Зовсім скоро можуть заборонити мирні зібрання і будуть притягати до адміністративної відповідальності їхніх організаторів та учасників

Просимо ознайомитися зі змістом законопроекту №3587, нашим аналізом стосовно його небезпеки для українського громадянського суспільства та зробити власні висновки особливо розраховуємо на тих, хто хоча б один раз організовував і проводив мирні зібрання, розуміє мету та завдання таких акцій.

У Верховній Раді України 7 грудня ц.р. зареєстровано проект Закону №3587 «Про гарантії свободи мирних зібрань», авторами якого є тринадцять народних депутатів від різних політичних сил разом із представниками поважних правозахисних організацій.


Цілі також декларуються дуже високі і світлі – забезпечення законодавчих гарантій для реалізації ст.39 Конституції України, згідно з якою громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи та демонстрації. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом, відповідно до закону, і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.


Здається, все зрозуміло і справді актуально. Тотальні порушення прав громадян на свободу мирних зібрань під час Революції гідності також свідчать про необхідність законодавчого гарантування реалізації цих прав. Але тільки не так, як пропонується законопроектом №3587.


На превеликий жаль, проект Закону №3587 замість того, щоб полегшити кожній людині практичну реалізацію своїх конституційних прав, створює законодавчу смугу перешкод, яку далеко не кожному вдасться успішно до кінця подолати.


У разі ухвалення законопроекту №3587 у владних функціонерів та вірних їм суддів з’явиться абсолютно законна можливість забороняти мирні зібрання і притягати до адміністративної відповідальності їхніх організаторів та учасників «з юридично визначених підстав».


Одна цікава статистична деталь, яка одразу дає підстави сумніватися у добрих намірах законотворців. Слово «заборона» у проекті Закону «Про гарантії свободи мирних зібрань» вживається у різних відмінках 19 разів, а «обмеження» - аж 48!


Згідно зі статтею 7 законопроекту №3587, організатор мирного зібрання буде зобов’язаний письмово повідомляти відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування про намір проведення такого зібрання не пізніш як за сорок вісім годин до його початку.


А якщо кінцевий строк сповіщення припадатиме на неробочий у відповідному органі день або час, то організатор повинен повідомити з дотриманням цього строку Національну поліцію за місцем проведення мирного зібрання.


Законодавець чітко визначив обмежений перелік форм подання повідомлення про проведення мирного зібрання – особисто або надіслати рекомендованим листом, телеграмою чи електронною поштою.


Статтею 8 законопроекту №3587 встановлюється зміст і форма повідомлення про проведення мирного зібрання. У ньому окрім дати проведення, часу початку та тривалості, мети проведення, місця або маршруту руху, очікуваної кількості учасників мирного зібрання … має зазначатися


також інформація про тимчасове обмеження руху транспорту – для отримання спеціального дозволу.


Але чинним законодавством порядок видачі такого дозволу не встановлений.


Повідомляємо, що у Керівних принципах Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ та Венеціанської комісії Ради Європи зі свободи мирних зібрань вказано, що міжнародне право у сфері прав людини не вимагає, щоб у національному законодавстві містилося положення про обов’язкове подання попереднього повідомлення про проведення зібрання.


Будь-яке положення з цього питання повинне вимагати від організаторів зібрання надати повідомлення про наміри, а не прохання про дозвіл.


Законопроектом №3587 передбачене невідкладне надання організатору мирного зібрання письмового підтвердження про одержання повідомлення із зазначенням часу його надходження.


Не виключена можливість «випадково» не скористатися таким повноваженням, і відповідно не надати підтвердження про отримання повідомлення. Що автоматично ставить під сумнів законність мирного зібрання та створює підстави для його заборони і притягнення до відповідальності організаторів.


Встановлені обмеження та підстави реалізації права на свободу мирних зібрань, зокрема у випадках, коли їхньою метою є ліквідація незалежності України, зміна конституційного ладу насильницьким шляхом, меж території або державного кордону України, інші.


Обмеження реалізації права на свободу мирних зібрань вводяться для запобігання реальній небезпеці застосування організаторами та учасниками акцій фізичної сили, зброї та інших небезпечних засобів заподіяння шкоди життю, здоров’ю або майну інших осіб.


Хто і як оцінюватиме реальність небезпеки?


Частиною 3 статті 16 проекту Закону «Про гарантії свободи мирних зібрань» передбачається п’ять різних способів обмеження права на свободу мирних зібрань:


1) повне або часткове – місця або маршруту проведення мирного зібрання у разі, якщо вони перетинаються з місцем, доступ до якого обмежено законом;


2) часу чи тривалості мирного зібрання;


3) повне або часткове – на використання звукопідсилювальної апаратури чи інших джерел шуму;


4) часткове – місця встановлення тимчасових споруд;


5) заборона проведення мирного зібрання!


Голова КВПУ Михайло Волинець