Тридцять відсотків переселенців повертатися додому не планують!

В Ужгородському прес-клубі відбулося засідання на тему «Права переселенців: на що розраховувати і як себе захищати».

Кветослава Андрушко, юрист благодійного фонду «Гореньє» розповіла, що у фонді працює консультаційний центр, де надається безкоштовна юридична допомога для внутрішньо переміщених осіб, а також ромам. «Надаємо консультації як у телефонному режимі, так і усно. Люди звертаються з різних питань. Актуальним є отримання допомоги, особливо після перших 6 місяців перебування. Крім того, працюємо над захистом прав дітей та питаннями освіти, оскільки передбачено державну цільову підтримку. Часто звертаються і щодо відновлення втрачених документів»,- каже Кветослава Андрушко. Офіс фонду «Гореньє» розташований на вул. Собранецькій, 46.
Олена Стародубова, ГО «Закарпаття –Донбас» зауважила: «Как переселенец, прибыв в Ужгород, встречаешься с рядом проблем и со временем они нарастают, как снежный ком. В нашу организацию могут обращаться не только его члены, но и все переселенцы. Мы находимся на площади Народной, 5/16. Там можно встретиться с председателем общества, психологом и юристом. Мы информируем о порядке регистрации - куда идти, к кому обращаться – вплоть до того, в какой кабинет. Потому что в государственных органах нет каких-то стендов с информацией и переселенец вынужден сам копаться в законах, теряя время. Кроме того, в информационно-консультационном центре нашей организации можно узнать, какие предложения есть для переселенцев – бесплатное посещение бассейна, занятия спортом, экологические акции, благотворительные ярмарки и т.д.».
За словами О. Стародубової, з 4 тисяч переселенців на Закарпатті 70 % - інтелігенція. Працевлаштуватися їм важче, ніж представникам робочих професій. Матеріальна допомога переселенцям мізерна – наприклад, півроку виплачують по 442 грн на місяць, а якщо людина не влаштується на роботу через півроку, то втратить і ці гроші. У місяць можна отримати не більше, ніж 2400 грн на сім’ю.
Близько 30 % переселенців не планують повертатися, бо не розраховують на безпеку. «Если государство гарантируют восстановление безопасности так же, как помогают переселенцам сейчас, то можно считать, что безопасности не будет», - вважає О. Старобудова.
«У нашей семьи вопрос о переезде стал в сентябре 2014 года, когда обострилась ситуация в Донецке и психологически уже просто невозможно было там находиться. Почему Ужгород? Даже не можем сами себе объяснить. Наверное, было так страшно, что решили бежать в самую отдаленную точку», - поділилася Олена Стародубова.
Захід проводився у рамках проекту Ужгородського прес-клубу «Переселенці на Закарпатті: життя без стереотипів» за підтримки програми «У-медіа».