Музеї Закарпаття (КАРТИ)

Коли до Вас звертаються із запитанням, куди піти у вашому місті – що Ви, як правило, згадуєте? Музеї Закарпаття?

Музей – місце для показу чогось свого – унікального, ідентичного, характерного, цікавого. А ще вони виконують функцію містка між минулим та сучасним та є відображенням стану нашої душі, стану суспільства загалом.

Останній рік провів декілька власних досліджень з теми "Роль та місце музейного продукту в індустрії туризму Закарпаття". Під час поїздок, відвідин музеїв вивчав досвід словацьких, румунських, угорських, польських державних та приватних музеїв, скансенів у питаннях маркетингу та позиціонування продуктів.

Не секрет: сьогодні Ужгород та Колочава найбільш музейні місця, де понад 15 закладів (приватних та державних разом), хоч на першому місці за відвідинами – замок "Паланок" у Мукачеві.

Музеї Закарпаття сьогодні конкурують між собою за увагу споживача, у котрого є обмежені ресурси: час, гроші, бажання та обізнаність чи потреба побувати. Той, своєю чергою, через ті чи ті потреби або поради, завдяки різним каналам інформації дістає заклик – відвідати. Кожен має свої очікування, досвід, сприйняття та потреби, які музей має задовольнити.

Музеї різняться площею, тематичністю, унікальністю колекцій, а також доступністю, зручністю, комфортністю, подієвістю. Хтось, звісно, є лідером, а хтось аутсайдером. Головною цінністю музею є колекція та філософська концепція, що визначає його основну діяльність. Але у переважній частині музеїв система маркетингу або відсутня, або недостатня.

Музеї Закарпаття конкурують за споживача, але через нестачу коштів переважно не мають можливості оновлювати фонди, виставкові площі, використовувати інноваційні технології у презентації своїх продуктів для різних категорій споживачів. Відповідно втрачається привабливість, що, зрозуміло, призводить до зниження числа відвідувачів, а отже, й касових зборів.

У кожному музеї є ті, кого ми здебільшого не помічаємо, – музейні працівники, хранителі його історії, цінностей, унікальності, традицій. Сьогодні постала гостра потреба збагачення музейних працівників новими знаннями, направленими на формування привабливості музею в просторі, ознайомлення з новими тенденціями функціонування такого закладу в умовах ринку.

Адже музейний працівник, як і екскурсовод, чи офіціант, – це особа, яка напряму контактує з споживачем, який прийшов у Закарпаття з певною метою.

Переконаний, що кожен музей на території Закарпатської області, незалежно від статусу: обласний, шкільний, державний чи приватний – потребує індивідуальної стратегії маркетингу. Тобто розробки конкретного плану дій та поведінки на ринку з чіткою метою – поширення інформації про свій продукт, популяризації ідеї та місії, підтримки власного іміджу, пошуку нових груп потенційних споживачів (індивідуальних та колективних, туристів, експертів чи фахівців).

З цією метою необхідно розробити індивідуальну стратегію маркетингу, яка повинна дати відповіді на питання:

що є музейним продуктом, який асортимент та ціна;
на кого він орієнтується (сегменти споживачів), що хоче споживач;
план продажів (за періодами, сезонами, споживачами);
що треба, щоб виконати план;
через які канали слід просувати музейний продукт до споживача;
яких економічних результатів слід досягнути на конкретних ринках та що для цього треба;
які перспективи розвитку нових ринків та продажів.
Займаючись розвитком туризму на території Закарпаття, ми прогнозуємо потреби та закликаємо музеї збільшувати кількість нетрадиційних послуг. Вирішуючи ці завдання, музеї будуть звертатися до організації подій (звісно, без шкоди для фондів) як нових форм нетрадиційних послуг.

Ясно, що формат заходів може змінюватися, та не всі музеї зможуть переглянути традиційні форми організації музейно-виставкової діяльності. Інші об'єкти будуть використовувати нові для себе формати: тематичні фестивалі, майстер-класи тощо. Дехто, скажімо, запропонує новий варіант проведення заходів на кшталт "Ніч в музеї" (слід зазначити, що, наприклад, Краєзнавчий музей в Ужгороді декілька років тому проводив цю подію). Такі програми потребують залучення аніматорів, екскурсоводів для організації та проведення тематичних подій, екскурсій, конкурсів тощо.

Ці нетрадиційні форми послуг спроможні:

залучити до візитів у музеї молодих людей, для яких подія стане приводом відвідати заклад;
розвивати інтерактивні форми контакту з відвідувачами;
підвищувати ступінь задоволення відвідувачів музеїв;
створити умови залучення додаткових, позабюджетних коштів на розвиток;
формувати та зміцнювати новий імідж музею як центру творчості, креативності та місця, яке варто відвідати.
Більшість робіт можуть реалізувати зовнішні виконавці, а замок матиме винагороду як посередник.
Принцип надання послуг простий:

через відповідні рішення необхідно створити політику та правила надання зовнішніх послуг (відповідність фірмовому стилю, бренд-буку, прийняття та погодження, неконфліктність, робота на позитив);
формування унікальності, оригінальності, автентичності: посилення позиціювання музейного простору, де гарно, комфортно, де можна просто проводити час та шукати натхнення;
визначення ціни та процедури надання (послуги надає неприбуткова організація), тобто надходження як благодійна пожертва чи дохід підприємців, які орендують ті чи інші площі, або надають зовнішні послуги (аутсорсинг);
розробка політики маркетингу та продаж послуг з метою наповнення дохідної частини музею: визначення цільових груп користувачів, встановлення контактів, активні продажі та взаємодія.
Виникає питання: яким має бути ідеальний музей?

Переконаний, це буде музей комфортний, відкритий, зрозумілий та цікавий для відвідувача. Адже на території закладу можна багато чого знайти для доброго настрою чи натхнення або, звісно, щоб зіпсувати його. Тому відвідувачів треба правильно залучати, у тому числі й з допомогою віртуальних технологій та соціальних мереж, якими живуть не лише молоді люди, а й ті, кому вже, наприклад, за 40.

У світі сьогоднішні музеї – це простір, куди приходять люди, щоб попрацювати, набратися натхнення. Наприклад, модельєри на основі ідей, що виникають завдяки одягу минулого, запускають власні колекції. Так, останнім часом особливо популярною стала українська вишиванка.