адвокатські кімнати). Правознавці, демонтувавши та познімавши у міні-офісах меблі, столи, стільці – переїхали, та ще й гроші без особливих зусиль заробили. Але так таланить не завжди і не всім.

    «Не хочеться покидати центральну частину міста, але змушені», – резюмував ситуацію адвокат із 33-річним стажем Л. Гал. Звісно, у зв‘язку з цим у кожного з них поменшає клієнтів. До речі, першим свого часу звідси пішов його колега І. Івашкович, який протягом певного часу винаймав офіс у спортбазі «Закарпаття». Швидко відрегулювавши питання з новим місцем "дислокації", він більше року працює удома. Каже – не прогадав. Подібним чином, схоже, учинять й інші «боронителі» конституційних прав наших земляків. Між іншим, Л. Гал, І. Івашкович, О. Попович – фахові юристи, юриспруденції віддали свої найкращі роки, а Л. Гал, наприклад, у адвокатурі – понад три десятиліття. За цю справу взявся одразу, як тільки пішов із посади юрконсульта у одній із фірм. Щоправда, діялося це в далекому 1982 році (а перед тим був навіть мером прикордонного Берегова). Між іншим, удома працює також 94-річний Олексій Логойда, старійшина адвокатського цеху нашого краю. Правом почав займатися іще за Сталіна – поради, консультації такого авторитета і гранда юридичної сфери зараз є доречними, повчальними, слушними, актуальними.

    А загалом депутатською практикою на Берегівщині, крім вищеперерахованих, займаються такі юристи-правознавці, як Олександр Попович, Василь Чулак, Петро Гарапко, Едуард Лемак, Михайло Шелемба, Анжеліка Демчик, Едуард Пуканич (міський депутат), Богдан Кулієвич, Андреа Савчур, Сергій Бушко, Олександр Сливка, Степан Балог тощо. Звісно, з-серед переказаних є знані імена та новачки цієї юридичної сфери. Одні вже набили собі руку у роботі в правоохоронних установах і органах – судах, прокуратурах, управліннях юстиції, нотаріальних конторах, а у когось менше досвіду, життєвого в тому числі. Зрозуміло, хтось матиме менше клієнтів, а в декого їх число подвоїться. Але віриться, що адвокатські навики буде набуто вже ближчим часом. Хоча черга бажаючих отримати захист від адвокатів у кримінальних справах і цивільних позовах чомусь міліє. Роботи в окремих захисників людських прав поменшало удвічі, що, звісно, відбивається також на матеріальному стані. Це, звісно, пов‘язано з цілою низкою чинників нашого сьогодення. А може, у зв’язку зі збільшенням адвокатів. Хто знає?

    Ще кілька штрихів до колективного портрета берегівських адвокатів. Двоє з них (Л. Гал і О. Попович) є членами кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ради адвокатів Закарпатської області (нині їх очолюють відповідно Петро Немеш і Олександр Фазекош). До речі, крайовою адвокатурою свого часу керували Федір Бубряк, В. Рум‘янцев, М. Шикула, О. Томащук, Юрій Ляшко, Володимир Думнич, Віктор Бедь, О. Павліченко й нині тут головує мукачівець О. Фазекош. Водночас хочеться згадати берегівських адвокатів минулого, слава про яких визначалася далеко за межами регіону. На Закарпатті добре знали правознавчий потенціал Павла Вассера, Юрія Бензу, Івана Симканича, Григорія Касинця, Антона Мишка, Василя Ляха, Валентини Петровцій, Івана Савчура тощо. Ці постаті якщо бралися за якусь справу, то у більшості випадків, як правило, гідно боронили ім‘я та справу чесної людини, не давали її скривдити в суді, безпричинно кинути за грати тощо. Ці знакові прізвища добре пам‘ятають родимці, а про берегівську школу адвокатів є навіть намір написати книжку.

    – Без адвокатури не обходиться жодне суспільство, – ділиться своїми міркуваннями Петро Гарапко. Відтак додає: «Особливо тоді, якщо воно демократичне. І взагалі, демократія – це диктатура закону. Приміром, навіть у 59 статті Конституції України записано, що ...для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Отже, адвокати – це, без перебільшення, сторожові, своєрідні охоронці права на захист у будь-яких державних органах. Пригадайте, як свого часу ми дивувалися, що на Заході, найперше у США, кожен громадянин має свого адвоката. Нарешті й ми дійшли до цих прописних істин, але скільки часу минуло, щоби переконатися в правоті таких абеткових аксіом. Тобто і в Україні зараз мало хто посунеться в суд чи піде на допит у міліцію або в прокуратуру без захисника…»

    Переконаний: адвокати й надалі будуть затребуваними. Тож збільшення їх числа тільки на користь доброї справи. Про династії правознавців можна писати багато, є вони і в нашому місті, зокрема, Івашковичі, Гали, Поповичі, Гарапки, Сабови. Уже ближчим часом коло адвокатського товариства Берегова побільшає – Максим Гарапко завершує здобуття заочної освіти в національній Академії адвокатури України (м. Київ). Сюди поступив по закінченні навчання на ІІІ курсі юрфаку КНУ ім. Т. Шевченка. Зрештою, він очолює в Берегові офіс контори «Гарапко і К.», яку знають і куди все частіше звертаються за допомогою. Натомість по завершенні навчання у Харківському академічному виші юристом стала онучка І. Івашковича, Олександра, яка працює спеціалістом (юристом) міської ради. Теж факт, який заслуговує на увагу. Можливо, що колись стежка і цієї дівчини-красуні проляже в адвокатуру. Як і її славного дідуся, який прокурорським органам віддав кращі роки свого життя – майже чотири десятки літ чесно стояв на чатах законності й правопорядку громадян.

    МИХАЙЛО ПАПІШ, журналіст, м. Берегово

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору