ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Учимо угорську за книжкою берегівчанки! (ФОТО)

    28 березня 2024 четвер
    177 переглядів
    Як закарпатка Наталія Щерба розмовник написала...

    Фаховий педагог Наталія Щерба з Берегова три роки тому написала й видала українсько-угорський бесідник “Я розмовляю угорською” для тих, хто хоче самостійно, швидко і правильно навчитися цієї мови.

    Творчий доробок доповнений аудіодиском, аби напрактикуватися розпізнавати сказане на слух, а також повторювати почуте за диктофоном з відповідною інтонацією та акцентом
    Із чарівною, привітною та говіркою берегівчанкою Наталією Щербою мене звів випадок, про який кажуть: “Навмисне не придумаєш”. Аби не втомлювати читача довгими історіями з цього приводу, зауважу: автор фотоінформації “полював” за пані Наталією майже місяць, а “виловив” її неждано-негадано та однієї миті. Допоміг курйоз. Розповівши, з якого питання шукав авторку книжки “Я розмовляю угорською” (Ужгород, Поліграфцентр “Ліра”, 2013 р.), вона залюбки залишила номер свого телефону і одного чудового дня ми зустрілися у затишній кав’ярні. За чашкою запашного та збадьорюючого напою досить швидко минуло 30 хвилин, виділених цією жінкою для інтерв’ю. За цей час устиг багато довідатися про Наталію. Узнав, що вона корінна берегівчанка, її мати Марія Олексіївна Шинкевич, яка довгі роки працювала в органах місцевого самовря­дування, є уродженкою села Імстичево на Іршавщині. У червні місяці до її оселі завітає славне вісімде­сятиріччя. А ще запримітив: моя співбесідниця – пані вольова, зібрана та кмітлива. Цю спостережливість підтвердило зізнання з її власного життєпису: після школи стала студенткою математичного факультету УжДУ, де найперше потрібні знання, пильність, уважність, логічне мислення тощо. Та коли в житті “цариці наук” стало замало – пішла на англійську філологію. Звісно, почувалася вільно, невимушено, розкуто, не вважала себе в неволі мови, не стала її заручницею. Бути одночасно “математиком” і “ліриком” дано не кожному, а ось Н. О. Щербі вдалося опанувати і те, і друге. Та ще й “на відмінно”!
    Потім була друга міська десятирічка, де вона працювала вчителем математики. Однак на тридцять третьому році своєї біографії школа зазнала краху. Математику обирали найталановитіші, а їх мало, бо наука ця складна. Ось тоді Наталії й знадобилася англійська. З нею, а також з угорською, яку також опанувала досконало з дитинства, помандрувала до сусідньої країни, де в одній із шкіл викладала мову Байрона та Шекспіра. А в позаурочний час шліфу­вала угорську, інтуїтивно відчуваючи, що прийде час і вона неодмінно стане їй у нагоді. І такий період настав, коли її запросили на роботу в одну відому в Берегові фірму. Однак жінка, сумлінно виконуючи покладені на неї обов’язки, на цьому не зупинилася й почала міркувати, як стати успішною. Тим паче, що й діти навчалися й доводилося їх підтримувати. До речі, син Андрій вивчився на лікаря, однак нині працює в сусідній Словаччині, а донька Ганнуся, крім свого основного фаху – фармації, опанувала фото­мистецтво. Мати багато розповідала про доччине захоплення, акцентуючи: і сама не думала, що впишеться у цю творчу сферу. Її запрошують на корпоративні зустрічі, вона багато подорожує й чудові сюжети продукує. Вміє побачити те, що не помічають інші. Моя співрозмовниця також хотіла зробити те, чим не займається решта. І прагнула чинити це щиро, від душі, з користю для людей. До того ж були підказки та поради небайдужих, знаючих і вміючих. За це їм нині щиросердно вдячна...
    000-32.jpg
