Як українці створюють власний бізнес за кордоном

Нашi емiгранти розповiли, як створювали власну справу за кордоном.


За останнi два роки люди з України знову стали масово виїжджати. Звiсно, не вiд доброго життя. Та останнiм часом чимало наших громадян їдуть за кордон не для того, щоб важко працювати на iноземцiв. А щоб вiдкрити власну справу. Газета "Експрес" розшукала тих наших людей, яким вдалося вiдкрити власну справу у Європi та США, i розпитали, як їм це вдалося.


"Навiть податки не плачу!"


28-рiчний Вiталiй Гнатюк з Чернiвеччини виїхав до США вiсiм рокiв тому. Поїхав з другом шукати кращого життя. Вирiшив собi: якщо не спробує щось змiнити, то залишиться нi з чим. Спершу був у Нью-Йорку. Брався за будь-яку роботу. Згодом з товаришем влаштувалися далекобiйниками. Переїхали у Фiладельфiю. Там теж перевозили продукти, побутову технiку. Коли почали рахувати плюси й мiнуси таких заробiткiв, зрозумiли, що можуть i самi розпочати власну справу.


"Я вiдкрив транспортну компанiю з вантажних перевезень, - розповiдає чоловiк. - Зрозумiв, що це реально вже пiсля року заробiткiв. Поки працювали з другом на iнших, навчилися складати маршрут, налагодили зв'язки, уже знали, якi перевезення кого цiкавлять. Крiм того, ознайомилися з правилами вiдкриття бiзнесу в США i вiдкладали грошi. Стартовий капiтал становив 70 тисяч доларiв. Довелося частину грошей брати в кредит. Ми купили одразу п'ять машин-тракiв, щоб можна було провадити бiльш-менш серйознi переговори з компанiями. Справи компанiї веде п'ятеро людей: директор, три телефоннi оператори, бухгалтерiєю займається дружина. На кожну машину є водiй".


Вiдкрити бiзнес в Америцi справдi легко, важливо знати, де це зробити.


Адже в деяких штатах мiсцевий податок з пiдприємця узагалi не стягують. Там просто раз на рiк слiд заплатити за перереєстрацiю. Вартує вона близько 200 доларiв. Слiд створити бiзнес-план, орендувати примiщення, оформити страховку вiд збиткiв. Зареєструвати пiдприємство в спецiальному департаментi швидко - треба лише повнiстю сплатити мито, яке становить близько тисячi доларiв. "Дохiд вiд своєї справи рiзний. Суми залежать вiд пори року, кiлькостi замовлень, ситуацiй на дорозi. Наприклад, недавно фура перевозила авокадо. Через неправильний температурний режим фрукти згнили, i фiрма влетiла на 4 тисячi доларiв. Та в середньому за мiсяць компанiя заробляє вiд 20 до 40 тисяч доларiв. А з цього працiвникам треба виплатити зарплату, сплатити податки. Квартиру орендую, а це ще 1000 доларiв на мiсяць. Та всiм вистачає на життя. Як би там не було, в Америцi я - бiзнесмен!" -- каже Вiталiй Гнатюк.


Дiвчата, кому весiльне плаття?


"Дев'ять рокiв тому приїхала до сестри в гостi до Iспанiї на два тижнi, - розповiдає Галина Корольова. - Та так сталося, що залишилася тут аж дотепер. Влаштувалася на роботу у весiльному салонi, де ремонтували сукнi. От i з цього все й почалося. Я захотiла мати власну справу. А ще мене дуже надихала моя сестра, яка теж працювала в цьому ж салонi. Тож, назбиравши грошей, п'ять рокiв тому я вiдкрила весiльний бутик у Жиронi.


Салон взяла в "traspaso" -- купiвля-продаж готового бiзнесу на шiсть рокiв. Все дуже легко. Попереднiй власник встановлює цiну, домовляємося, переоформлюємо папери - i все. Звичайно, для цього потрiбно бути резидентом цiєї країни не менш нiж три роки, ну i, звичайно, мати якiсь грошi. Витратила на це близько 60 тисяч євро. Частину грошей взяла iз заощаджень, а решту - в кредит. Мiй весiльний салон уже має своїх постiйних клiєнтiв. Планую навiть переїхати до центру Барселони. Вiдкриття нового салону планую наприкiнцi сiчня. Також хочемо поєднати наш український стиль з європейським. У Барселонi це буде новинкою". Ще одна українка, яка живе в Iспанiї i має власну справу - Мар'яна Чопик. Дiвчина переїхала в Барселону через те, що не бачила перспективи для себе в Українi. "Як тiльки переїхала, почала працювати в сферi туризму, влаштувалася гiдом, - розповiдає Мар'яна. - Згодом вирiшила з друзями створити власне iвент-агентство. В Iспанiї з бiзнесом також нема проблем - година реєстрацiї за комп'ютером, бiзнес-план, грошi - i власна справа готова. Не треба давати хабарi, бiгати по кабiнетах чи вистоювати в чергах. Ми працюємо скорiше на ознайомлення iспанцiв з українськими традицiями. На нашi свята iнколи приходить майже 1000 людей".


Я - лiкар, а не хабарник


Сергiй Нестеренко, ортопед з Днiпропетровська, має приватну хiрургiчну практику в Техасi. Вiн переїхав до США десять рокiв тому, бо не мiг брати за свою роботу подяку в кишеню. Адже всiм вiдомо, яка зарплата лiкаря в Українi...


"Потрапити в резидентуру з ортопедiї - непросте завдання навiть для випускникiв американських медичних шкiл. Iноземцевi потрiбно виконати багато пiдготовчої роботи, зарекомендувати себе та заручитися пiдтримкою американських лiкарiв, - розповiдає Сергiй. - Два роки займався базовою наукою в Лабораторiї ортопедiї та бiомеханiки. Лiкарня, де я працюю, бере на себе фiнансування, комп'ютерне забезпечення та надає в оренду менi примiщення. Тож менi не довелося вкладати своїх грошей, щоб розпочати медичну практику. Тепер, коли я сам собi бос, можу краще планувати свiй робочий день.


Єдиною вимогою вiд держави є те, щоб резиденти не працювали довше нiж 80 годин на тиждень. Звичайний день резидента починається о 5-ій ранку та закiнчується близько 7-ї вечора. До речi, американськi лiкарi заробляють на мiсяць вiд 10 тисяч доларiв. З цiєї суми треба сплатити до 40 вiдсоткiв податкiв".