Яке майбутнє чекає на регіони Закарпаття?

Нещодавно у Києві відбувся Четвертий Форум Мережі Вільних Місцевих Політиків, на якому, поміж іншого, говорили про чергову концепцію адміністративно-територіальної реформи в Україні.

Згідно з цією концепцією, більшість районів країни мають об’єднати, таким чином суттєво скоротивши управлінський апарат.

Так, на Закарпатті може зникнути 9 районів і з нинішніх тринадцяти залишитися тільки Ужгородський, Мукачівський, Хустський і Рахівський. Концепція, авторами якої є Всеукраїнська асоціація органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України», пропонує класифікацію адміністративно-територіальних одиниць за трьома рівнями (відповідно до кількості населення):

І рівень (Базовий) – Сільська або міська громада (не менше 2,5 тисяч жителів);
ІІ рівень (Проміжний) – Район (не менше 150 тисяч жителів);
ІІІ рівень (Спеціалізований) - Область (неменше 800 тисяч жителів).

Стаття про цю реформу викликала чималий інтерес у наших читачів. Тому ми вирішили детальніше вивчити це питання та розпитати у експертів їхні думки з приводу подібного реформування.

Так, колишній голова Міжгірської РДА, молодий політик Андрій Шекета вважає, що консервативні закарпатці завжди ставляться до подібних змін із пересторогою, однак нічого поганого в них (себто у змінах) він не бачить. Хоча для окремих осіб певні незручності вони і можуть викликати.

«Подібний поділ у Закарпатті вже існував. Сьогоднішня територія Закарпаття ділилась на 4 комітати чи жупи в період до 1919 року і нічого, всі собі нормально жили. Звісно, ми звикли до сьогоднішнього адмін-територіального поділу і важко собі уявляємо, як для вирішення якоїсь дрібної справи,яку звикли вирішувати в райцентрі, треба буде їхати 100-150 км. Та завданням пропонованого укрупнення і буде якраз те, щоб не віддаляти адміністративні послуги від громадян, а тільки укрупнити центри по адмініструванню територій. Тобто щоб питання заміни вікон у школі вирішували не у районному відділі освіти, а в укрупненій громаді на місці, бо вона це фінансуватиме зі свого бюджету. Тобто, на скільки я розумію цю ідею, повинна зменшитись кількість чиновників, які намагаються регулювати різні процеси, інколи всупереч здоровому глузду, а послуги, які надає держава, будуть так само доступні на місцях, в тому числі і через передачу повноважень місцевим органам влади», - вважає Шекета.

При цьому певну пересторогу у політика викликає фактор того, чи реалізовуватиметься відповідна ідея правильно:

«Але чи відбудеться все саме так, маю певні сумніви, бо поки все воно йде якось сумбурно і чи врахують всі деталі, не впевнений. Бо якщо з укрупненням районів новостворені центри заберуть із собою всі сьогоднішні повноваження, то буде біда, тоді краще залишити все як є».

Разом з тим, у подібній реформі Шекета бачить чимало перспектив для місцевих політиків:

«Це буде нова система роботи для політичної еліти області, для місцевих політиків і т.д. Багато із сьогодні діючих політичних механізмів діяти перестануть, адже у нас досить часто наприклад використовувався метод територіального протиставлення, чи навпаки об'єднання».

Голова Закарпатської обласної ради Володимир Чубірко зауважив: це вже далеко не перша концепція адміністративно-територіальної реформи.

«При реформуванні районів області, їх об’єднанні, має в першу чергу враховуватися думка громад. Наголошую: це має бути першочерговим, а не вказівка згори. Так, минулої сесії ми приймали рішення про об’єднання двох сіл на Тячівщині – так вирішили жителі цих сіл і ми їх підтримали. Слід розуміти, що наразі громади прагнуть виконання вимог Євромайдану – децентралізації влади. Цього наразі нема. Громади мають мати повноваження і фінанси на реалізацію цих повноважень. Саме це стане основою фінансової децентралізації в країні. І вже після реальної децентралізації, а не декларативної, як це є нині, ми будемо готові до адміністративно-територіальної реформи, коли громади побачать під що можна об’єднуватися», - вважає голова обласної ради.

На беззаперечній ролі місцевих громад наголошує і інший експерт – громадський діяч та політичний аналітик Київського інституту політичної освіти Олександр Солонтай. На його думку, їм необхідно надати якомога більше повноважень, і, натомість, забрати ці повноваження у їх нинішніх «власників»:

«Районні державні адміністрації повинні бути ліквідовані повністю. З цим погоджуються всі. А от щодо ролі районів, то тут є дискусії. Особисто я вважаю, що райони не потрібні взагалі. Область має складатися з громад. Громади можуть бути міські, можуть бути сільські. Але люди самі мають у своїх громадах вирішувати питання і мати реальне самоврядування на місцях. Якщо є якісь проблеми, з якими одна громада не справляється, то закони дозволяють співпрацювати з іншими громадами».

А ось щодо ідеї реформування за принципом об’єднання нині існуючих районів, то її Солонтай називає помилковою:

«Якщо такі концепції існують, то вони помилкові і ніколи втілені не будуть. Поясню на прикладі. Люди в Дубовому нічим не гірші людей в Чопі. До прикладу, в м.Чоп живе до 9 тис. людей, а в Дубовому до 10 тис. То чому Чоп має бути і надалі самостійним, мати місцеве самоврядування та входити як окрема громада в склад Закарпаття, а Дубове з більшим населенням зараз входить в склад Тячівської РДА, і після реформи має знову кудись входити? Який зміст тоді робити реформу? Де децентралізація? Ні, так не має бути. Має бути створена самостійна громада Дубового, яка має бути цілком самостійна і не підпорядкована Тячеву, Рахову, чи ще комусь. Закарпатська область має складатися з таких громад. З громад Ужгорода, Мукачева, Чопа, Тячева, Дубового тощо. А неправильні концепції слід виправляти! Це груба помилка, яка не відповідає духу та ідеям вже прийнятих законів».

При цьому Солонтай зробив важливе уточнення: концепція із об’єднанням районів, яку нещодавно обговорювали на згадуваному вище Форумі, є застарілою і вперше була представлена ще у 2012 році. Сьогодні вона вже не актуальна.

«Зараз ця концепція тим більше не має жодних шансів, бо не встигає за законами, які вже вступили в силу!» - відмічає Солонтай.

Відтак Олександр описав нам своє бачення подібної адміністративно-територіальної реформи:

«Щодо Закарпаття, то зараз є 5 міст обласного значення та 13 районів. Після реформи має бути 5 міських громад, Ужгород, Мукачево, Чоп, Хуст та Берегово, а також ще кілька нових міських громад - Свалява, Виноградів, Перечин, Рахів, Тячів, Іршава. Всі інші території будуть громадами сільськими, технологія їх створення вже описана в законі про добровільне об'єднання громад, а фінансові можливості в Бюджетному кодексі. Останні два закони вже прийняті та почали діяти».

Фінансуватимуться ці громади так само, як зараз фінансуються закарпатські міста обласного значення – Ужгород, Мукачево, Чоп, Берегово та Хуст. Тобто навіть сільські громади по всіх питаннях бюджету будуть рівнозначні найбільшим містам області.

«Громади по всіх питаннях бюджету будуть рівнозначні містам обласного значення. В результаті такої реформи зникне поняття місто районного значення, сільська, селищна рада, місто обласного значення. Вся область буде розділена на громади, вони матимуть власні місцеві бюджети. Буде ліквідована нерівність, яка є зараз. Що в одних містах діють одні правила, як у дев’ятитисячному Чопі, а у 26-тисячному Виноградові – інші».

Загалом, як зазначає Солонтай, у Києві нині відбувається боротьба концепцій і бачень адміністративно-територіальної реформи:

«Я відстоюю те бачення, про яке написав. Але в головах багатьох досі Радянський Союз: замість подивитися на все знизу вгору, очима мешканців Дубового, Ясіня та Пацканьова, є люди, які досі дивляться з Києва вниз».

Однак Солонтай вважає, що Київ готовий прислухатися до регіонів у цьому питанні. Тому нам залишається тільки висловлювати свої думки та бачення з цього приводу. Усе в наших руках.