    І таке “захоплення”, що стало справою всього її подальшого життя, саме прийшло “в руки”. Спочатку Наталія взялася за організацію курсів з вивчення угорської мови. Навіть оголошення в газеті опублікувала. Вирішила, що в місті, нехай воно й угорськомовне, потреба в цьому є. Зібралася невеличка група, щоправда, в орендованому приміщенні. Зраділа, що знайшлися бажаючі опанувати угорську мову, тож і сама серйозно націлилася на роботу зі слухачами. Але з третього разу в аудиторію не прийшов один, потім другий слухач не з’явився, невдовзі це увійшло в правило, тож почала губитися системність у вивченні мови. Вона розуміла, що люди на курси записалися дорослі та різних статусів і соціальних груп, у кожного можуть виникнути особисті справи. Це так само, як у школі: пропустив урок, доведеться його наздоганяти самотужки. А не зумів чи не захотів – знань, уважай, не надбав. Тоді й прийшло усвідомлення, що можна працювати за іншою системою – написати та видати українсько-угорський розмовник. Нехай вчаться всі, хто забажає, а не тільки з десяток-другий чоловік у одній окремо взятій групі. Геніально! Ретельно все це проаналізувавши та прорахувавши, знавець чотирьох мов (українська, англійська, угорська, російська) зв’язалася з видавництвом, розповіла про свої наміри. Там підтримали таку ідею, наголосивши: у таких працях є потреба, бо люди в Європу з України їдуть через Угорщину, а досвіду в елементарних контактах мало хто має. Плюс до всього іншого, на цьому можна також непогано ще й підзаробити. Буквально за лічені тижні майже 100-сторінкову книжечку було написано, відредаговано й здано до друку. Перші 750 екземплярів розлетілися у кліп ока – немов гарячі пиріжки на Майдані. Якщо тоді видавництву платила вона, то нині вже їй переказують гроші за тиражі.
    – Угорська мова вважається значно складнішою за англійську, – розмірковує Наталія Олексіївна. – Тож я намагалася знайти найпридатніший формат розмовника, аби він був і зручний, і практичний, і корисний, і естетичний. Вважаю, що моя методика вивчення іноземної мови (для багатьох берегівчан угорська вважається рідною) є ефективною, і розмовник – це не словник у класичному його значенні. Це щось простіше й водночас потрібніше та прагматичніше. Доповнюють рецепт самостійного, швидкого та правильного заучування угорської мови ще й звукозаписи. Головне – це навчитися слухати та прислухатися до 10 заповідей для всіх, хто освоює ту чи іншу іноземну мову, де серед інших є окремий наголос на постійному тренуванні пам’яті. Але не варто все заучувати, нерідко навіть механічно, за одну ніч – таке правило не є ефективним…
    Зрештою, аби чіткіше зрозуміти шалений успіх бесідника “Я розмовляю угорською”, який в ужгородській “Лірі” вже витримав третє пере­видання, слід заглянути на його сторінки. Навіть зміст налаштовує на те, що угорську за допомогою розмовника від Наталії Щерби з аудіодиском можна опанувати досить швидко та якісно. Приміром, розділ “Діалоги на кожен день” й насправді зробить кожного в угорськомовному середовищі або ж на території цієї країни людиною інтелігентною й сучасною, яка зможе познайомитися, порахувати, привітатися, вибачитися, здивуватися, похвалитися і т. д. Є у книжечці також “Ситуативні діалоги”, вивчивши які, можна спілкуватися на кордоні та з митниками, на автозаправці, в готелі, АВС, викликати лікаря тощо. Отже, тут є все, що потрібно людині “зараз і відразу”. Необхідно розмовник тільки придбати й взятися серйозно за мову, яку мрієш опанувати.
    Ось таку чудову справу зробила педагог і перекладач Наталія Щерба. Спочатку вчинила це для душі, на свій страх і ризик, адже виклала “Лірі” певну суму грошей, а зараз працює для власного задоволення, бо має з цього вже навіть дивіденди. Один книжковий магазин придбав у неї весь тираж. І, за сьогодніш­ньою інформацією, ніби все геть розпродав. Тож не бійтеся братися за нову справу, ризикуйте, і ставайте успішними. Як і “нове обличчя” культурницької ниви – фаховий перекладач, вчитель математики і підприємець Наталія Олексіївна Щерба, завдяки якій угорську мову, віриться, дистанційно опанують тисячі бажаючих.

    Михайло ПАПІШ
    На фото: розмовник і його автор Н. О. Щерба.

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору