Цигани також люди...

«Ти – журналіст? Якщо так, то краще відразу сховай фотоапарат і нікому не говори, хто ти. Тут агресивно реагують на таких», - з такими словами зустрічає кореспондента 30-річний ром на вході в циганський табір на вул. Тельмана.

«Я живу тут тільки декілька років, родом з Росії. Ростов – є таке місто там. Тепер тут виживаю разом із сім’єю. Надії уже давно на щось нема – нас просто ніхто не сприймає», - з гіркотою ділиться циган.


«Я не хочу казати, як мене звати, а, тим більше, дозволяти робити фото, адже не знаю тебе. Потім буду проблеми мати. Давай краще відведу тебе до старости табору (барона) – нехай він щось каже».


Пройшовши кількадесят метрів, заходимо до бараку старости табору. Чоловік за 40 був не дуже задоволений такому візиту.


«Хто ти такий? З якою метою прийшов?», - дратівливо почав Барон.


Пояснивши, що роблю репортаж, щоб показати їхнє життя, барон зневірливо кивнув головою і додав:


«Краще йди звідси, щоб у тебе не було проблем! Сюди журналісти навіть з Києва приїжджали, божилися, що допоможуть. І що? Напевно, тільки гроші заробили за такий матеріал. Все, йди, а то потім мені вирішувати твої проблеми»


На виході з табору зустрічаю цигана Жору, 45 років.


«Підійди до мене, хлопче. Я тобі все розповім, як є. От подивися, у чому я живу. Це домом важко назвати. Лиш не фотографуй, прошу тебе. Світло з перебоями, про воду мовчу. Тепла, якщо не купимо дрова, зав’язка яких коштує 400 гривень, не буде. А у мене діти малі. Ви скажете про роботу: хто цигана візьме на нормальну роботу, де би платили реальні гроші? Я й поприбираю, ще якусь «халтурку» знайду, але того навіть на їжу не завжди вистачає», - емоційно розповідає Жора.


У розмову вступив пан Мілан, один із старожилів табору:


«Відклади фотоапарат у сумку – тоді скажу і я пару слів. Тобі ще повезло, що тобі нічого не зробили. Я тут дуже давно живу і, повір, ніхто тут нічого не робить. Купа журналістів, навіть з камерами, тут ходили, а результату нема. Ратушняк, коли мером був, приходив, обіцяв, що допоможе – дорогу зробить. Ви бачите дорогу? От цей щебінь – це ми за власні кошти робили. Світло до порядку також самі приводили. Тепер навіть і не сподіваємось на якесь покращення, дарма що за нового мера голосували. Висновок один: ми тут, як відлюдники».